Ухвала суду № 92810125, 11.11.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 433/1144/20

Провадження №1-кп/409/228/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Титова А.О.,

при секретарі Скориковій О.В.

за участю: прокурора Сафонова Є.М.

захисника: Коника Г.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі місцевого суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2018 року під № 12018130590000040 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України

ВСТАНОВИВ:

До канцелярії суду надійшло клопотання адвоката Коника Г.В. про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з тим, що акт не відповідає вимогам КПК України.

В судовому засіданні адвокат Коник Г.В. заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказував, що на його думку обвинувальний акт, хоча і містить формальні недоліки, проте в цілому відповідає вимогам КПК України, а тому у задоволенні клопотання захисника просив відмовити.

Суд, дослідивши клопотання захисника, вислухавши учасників процесу, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до висновків, які містяться у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року, суду належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, а також норм, що формують інститут обвинувачення у чинному кримінальному процесуальному законодавстві.

Згідно з зазначеною нормою цього закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз юридичної складової цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведений вище аналіз містить чітке визначення трьох складових частин обвинувального акту з урахуванням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, який згідно висновків Верховного Суду України вказує на обов`язковість формулювання обвинувачення, як складової частини у змісті обвинувального акту.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, тобто обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що передбачені нормами ст. 91 КПК України.

За таких обставин, вимога законодавця щодо наявності в обвинувальному акті окремої складової частини, передбаченої п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України- формулювання обвинувачення, є імперативною.

Разом з цим, відсутність у змісті обвинувального акту фактично визначеної частини «формулювання обвинувачення» є процесуальною перешкодою для суду та певних учасників процесу щодо належного виконання процесуальних дій та обов`язків, а саме: роз`яснення обвинуваченим суті обвинувачення (ст. 348 КПК України); визначення меж судового розгляду (ст. 337 КПК України); зміна обвинувачення в суді (ст. 338 КПК України); погодження зміни обвинувачення (ст. 341 КПК України); неможливості чітко визначення у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом недоведеним (п.1 ч. 3 ст. 374 КПК України).

Порушення зазначених процесуальних норм є процесуально неприпустимим, оскільки вони впливають на реалізацію під час судового розгляду таких загальних засад кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, які гарантуються сторонам нормами глави 2 КПК України.

При дослідженні змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_2 судом встановлено відсутність формулювання обвинувачення, як окремої складової частини у змісті обвинувального акту, що є процесуальною перешкодою для суду та певних учасників процесу щодо належного виконання процесуальних дій та обов`язків, а саме: роз`яснення обвинуваченим суті обвинувачення (ст. 348 КПК України); визначення меж судового розгляду (ст.337 КПК України); зміна обвинувачення в суді (ст.338 КПК України); погодження зміни обвинувачення (ст.341 КПК України); неможливості чітко визначення у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом недоведеним (п.1 ч.3ст.374 КПК України).

Порушення зазначених процесуальних норм є процесуально неприпустимим, оскільки вони впливають на реалізацію під час судового розгляду таких загальних засад кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, які гарантуються сторонам нормами глави 2 КПК України.

Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Посилання прокурора на те, що формулювання обвинувачення міститься у останньому абзаці четвертої сторінки обвинувального акту, а саме: «Таким чином, внаслідок умисних протиправних дій, що виразились в незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману, (шахрайстві), вчиненому шляхом незаконних операцій з використання електронно-обчислювальної техніки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України», не спростовує вищевказаних висновків суду, оскільки не містить зазначення місця, часу та способу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, тобто обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що передбачені нормами ст. 91 КПК України, тому не є «формулюванням обвинувачення» в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме про відсутність в обвинувальному акті окремого розділу формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_2 за ч.3 ст. 190 КК України із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, тобто обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що передбачені нормами ст. 91 КПК України.

Крім того, слід звернути увагу на те, обвинувальний акт містить суперечності щодо його змісту та змісту його додатків.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 4 статті 291 КПК України, до обвинувального акта, зокрема, додається реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування.

У даному випадку, в додатках до обвинувального акту зазначені: реєстр матеріалів досудового розслідування на 7 арк. та цивільний позов представника потерпілого ПАТ «Луганськгаз».

В той же час, судом встановлено, що фактично доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування міститься не на 7, а на 10 аркушах, а ПАТ «Луганськгаз» не є потерпілим у даній справі, а до обвинувального акту додано цивільний позов Бабкіна П.С. – представника потерпілого ПОСП «Маяк».

Щодо доводів захисника про невідповідність обвинувального акту вимогам п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо відсутності прізвищ, імен, по батькові та займаних посад вісьмох слідчих, які вказані у витягу з ЄРДР у даній справі, суд, дослідивши обвинувальний акт, зокрема його останню сторінку, дійшов висновку, що посилання захисника обвинуваченого на те, що в обвинувальному акті не зазначено прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора є безпідставними, оскільки такі відомості наявні в обвинувальному акті.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Сукупність вищевказаних порушень при складанні обвинувального акту на думку суду є істотними та унеможливлюють призначення обвинувального акту до розгляду, у зв`язку з чим, клопотання захисника про повернення обвинувального акту підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 393, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника, адвоката Коника Г.В., про повернення обвинувального акту прокурору – задовольнити.

Обвинувальний акт із долученими матеріалами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2018 року за № 12018130590000040 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України – повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом 7-ми днів з дня її оголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А.О. Титов