Ухвала суду № 92808813, 12.11.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1500/19

Провадження № 1-кп/346/542/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Лазановського В.В.

прокурора Маланчука В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Луцака А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 2 ст.389 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.09.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто по 20 листопада 2020 року включно.

ОСОБА_1 обвинувачується в таємному викраденні майна (крадіжці) потерпілого ОСОБА_2 , вчиненого повторно; таємному викраденні майна (крадіжці) потерпілого ОСОБА_3 , поєднаного з проникненням в житло, вчиненого повторно, а також в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт.

В судовому засіданні 12.11.2020 року прокурор підтримав подане ним вищевказане клопотання, в обгрунтування якого зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в разі припинення дії вказаного запобіжного заходу обвинувачений буде переховуватися від суду, оскільки він ніде не працює, його соціальні зв`язки не є міцними, хоча має постійне місце проживання, але він неодружений, утриманців не має, живе сам; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення. Шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого неможливо запобігти ризикам, передбаченим в п.1, 3-5 ст.177 КПК України. Альтернативним запобіжним заходом вважає визначення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та зберігаються і на даний час. Відсутні також соціально стримуючі фактори такі як сім`я та робота, невідоме його джерело існування. Крім того, він вказав, що зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого обрано до 20.11.2020 року і до вказаної дати завершити судовий розгляд кримінального провадження неможливо.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання та просить застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки допит обвинуваченого проведено, а вплив на свідка ОСОБА_4 обвинувачений здійснити не може, оскільки він є працівником правоохоронного органу.

Обвинувачений не заперечив проти задоволення клопотання.

Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).

«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв`язками з державою, у якій її переслідують.

При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за який визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше судимий, його непрацевлаштованість, та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує йому, відсутність соціально стримуючих факторів таких як сім`я, робота та джерело його існування, наявність незнятої та непогашеної судимості за вчинення корисливих злочинів, реальними залишаються ризики можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з ціллю ухилення від кримінальної відповідальності, а також можливого вчинення обвинуваченим нових злочинів та здійснення тиску на свідків при звільненні з-під варти, адже судовий розгляд триває, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, та як наслідок існування вказаних в клопотанні ризиків.

Зміна діючого запобіжного заходу на більш м`який, на переконання суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що у повному обсязі узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року зазначив, що обмеження в свободі є виправданим за наявності суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Тому суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження інших більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків та судових рішень.

Поряд з тим, враховуючи, що загальний розмір майнової шкоди становить 1 630 грн., суд вважає за можливе визначити розмір застави в мінімальному розмірі, встановленому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти.

Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.177-184, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , продовжити на строк 60 днів, а саме по 10 січня 2021 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача : ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_1 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_1 з-під варти покласти на нього на строк до 10.01.2021 року включно такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з АДРЕСА_1 , без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12).

На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Суддя: Яремин М. П.