Рішення № 92807871, 12.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ № 640/11578/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій висловив прохання, з урахуванням уточненого позову:

- визнати дії ГУ ПФУ щодо застосування Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення формування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI) у зворотній дії в часі при перерахунку та виплаті пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова №355), - протиправними;

- визнати дії ГУ ПФУ щодо ненадання інформації про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної пенсії, - неправомірними;

- зобов`язати ГУ ПФУ відшкодувати нанесені збитки та здійснити нарахування та виплату заборгованості пенсії за період з 01.07.2012 по 31.12.2017 у розмірі 6% грошового забезпечення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Проте при перерахунку пенсії відповідачем протиправно зменшено з 86% до 80% суми грошового забезпечення. Окрім того, суб`єктом вданих повноважень надано не повну відповідь на його заяву, а саме: не надано інформацію про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної йому пенсії при здійсненні її перерахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що при здійсненні підвищення пенсії позивача на підставі Постанови №355 основний розмір пенсії, розрахований на попередньо визначеному проценті, не змінювався. Також пенсійний орган вказав на те, що згідно із Постановою №355 загальна сума грошового забезпечення, вказана у довідці, враховувалася для визначення розміру підвищення, а не для нового перерахунку пенсії. При цьому підвищення та перерахунок не є тотожними поняттями, тому посилання позивача на положення статті 51 Закону №2262-ХІІ є безпідставним.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано на те, що ГУ ПФУ не навело суттєвих обґрунтувань, які б дозволили вважати, що викладені в позові вимоги є безпідставними.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 05.01.2001 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, яка йому обрахована при призначенні у розмірі 86% грошового забезпечення (32 років вислуги).

08.01.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ зі скаргою про протиправність зменшення до 70% сум грошового забезпечення при проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 та просив перерахувати його пенсію виходячи з 86% сум грошового забезпечення.

Листом від 28.01.2019 №17486/02 ГУ ПФУ повідомило позивача про проведення перерахунку його пенсії у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Окрім того, відповідач в листі вказав, що положення статті 13 Закону №3668-VI не визнані неконституційними, відтак підстави для проведення перерахунку пенсії виходячи з 86% сум грошового забезпечення відсутні.

В подальшому, 11.04.2019 позивачем до ГУ ПФУ подано заяву, в якій останній, зокрема, просив пояснити причину розбіжностей між розміром фактично виплаченої пенсії та вимогами Постанови № 355; пояснити розмір перерахованої пенсії у відсотках до відповідних сум грошового забезпечення; надати довідку про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної йому пенсії при здійсненні її перерахунку.

У відповіді від 06.05.2019 №93319/02 ГУ ПФУ зазначило, що ОСОБА_1 проведено підвищення пенсії відповідно до вимог Постанови № 355 на підставі довідки, наданої уповноваженим органом.

Позивач стверджує, що після отримання даного листа дізнався про порушення своїх прав, оскільки при здійснені перерахунку пенсії з 01.07.2012 ГУ ПФУ щомісячно недораховувало йому пенсію з 01.07.2012 по 31.12.2017 у розмірі 6% грошового забезпечення. Більше того, позивач вважає, що відповідач не надав вичерпної відповіді на його звернення, а саме: не надав інформацію про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Постановою №355 установлено з 01.07.2012 підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, які збільшено з 01.09.2012 до 23 відсотків та з 01.01.2013 до 35 відсотків розміру пенсій.

Пенсія позивачу перерахована з 01.07.2012 з урахуванням підвищення у розмірі 11 відсотків пенсії відповідно до Постанови №355. При цьому основний розмір пенсії позивача склав 86% грошового забезпечення (а.с. 99).

Судом встановлено, що лише при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до Постанови №103 відповідачем зменшено відсоткове значення розміру пенсії до 70% суми грошового забезпечення.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

З огляду на вказану норму підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою №355 передбачено з 01.07.2012 підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, що збільшено з 01.09.2012 до 23 відсотків та з 01.01.2013 до 35 відсотків розміру пенсій.

При цьому Постановою №355 визначено, що розмір пенсії, обчислений з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не може перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012.

Так, Верховний Суд, зокрема у постановах від 02.04.2019 у справі №592/761/16-а та від 12.06.2019 у справі №359/5937/17 проаналізувавши зміст Постанови №355 дійшов висновку про те, що зазначеною постановою Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, або щодо введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, а тому підстави для перерахунку пенсії на підставі цієї постанови відсутні.

При цьому суд зазначає, що у справі, яка розглядається, спір виник з приводу дій ГУ ПФУ щодо зменшення, на думку позивача, відсоткового значення розміру його пенсії з 86% на 80% при приведенні розміру пенсії позивача з 01.07.2012 у відповідність із Постановою №355 щодо врахування підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Поряд з цим судом не встановлено, що відповідачем в період з 01.07.2012 по 31.12.2017 зменшувалося відсоткове значення основного розміру пенсії позивача.

При цьому, судом враховано те, що відносини стосовно зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії до 70% суми грошового забезпечення при проведенні її перерахунку відповідно до Постанови №103 було предметом ревізії Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/2792/19, рішення суду в якій набрало законної сили.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій ГУ ПФУ щодо застосування Закону №3668-VI у зворотній дії в часі при перерахунку та виплаті пенсії позивачу відповідно до Постанови № 355 протиправними, а відтак і відсутність підстав для задоволення похідної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ відшкодувати нанесені збитки та здійснити нарахування та виплату заборгованості пенсії за період з 01.07.2012 по 31.12.2017 у розмірі 6% грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог про визнання дій ГУ ПФУ щодо ненадання інформації про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної пенсії, неправомірними, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 40 Основного Закону усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини третьої вказаного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано відповіді на заяву позивача від 11.04.2019 в частині надання довідки про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної пенсії при здійсненні її перерахунку, з урахуванням чого вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо ненадання інформації про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо ненадання інформації про розмір та складові грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплачуваної пенсії ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак