Рішення № 92807729, 11.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Київ № 640/14573/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доПодільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),третя особа:Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українипровизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Подільський РВ ДВС, відповідач), третя особа: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП у Львівській області, третя особа) з вимогами:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Подільського РВ ДВС Полінського Бориса Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2020 ВП №62292945 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.06.2020 ВП №62292945.

- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Подільського РВ ДВС Полінського Бориса Андрійовича від 10.06.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62292945 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62292945.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що оскільки нею оскаржено постанову про накладення штрафу і така скарга не була залишена без задоволення, обов`язок зі сплати штрафу у позивача не виник. Відповідно також не виникло право третьої особи надсилати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби та не виникло право відповідача виконувати постанову про накладення адміністративного стягнення, відкривати виконавче провадження тощо. Здійснюючи дії стосовно відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем не перевірено факт оскарження позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2370264 від 10.04.2020. З огляду на наведені обставини, підстави для прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження та про розмір витрат виконавчого провадження були відсутні.

Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

УПП у Львівській області у своїх поясненнях просило у задоволенні позову відмовити та зазначило про те, що підставою для скерування Управлінням заяви для примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, серії БАК №2370264 в порядку статті 308 КУпАП, стала несплата позивачем штрафу у строк, передбачений статтею 307 КУпАП та відсутність відомостей про оскарження або опротестування такої постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

28.07.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2020, крім іншого, було зобов`язано відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали подати до суду: матеріали виконавчого провадження № 62292945; всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

У зв`язку з ненаданням відповідачем витребуваних матеріалів у визначений в ухвалі термін, 19.10.2020 судом постановлено ухвалу, якою від відповідача повторно витребувано необхідні для розгляду справи матеріали виконавчого провадження.

На виконання вимог суду відповідач 04.11.2020 направив матеріали виконавчого провадження № 62292945.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.

25.05.2020 державному виконавцю Подільського РВ ДВС надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконанім постанови серія ЕАК №2370264 від 10.04.2020, що видала інспектор роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівської області Департаменту патрульної поліції Яворська А.В. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 255 грн. Разом з вказаною заявою відповідачеві було надіслано і наведену вище постанову у справі про адміністративне правопорушення в якій повідомлялось, що на підставі частини другої статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягненню з правопорушника підлягає подвійний розмір штрафу в сумі 510 грн.

Постановою державного виконавця Подільського РВ ДВС від 10.06.2020 відкрито виконавче провадження №62292945 з примусового виконання постанови УПП у Львівській області ЕАК №2370264 від 10.04.2020.

В цей же день виконавцем винесена постанова у ВП №62292945 якою визначено для боржника - ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 195,30 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановами державного виконавця Подільського РВ ДВС Полінського Б.А. про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним обставинам справи, суд зазначає таке.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання ріm6;ень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В силу вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, 10.04.2020 інспектором роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівської області Департаменту патрульної поліції Яворською А.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №2370264, якою до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн та повідомлено позивача, що підставі частини другої статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягненню з правопорушника підлягає подвійний розмір штрафу в сумі 510 грн.

Зі змісту постанови серія ЕАК №2370264 вбачається, що ОСОБА_1 10.04.2020 власноруч отримала зазначену постанову, що підтверджується підписом останньої в графі 9 постанови.

Відповідно до статті 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Відповідно до статті 299 КУпАП, яка визначає порядок звернення постанови до виконання, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно зі статтями 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги.

Разом з тим, на момент прийняття відповідачем постанови з примусового стягнення з позивача подвійного розміру штрафу, визначеного йому постановою серії ЕАК №2370264 від 10.04.2020, така постанова є предметом оскарження у Франківському районного суду м. Львова (справа № 465/2218/20) і ухвалою цього суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

На час розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва інформації про розгляд справи № 465/2218/20 по суті Єдиний державний реєстр судових рішень не містить.

У зв`язку з наведеним, обґрунтованими є доводи позивача про те, що оскаржувана постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2020 ВП №62292945 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.06.2020 ВП №62292945 є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку, оскільки постанова серії ЕАК №2370264 від 10.04.2020 була оскаржена позивачем в судовому порядку та, як наслідок, перебіг строку для її добровільного виконання було зупинено в силу вимог статті 307 КУпАП України, а відтак стягнення з позивача подвійного розміру штрафу є неправомірним.

При цьому, саме наведений спосіб захисту порушеного права позивача суд визнає найбільш ефективним, таким, який відповідає характеру такого порушення.

А оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували на обізнаність державного виконавця на час винесення ним оскаржуваних постанов про оскарження позивачем постанови серії ЕАК №2370264 від 10.04.2020 у судовому порядку, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача протиправними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої і другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Бориса Андрійовича від 10.06.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62292945 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62292945.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, місто Київ, проспектт Гонгадзе, 5-Б; ЄДРПОУ 34482497).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська