Рішення № 92807663, 11.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 листопада 2020 року справа №640/16210/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ДКСУ у м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у вчиненні дій, спрямованих на повернення позивачу помилково сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна; 2) зобов`язання відповідача сформувати та подати до ГУ ДКСУ у м. Києві подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10 799,04 грн. сплаченого відповідно до квитанції від 11 жовтня 2018 року №0.0.1156017088.1 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідачем протиправно відмовлено в складенні та направлені третій особі подання про повернення сплаченого 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати збору як особа, яка придбала житло вперше.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/16210/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучено до участі справі ГУ ДКСУ у м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа в письмових поясненнях зазначила, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов`язкового пенсійного страхування, у даному випадку є ГУ ПФУ у м. Києві, а тому саме вказаний державний орган повинен подати подання про повернення коштів, у разі наявності підстав.

У відзиві на адміністративний позов відповідач повідомив, що не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше; позивачем не надано жодного доказу придбання житла вперше, а надані документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування його вимог, оскільки беззаперечно не свідчать про придбання житла вперше.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, зазначає, що розмір витрат повинен бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та вважає, що позивач не надав достатніх та детальних доказів на підтвердження понесених судових витрат.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що житло ним придбано вперше, а відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитися в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною-Марченко О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1140, ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 67,50 кв. м. Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 799,04 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується наявною у справі копією квитанції від 11 жовтня 2018 року № №0.0.1156017088.1.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів; за результатами розгляду поданої заяви у листі ГУ ПФУ у м. Києві від 07 липня 2020 року №2600-0502-8/90744 повідомлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а для встановлення підстав щодо повернення коштів сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна рекомендовано звернутись до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок №1740) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано вперше і до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо мого майна щодо суб`єкта від 25 червня 2020 року №213940331, копія якої міститься в матеріалах справи, наявний один запис про придбання позивачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 16 жовтня 2018 року №1140, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із вказаною довідкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачу на праві спільної часткової власності (частка власності 1/3) належить квартира за адресою АДРЕСА_3 , в якості підстави виникнення права власності на цю квартиру вказано «свідоцтво про право власності, б/н, 25.12.2009, Орган приватизації при виконкомі Ніжинської міської ради», що, однак, суд не враховує, зважаючи на зміст пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» і пункт 151 Порядку №1740, відповідно до яких критерієм звільнення особи від сплати збору є саме придбання житла, а не його набуття його шляхом приватизації.

Таким чином, за відсутності доказів протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд зазначає, що неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше не може бути підставлю для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

У постанові від 03 липня 2018 року по справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/412/17, від 14 лютого 2018 року №К/9901/1783/18 від 20 лютого 2018 року №К/9901/404/17, від 30 вересня 2019 року №К/9901/19046/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин позивач вперше придбав житло і сплатив до бюджету збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 799,04 грн.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі по тексту - Порядок №787).

Відповідно до пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку №787 ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його до органу Державної казначейської служби України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не формування та не подання до відповідного органу казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 799,04 грн.

Крім того, оскільки ГУ ПФУ у м. Києві є органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов`язкового пенсійного страхування, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 10 799,04 грн.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у м. Києві.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача надано суду копії: договору №212/20А про надання правової допомоги від 23 червня 2020 року, додатку №1 до договору про надання правової допомоги №212/20А від 23 червня 2020 року, акту про надані юридичні послуги від 14 липня 2020 року та квитанції від 14 липня 2020 року №0.0.1767056107.1 про оплату за юридичні послуги за договором про надання правової допомоги №212/20А від 23 червня 2020 року ОСОБА_1 4 000,00 грн.

У справі також міститься ордер на надання правової допомоги серії КС №784499 від 14 липня 2020 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08 грудня 2017 року серії КС №6332/10.

З додатку №1 до договору про надання правової допомоги №212/20А від 23 червня 2020 року, вбачається, що розмір винагороди за договором складається з такого: консультація - 1 000,00 за 1 годину, підготовка заяви про повернення безпідставно сплачених грошових коштів - 750,00 грн. за 1 годину, підготовка заяви по суті спору (позовної заяви, відзиву, заперечення) - 1 000,00 грн. за 1 годину, підготовка заяви (клопотання) з процесуальних питань в процесі розгляду справи в суді - 500,00 грн. за 1 годину.

Відповідно до акту про надані юридичні послуги розмір витрат позивача складає 4 000,00 грн. за 4 години 30 хвилин: консультація - 500,00 за 0,5 години, підготовка заяви про повернення безпідставно сплачених грошових коштів - 1 500,00 грн. за 2 години, підготовка позовної заяви про зобов`язання вчинити дії - 2 000,00 грн. за 2 години.

Таким чином, позивачем надано розрахунок витрат та докази здійснених витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем коштів за надання послуг з професійної правничої допомоги та розрахунок витрат наданих послуг за договором.

Частинами п`ятою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не обґрунтовано та не доведено неспівмірності понесених позивачем витрат.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо вчинення дій, спрямованих на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 799,04 грн. (десять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень чотири копійки) сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1156017088.1 від 11 жовтня 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368);

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а; ідентифікаційний код 37993783).

Суддя В.А. Кузьменко