Рішення № 92807266, 10.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Київ № 640/4581/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДепартаменту з питань виконання кримінальних покараньпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною поведінку Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо неналежної (не в повному обсязі) виплати ОСОБА_1 заробітної плати;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції здійснити перерахунок заробітної плати за період з 10.10.2017 по 26.02.2020 та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 15.04.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного відповідача - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867327) його правонаступником - Департаментом з питань виконання кримінальних покарань (код ЄДРПОУ 43501242).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що посадовий оклад, який визначений в штатних розписах за спірний період суперечить законодавству, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, про що надав до матеріалів справи відповідний письмовий відзив, суть якого зводиться до того, що штатний розпис затверджується не безпосередньо відповідачем, а Державним секретарем, внаслідок чого у роботодавця відсутні підстави для перерахунку та виплати позивачу заробітної плати в більшому розмірі, а ніж та, яка вказана в штатному розписі.

За таких обставин відповідач просить суд в позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 наказом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 09 жовтня 2017 року № 519/OC-17 призначений на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення Управління з посадовим окладом згідно штатного розпису.

В рамках спірних правовідносин, згідно штатних розписів, позивача віднесено до шостої групи оплати праці, в той час як на переконання позивача його посада відноситься до четвертої групи оплати праці.

Відтак, суть спору зводиться до того, що на переконання позивача, протягом 2017 - лютого 2020 року його посадовий оклад згідно штатного розпису був неправомірно зменшений, а саме, в 2017 році посадовий оклад фактично складав 4100 грн, в той час як в дійсності мав бути 5600 грн; в 2018 році посадовий оклад складав 5400 грн, в той час як в дійсності мав бути 6500 грн; в 2019 році посадовий оклад складав 5810 грн, в той час як в дійсності мав бути 7100 грн, з 01.01.2020 посадовий оклад складав 6300 грн, в той час як в дійсності мав бути 7600 грн.

Позиція відповідача зводиться виключно до того, що структуру територіального органу затверджує Міністр юстиції України. Штатний розпис, штат, кошторис територіального органу затверджує Державний секретар. Тобто позивачу, під час перебування на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Центрального МРУ, посадовий оклад встановлено штатним розписом, який затверджено Державним секретарем Міністерства юстиції України, внаслідок чого підстави для віднесення посади позивача до четвертої групи оплати праці відсутні.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення «Про Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2019 року № 4188/5, територіальний орган Міністерства юстиції - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції є органом державної влади, який утворюється для реалізації повноважень Міністерства юстиції України на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно абзацу 3 пункту 1 цього положення, територіальний орган є правонаступником - управління Державної пенітенціарної служби в Житомирській області; управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області; управління Державної пенітенціарної служби в Черкаській області; управління Державної пенітенціарної служби в Чернігівській області.

Пункт 15 Положення зазначає, що територіальний орган (тобто Управління) є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки та штампи.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про державну службу» (в редакції до 01.01.2020 року), з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Частиною першою статті 51 Закону (в редакції до 01.01.2020) було передбачено, що посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на 9 груп оплати праці.

Зокрема, до групи 4 належали посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади.

Як вже зазначалось, суть спору власне і виходить з того, що за переконанням позивача, його посада відноситься до четвертої групи оплати праці, а не до шостої, як вважає відповідач.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів (в редакції до 01.01.2020) була затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів: вся територія України; територія однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя; територія одного або кількох районів, міст обласного значення.

Водночас цією ж Постановою КМУ №15 було затверджено Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, зокрема до 4 групи оплати праці віднесено:

- керівники самостійних структурних підрозділів (головних департаментів, департаментів, головних інспекцій, головних управлінь, служб, управлінь, відділів, відділень): міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів.

При цьому, до 6 групи оплати праці віднесено:

- посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів.

Оскільки посада позивача (завідувач сектору юридичного забезпечення Управління) на переконання суду очевидно не відноситься до керівника самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України, яким (самостійним структурним підрозділом Міністерства) є безпосередньо Центральне міжрегіональне управління, підстави для віднесення позивача до 4 групи оплати праці відсутні, в посада позивача, як то вірно ідентифіковано відповідачем, відноситься до 6 групи оплати праці - керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу Мінюсту.

Відтак, позовні вимог в частині, що стосується посадового окладу позивача за 2017-2019 роки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині 2020 року, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ, статтю 51 Закону України «Про державну службу» викладено у новій редакції та змінено схему посадових окладів.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 р. № 16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15» затверджено нову схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році.

У наведеній постанові підкатегорії «Б1» відповідають посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів, в тому числі:

- керівники самостійних структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Підкатегорії «Б3» відповідають посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, в тому числі:

- керівники підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів і їх заступники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази зайняття позивачем у 2020 році посади керівника самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.

Посилання позивача на лист Мінсоцполітики від 24.02.2019 №181/0/204-19, в якому зазначено, що: «Відповідно до Переліку посади керівників структурних підрозділів територіальних органів міністерств віднесено до 4 групи оплати праці» судом відхиляються, оскільки посадовою особою Мінсоцполітики, відповідальною за складання вказаного листа було допущено помилку та в словосполученні «посади керівників структурних підрозділів» упущено слово «посади керівників самостійних структурних підрозділів».

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43501242, адреса: 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА, будинок 81).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович