Рішення № 92807230, 10.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Київ № 640/8707/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДеснянського РВДВС у м. Києві ЦМУ МУЮ (м. Київ)про зняття арешту з майна, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:

- зняти арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 39548935 виданої 15.09.2014 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна № 70888607 (спецпідрозділ) зареєстрованого 23.09.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 04.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105105045472. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в вирішити спір на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з листа Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києва від 19.11.2019 №39548935/9, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 39548935 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9593/10, виданого 15.03.2010 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 1 879 787,48 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.09.2014.

03.02.2015 державним виконавцем відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію постанови та виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві за місцем проживання боржника.

У зв`язку з тим, що виконавче провадження по якому державним виконавцем накладено арешт на майно боржника щодо стягнення з нього боргу завершено та згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, - знищено, надати матеріали виконавчого провадження № 39548935 не виявляється можливим.

Згідно даних АСВП (Автоматизованої системи виконавчих проваджень), вищевказаний виконавчий документ повторно до відділу на виконання не надходив та на виконанні не перебуває.

Оскільки державним виконавцем при закінченні і до моменту знищення виконавчого провадження не було знято накладені арешти на майно, що перешкоджає позивачу в реалізації власних майнових прав, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд зазначає, що на час накладення арешту, чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Разом з тим, на час звернення позивача до суду та розгляду і вирішення справи по суті, зазначений Закон втратив чинність, оскільки 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В той же час, відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що внаслідок винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 39548935 від 15.09.2014, видавник - ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, накладено арешт на все нерухоме майно позивача.

Разом із тим, на обґрунтування порушеного права позивач посилається на те, що 31.10.2019 приватним нотаріусом при проведенні підготовчих дій для посвідчення відповідного правочину, позивача повідомлено про накладення арешту на все належне їй нерухоме майно, що в свою чергу позбавляє позивача можливості вільно володіти власним майном.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону №1404-VIII.

Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З викладених норм можна зробити висновок, що закінчене виконавче провадження, в даному випадку, є підставою для зняття арешту з всього майна, на яке такий арешт було накладено.

За змістом ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.59 Закону №1404 Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В рамках спірних правовідносин відсутні обставини, визначені ч.4 ст.59 Закону, а отже в даному випадку арешт має бути знятий виключно за рішенням суду.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зняти арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 39548935 виданої 15.09.2014 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна №70888607 (спецпідрозділ) зареєстрованого 23.09.2014.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києва судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34972294, адреса: 02232, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАКА, будинок 64).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович