Рішення № 92807162, 11.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1053

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Київ № 640/12141/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Пенсійного фонду України (надалі - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 9, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, та щодо відмови у проведенні індексації пенсії;

- зобов`язати Пенсійний фонд України зарахувати позивачу до загального трудового (страхового) стажу час за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року до 01 листопада 1980 року, трудовий стаж здобутий на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні;

- зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії починаючи з 25 грудня 2018 року з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та з урахуванням трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії;

- зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2018 року та виплатити суму недоодержаної пенсії.

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України понесені ним судові втирати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок не перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Пенсійним фондом України безпідставно не враховано до наявного страхового стажу період навчання у Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації та період трудового стажу здобутого на території Королівства Іспанія.

Не погоджуючись з вищевказаним діями пенсійного органу, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з аргументами викладеними позивачем в позовній заяві, відповідачем було подано відзив, в якому останній зазначає, що посилання позивача на ту обставину, що пенсійним органом не враховано трудовий стаж набутого на території Іспанії є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам, оскільки пенсійним органом з 05 грудня 2018 року було враховано вказаний період його трудового стажу.

Також відповідач зазначив, що при визначенні права на допомогу (її обчисленні) враховується тільки стаж, який набутий під час поширення на працівника дії законодавства Договірної Сторони (частина перша статті 10 Угоди), підстави для зарахування в стаж позивача періоду навчання з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації, що знаходиться на території колишньої Російської РФСР, відсутні.

Не погоджуючись з аргументами викладеними відповідачем у відповіді на відзив, позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що аргументи відповідача про те, що пенсійним органом було враховано трудовий стаж здобутий на території Королівства Іспанія є безпідставними, оскільки останнім не надано будь-яких обгрунтованих та допустимих доказів на підтвердження даної обставини.

Також, на переконання позивача твердження пенсійного органу про те, що підстави для зарахування до страхового стажу періоду навчання відсутні є необґрунтованими, оскільки вказаний період навчання підтверджується записами зробленими у трудовій книжці.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком довічно, починаючи з 25 грудня 2018 року на підставі положень Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян, укладеної 07 жовтня 1996 року.

Переказ пенсії здійснюється до Королівства Іспанія у євро згідно з діючим курсом валют Національного банку України.

Отримавши в 2019 році нарахування на картковий рахунок пенсії, яка складає 104, 82 грн в місяць, ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України з запитом щодо надання розрахунку розміру пенсії.

Листом від 18 лютого 2020 року відповідачем було надано відповідь на вказаний вище лист, в якій містились дані щодо дати призначення пенсії, страхового стажу, проведених виплат.

Надалі, представником позивача до пенсійного органу було надіслано заяву про перерахунок пенсії та адвокатські запити з проханням надати копії матеріалів пенсійної справи для ознайомлення або можливість особисто ознайомитись з пенсійною справою ОСОБА_1 , однак відповідачем листом було відмовлено позивачу у задоволенні вимог вказаної заяви.

У зв`язку з вищевикладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у протиправності дій пенсійного органу під час обрахунку страхового стажу пенсії, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За умовами частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

На час навчання позивача (з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року) порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).

Підпунктом «і» пункту 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Збройних сил СРСР.

Таким чином, враховуючи те, що період навчання у вищому навчальному закладі не переривав трудового стажу, то даний період підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа № 442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17 листопада 2016 року.

В свою чергу, судом було встановлено та що підтверджується з запису у трудовій книжці, позивач 01 вересня 1976 року був зарахований до Актюбінського вищого льотного училища цивільної авіації, а 01 листопада 1980 року закінчив вказаний навчальний заклад, та з 01 грудня 1980 року був прийнятий на посаду 2-го пілота літака ЯК-40.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Суд звертає увагу, що під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Також відповідно до пункту 2.16 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що період навчання позивача в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року.

Щодо позовних вимог позивача в частині зарахуванням до страхового стажу трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент досягнення позивачем пенсійного віку) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Суд звертає увагу, що 07 жовтня 1996 було укладено Двосторонню угоду «Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян», яка ратифікована Законом № 741/97-ВР від 17 грудня 1997 року (надалі - Угода).

У відповідності до статті 5 даної Угоди, кожна з Договірних Сторін виплачуватиме заінтересованим особам, які проживають на території іншої Договірної Сторони, передбачену допомогу відповідно до свого законодавства, якщо цією Угодою не передбачено інше.

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 10 Угоди, працівник, який постійно або тимчасово підпадав під дію законодавства тієї чи іншої Договірної Сторони, матиме право на допомогу, яка регулюється цією главою на таких умовах: компетентні органи кожної Договірної Сторони визначають право на допомогу та обчислюють її, враховуючи тільки трудовий чи страховий стаж, який був набутий під час поширення на працівника дії законодавства цієї Сторони; так само Компетентні органи кожної Договірної Сторони визначають право на допомогу, додаючи до свого трудового чи страхового стажу трудовий чи страховий стаж, набутий згідно із законодавством іншої Договірної Сторони.

Відповідно до статті 21 вказаної двосторонньої угоди Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством праці та соціальних питань Королівства Іспанія 17 січня 2001 року було укладено адміністративний договір про порядок застосування Угоди між Україною та Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян (надалі адміністративний договір).

За нормами статті 5 адміністративного договору у клопотанні про призначення пенсії що подається згідно з пунктом 1 цієї статті, зазначається трудовий чи страховий стаж, що підпадає під законодавство однієї з Договірних Сторін, а клопотання подається до Компетентного органу іншої Договірної Сторони, ця остання сторона надсилає клопотання І подані документи до Органу координації іншої Договірної Сторони, зазначивши дату подання клопотання.

Коли у клопотанні про призначення пенсії, що подається згідно з пунктом 1 цієї статті, зазначається трудовий чи страховий стаж, що підпадає під законодавство однієї з Договірних Сторін, а клопотання подається до Компетентного органу іншої Договірної Сторони, ця остання сторона надсилає клопотання і подані документи до Органу координації іншої Договірної Сторони, зазначивши дату подання клопотання.

Відповідно до частини 1, 3 статті 6 адміністративного договору компетентний орган однієї Договірної Сторони, який прийняв документи для відкриття справи, заповнює титульний формуляр згідно з встановленим зразком і без затримок надсилає два примірники до Органу координації іншої Договірної Сторони.

Титульні формуляри доповнюються документами, які підтверджують дані, наведені у них.

Після отримання формуляра Компетентний орган однієї Договірної Сторони повертає Компетентному органу іншої Договірної Сторони один примірник формуляра, де повинно бути вказано трудовий чи страховий стаж, набутий відповідно до її законодавства, і розмір допомоги, призначеної зацікавленій особі.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Королівства Іспанія за умови відповідного документального підтвердження.

Сторонами не заперечується факт того та про що зазначає сам відповідач, що пенсійним органом було отримано від Компетентного органу Іспанії формуляра E/UCR-3 від 11 грудня 2018 року, яким підтверджується наявність у позивача наявного трудового стажу у кількості 18 років 0 місяців 28 днів.

Водночас, у відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Поміж іншого, суд вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Слід наголосити, що при зверненні із заявою щодо призначення пенсії ОСОБА_1 було надано до органу Пенсійного фонду «Відомості про трудовий стаж», завірені Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціального забезпечення, Генеральним казначейством соціального забезпечення Уряду Королівства Іспанії із нотаріально завіреним перекладом.

За правилами статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 ( надалі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що період роботи ОСОБА_1 набутого на території Королівства Іспанія, підлягають врахуванню до трудового стажу позивача, оскільки зазначений період роботи підтверджується «Відомості про трудовий стаж», завірені Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціального забезпечення, Генеральним казначейством соціального забезпечення Уряду Королівства Іспанії із нотаріально завіреним перекладом, копія яких міститься і у матеріалах справи.

Таким чином, беручи встановлені судом обставини та факт того, що суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дії Пенсійного фонду України щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, та щодо відмови у проведенні індексації пенсії та зарахування вказаного стажу до страхового стажу позивача, суд з метою належного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії починаючи з 25 грудня 2018 року з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації (АВЛУГА) з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та з урахуванням трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії

Щодо вимог позивача про зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2018 року та виплатити суму недоодержаної пенсії, суд зазначає наступне.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Згідно із пунктом 2 цього Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Згідно абзацу 6 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку №1078.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку №1078.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526 до Порядку № 1078, внесено зміни, зокрема, абзац 3 пункту 5 викладено в такій редакції, яка діє з 21 червня 2012 року: «У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку».

Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 5 Порядку № 1078 в діючій редакції у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Виходячи з наведених правових норм, суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Пенсія, яку позивач отримує, є об`єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ повноваження органу ПФУ відносно здійснення індексації пенсій є дискреційними і суд не може проводити розрахунок індексації пенсії за певний період із застосуванням відповідних методик та вірних показників для такої індексації судом.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даної позовної вимоги позивача та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2018 року та виплатити суму недоодержаної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17), від 18 липня 2018 року у справі № 490/6755/15-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18) та від 15 квітня 2019 року у справі № 727/7818/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що недоотримана пенсія підлягає індексації та компенсації.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Так, в матеріалах справи наявні копії договорів № 21-04/20 від 21 квітня 2020 року та № 20-05/20 від 20 травня 2020 року про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем та ОСОБА_1 , відповідно до яких адвокат взяв на себе зобов`язання надання правової допомоги.

Ціна виконання цього договору визначається Сторонами у додаткових угодах.

Крім того, згідно вказаних договорів клієнт зобов`язується сплатити адвокату фактичні витрати пов`язані з виконанням цього договору згідно додатків до цих договорів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копії додатків до вищевказаних договорів вбачається, що позивачу необхідно було сплатити адвокату, відповідно до додатку до Договору № 21-04/20 - 7 000,00 грн, та відповідно до додатку до Договору № 20-05/20 - 20000,00 грн.

Також, відповідно до наданого до суду копії акту виконаних робіт № 1 до Додатку № 1 від 21 квітня 2020 року до Договору № 21-04/20 про надання правової допомоги юристом та комплексне юридичне обслуговування від 20 травня 2020 року адвокат Шаповалов А.М. , надав клієнтові наступні послуги:

1) юридичний супровід за написання адвокатського запиту до Пенсійного Фонду України (ПФ) для отримання інформації про витребування всієї пенсійної справи - 3 000 грн;

2) юридичний супровід за написання адвокатського запиту до Пенсійного Фонду (ПФ) про надання розрахунку правильного нарахування пенсії, підстави та формулу - 3 000 грн;

3) юридичний супровід за розрахунок пенсії - 1 000 грн.

Відповідно до наданого до суду копії акту виконаних робіт № 1 до Додатку № 1 від 20 травня 2020 року до Договору № 20-05/20 про надання правової допомоги юристом та комплексне юридичне обслуговування від 29 травня 2020 року адвокат Шаповалов А.М. , надав клієнтові наступні послуги:

1) юридичний супровід в Окружному адміністративному суді міста Києва про проведення перерахунку пенсії, згідно чинного законодавства України та міжнародних угод - 20 000 грн.

Також, на підтвердження наявності обставин для задоволення вказаної вимоги позивача, останнім було надано до суду копії наступних документів:

- адвокатські запити від 23 квітня 2020 року, від 30 квітня 2020 року, 26 травня 2020 року,

- заяви про ознайомлення з матеріалами пенсійної справи від 22 травня 2020 року;

- заяви про перерахунок пенсії від 28 травня 2020 року;

- договору № 21-04/20 про надання адвокатом правової допомоги від 21 квітня 2020 року;

- додатку № 1 до Договору № 21-04/20 про надання адвокатом правової допомоги від 21 квітня 2020 року;

- акту виконаних робіт № 1 до Додатку № 1 від 21 квітня 2020 року до договору 21-04/20 про надання правової допомоги юристом та комплексне юридичне обслуговування від 21 квітня 2020 року;

- договору № 20-05/20 про надання адвокатом правової допомоги від 20 травня 2020 року;

- додаток № 1 до Договору № 20-05/20 про надання адвокатом правової допомоги від 21 квітня 2020 року;

- акт виконаних робіт № 1 до Додатку № 1 від 20 травня 2020 року до договору 20-05/20 про надання правової допомоги юристом та комплексне юридичне обслуговування від 20 травня 2020 року;

- прибутковий касовий ордер № 21-04/20 від 22 квітня 2020 року на суму 7 000 грн;

- прибутковий касовий ордер № 20-05/20 від 20 травня 2020 року на суму 20 000 грн;

- детальний опис робіт (наданих послуг) від 29 травня 2020 року;

- ордер серії КС № 697874.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

…При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 20 000,00 грн. за комплекс послуг наданих адвокатом позивачу пов`язаних з процесуальними діями у суді.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, трудового стажу та здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні, та щодо відмови у проведенні індексації пенсії.

3. Зобов`язати Пенсійний фонд України зарахувати позивачу до загального трудового (страхового) стажу час за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року до 01 листопада 1980 року та трудовий стаж здобутий на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні.

4. Зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії починаючи з 25 грудня 2018 року з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Актюбінському вищому льотному училищі цивільної авіації з 01 вересня 1976 року по 01 листопада 1980 року, та з урахуванням трудового стажу, здобутого на території Королівства Іспанія, який складає 18 років 10 місяців 22 дні та виплатити суму недоодержаної пенсії.

5. Зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2018 року та виплатити суму недоодержаної пенсії.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній) за рахунок бюджетних асигнувань з Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 9, код ЄДРПОУ 00035323) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 9, код ЄДРПОУ 00035323).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова