Ухвала суду № 92806876, 11.11.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/4148/20

№ 1-кп/183/1392/20

11 листопада 2020 року м. Новомосковськ

Колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Олійника А.В., суддів - Сороки О.В., Майної Г.Є., секретаря судового засідання - Бабенко Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040350000717 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первоуральськ Свердловської області Російська Федерація, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю прокурора - Дахно М.М.,

захисника - Мисика О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

В судовому засіданні колегією суддів поставлено на розгляд питання доцільності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор Дахно М.М. просила продовжити обвинуваченому строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які враховувалися при обранні та продовженні запобіжного заходу продовжують існувати, про що подала відповідне клопотання.

Захисник Мисик О.І. просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на будь-який інший не пов`язаний з позбавленням волі, просив долучити до матеріалів кримінального провадження довідку про склад сім`ї ОСОБА_1 та характеристику останнього з місця мешкання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів враховує те, що останній за місцем мешкання характеризується посередньо.

Разом з тим, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів враховує: тяжкість інкримінованих злочинів, які віднесено до категорії особливо тяжких, а також ступень відповідальності за них, відсутність у ОСОБА_1 стійких соціальних зв`язків, оскільки він не одружений, суспільно корисною працею не займається, підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб суду не надано, так само як і не надано підтверджень неможливості його утримання під вартою, внаслідок чого необхідно запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки вони ще не допитані судом, тому відповідно до вимог статей 177, 178 КПК України, з метою об`єктивної можливості забезпечення розгляду зазначеного кримінального провадження необхідно продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ніякий, з передбачених більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, перестали існувати.

Колегія суддів також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з під варти ОСОБА_1 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 11 грудня 2020 року включно.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

С У Д Д І :

Олійник А.В. Сорока О.В. Майна Г.Є.