Ухвала суду № 92806374, 11.11.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6268/20

Провадження № 2/204/1788/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.09.2014 року в загальній сумі 14037 грн. 71 коп. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 19 вересня 2014 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 3964 грн. 92 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. В результаті порушення відповідачем своїх зобов`язань, станом на 05.08.2020 року заборгованість за кредитним договором становить – 14037 грн. 71 коп., з яких: 3304 грн. 11 коп. – заборгованість за кредитом; 1 грн. 85 коп.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8458 грн. 24 коп. – заборгованість за пенею; 2273 грн. 51 коп. – штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, що стало підставою звернення позивача до суду.

В позовній заяві та доданому до неї клопотанні позивач просив суд про розгляд справи за відсутності представника, у разі його неявки, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання, повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за її відсутності суду, не надала.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

01 серпня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (аркс.с.10 зворот).

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

19 вересня 2014 року між Банком та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт з метою створення сприятливих умов для виконання боржником зобов`язань по кредитному договору, а також приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до п. 2.1. Генеральної угоди Банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 3964 грн. 92 коп. на строк 06 місяців, з 19.09.2014 р. по 31.03.2015 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 3964 грн. 92 коп., в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків у розмірі 0,001% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказаних у заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж в сумі 660 грн. 82 коп. для погашення заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.03.2015 р.

Відповідно до п.2.3. Генеральної угоди для надання послуг, банк надає позичальнику платіжну картку відповідно до п. 2.1. Генеральної угоди.

Пунктом 2.11 Генеральної угоди, пунктами 1.1.3.1.6, 2.1.1.12.9 Умов та правил передбачено списання коштів з будь – яких рахунків відповідача, без його згоди про таке (арк.с.11).

Відповідно до розрахунку позивача у зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань відповідач має заборгованість у сумі 14037 грн. 71 коп., з яких: 3304 грн. 11 коп. – заборгованість за кредитом; 1 грн. 85 коп.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8458 грн. 24 коп. – заборгованість за пенею; 2273 грн. 51 коп. – штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди (арк.с.6-7).

Таки чином, судом встановлено, що між сторонами по справі 19 вересня 2014 року укладена Генеральна угода, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов`язання до 31.03.2015 року сплатити заборгованість у розмірі 3964 грн. 92 коп.

Суд вважає, що в разі, якщо відповідач взяв на себе зобов`язання, то воно підлягає виконанню з її боку, а в разі порушення зобов`язання, кошти повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем не сплачено тіло кредиту в розмірі 3964 грн. 92коп., яке підлягає стягненню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та пені, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, зі змісту статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 19 вересня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт (арк.с.11).

Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди, Банк надав відповідачу кредит в сумі 3964 грн. 92 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з датою погашення заборгованості не пізніше 31.03.2015 року.

Відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, визначено, що згідно зі ст.ст.212,611,651 ЦК України, при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та Правилах більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, Сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 2432 грн. 36 коп.

Відповідно до п.2.5. Генеральної угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди згідно з Генеральною угодою та Умовами та правилами.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "Приватбанк" Умовами та Правилами, Тарифами складають між ним та банком Договір, що підтверджується підписом позичальника. Угода є чинною та жодною із сторін не оспорена.

Умовами Генеральної угоди передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з погашенням заборгованості не пізніше 31.03.2015 року, та штрафу у розмірі 2432 грн. 36 коп. за порушення строків виконання зобов`язань за цією Угодою.

Отже, у банка були правові підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 31 березня 2015 року, включно.

Встановивши факт неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредитного ліміту, сплати відсотків за його користування відповідно до зазначених умов договору, суд вважає, що ОСОБА_3 повинна нести відповідальність перед кредитором щодо погашення відсотків за користування кредитними коштами в межах дії строку договору, по 31 березня 2015 року включно.

Заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених ним сум, за період з 19 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 0,001% на місяць складає 1 грн. 85 коп., цей розмір позичальником не оспорюється та підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.2.2 Генеральної угоди сторони передбачили відповідальність за порушення строків сплати заборгованості, а саме штраф у розмірі 2432 грн.36 коп.

Враховуючи, що з порядком нарахування штрафу відповідач була ознайомлена, про що свідчить її підпис, банк надав відповідачу кредит, а остання його не повернула, суд вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 2273 грн. 51 коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналізуючи норми ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Тому, суд вважає необхідним, в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені відмовити, оскільки це суперечить нормам ст.61 Конституції України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальній сумі 5579 грн. 47 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 3304 грн. 11 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1 грн. 85 коп., штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди - 2273 грн. 51 коп.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 2102 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI) (п. 36 Постанови).

Враховуючи викладене, а також, те що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості кредитом та відсотками за користування кредитом у розмірі 5579 грн. 47 коп., тобто позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 835 грн. 47 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,208,525,534,549,628,638, 1054,1055 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268, 280, 281 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 5579 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 47 (сорок сім) коп., з яких: заборгованість за кредитом - 3304 (три тисячі триста чотири) грн. 11 (одинадцять) коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1 (одна) грн. 85 (вісімдесят п`ять) коп., штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди – 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 835 (вісімсот тридцять п`ять) грн. 47 (сорок сім) коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук