Постанова № 92806145, 04.11.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6612/20

№ провадження 2-а/208/110/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради «про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення», -

встановив:

1.Позиція позивача.

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, в якому просив суд:

- визнати дії працівника поліції, який склав протокол серії ВАБ № 179051 - незаконними;

- постанову № 151 від 24.09.2020 р. виконавчого комітету Кам`янської міської ради про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сто дев`ятнадцять гривень - скасувати.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач посилався на те, що 03.09.2020 року проти нього було сфальсифіковано 2 протоколи про адміністративне правопорушення, один з яких розглядав виконавчий комітет Кам`янської міської ради. Під час розгляду протоколу не було звернено увагу, щодо дійсності «завідомо неправдивості» виклику поліції, а ставилося питання щодо факту виклику поліції. Незважаючи на те, що він заперечував факт виклику поліції саме ним, зазначав, що телефон НОМЕР_1 йому не належить, також, протокол було складено без його участі, надавав відео-докази, які підтверджують, що протокол складався за його відсутністю, тим самим порушуючи його права на захист, також звертав увагу комісії, що громадянин, який начебто є працівником відділу праці, не мав повноважень заходити до службового приміщення магазину котрий йому належить, однак комісія заслухував факти відсутності складу адміністративного правопорушення, вже на першій хвилині була готова надати постанову про накладення адміністративного стягнення № 151 від 24 вересня 2020 року, про що свідчить відео-запис здійснений 24.09.2020р. під час вирішення саме вище зазначених питань.

Позивач зазначає, що дійсно, 03.09.2020 року йому стало відомо про виклик поліції за номером 102, з повідомленням, однак це не був завідомо не правдивий виклик, оскільки, як видно з відеозапису на доданому DVD-диску, видно як невідома особа у масці вривається до службового приміщення, яке належить позивачу на праві приватної власності. Що стосується законно чи не законно особа вривається - позивачем було встановлено відсутність службового посвідчення інспектора праці в реєстрі посвідчень на офіційному сайті відділу праці, що підтверджує відеозапис «Реєстр посвідчень інспекторів з праці». В цей же день, перевіривши на офіційній сторінці державної служби України з питань праці в розділ "Інформація про службові посвідчення інспекторів праці Держпраці" в підрозділі "Дніпропетровська область" за веб-адресою: https://dsp.gov.ua/informatsiia-pro-sluzhbovi-posvidchennia-inspektoriv-pratsi/ чи дійсно є така особа як ОСОБА_2 на яку йде посилання в Приписі та акті отриманого листа, при вивчені Законів України та розпоряджень Кабінету Міністрів України, позивачем було встановлено, що за посиланням https://docs.google.eom/spreadsheets/d/lccbb5xjCb8cOMJXxrwHxnLiJGkXJHkd6lvpb3bPltWM (реєстр посвідчень інспекторів праці) така особа не є інспектором праці, оскільки згідно Постанови КМУ від 21 серпня 2019 р. № 823 про ПОРЯДОК здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чітко зазначено в абзаці 4 та 5 пункт 3, що: Держпраця оприлюднює інформацію про видані службові посвідчення інспекторів праці. Службове посвідчення, щодо якого не оприлюднена інформація, вважається недійсним.

В той же день 03.09.2020р. на позивача було сфальсифіковано й інший адміністративний протокол, з матеріалами якого він ознайомився в Заводському районному суді місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області, та згідно пояснень ОСОБА_3 (свідка), який зазначає, що коли він приїхав до магазину, позивач сповістив йому про здійснення ним кримінального правопорушення, а саме: пограбування, що ще раз вказує на його особисту впевненість, що відбувався саме факт можливого пограбування, а не як зазначається в протоколі та рішенні комісії про «завідомо неправдивий» виклик. При перегляді відеозаписів на доданому до матеріалів DVD-диску можливо побачити «відео з вулиці з 10:07 до 10:45 до від`їзду екіпажу» який підтверджує, що протокол складався без участі позивача. На DVD-диску був долучений відеозапис зроблений під час розгляду адміністративною комісією при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради, протоколу серії ВАБ № 179051 від 03.09.2020р. про адміністративну відповідальність, складеного поліцейським Кам`янського відділу поліції сержантом поліції Чайкою Д.А, на відео вбачаються порушення прав позивача на справедливий розгляд протоколу щодо нього, а саме: є підтвердження, що постанова № 151 від 24.09.2020р. вже була винесена і питання щодо його невинуватості не ставилося. Таким чином постанова виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 151 від 24 вересня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сто дев`ятнадцять гривень підлягає скасуванню.

2. Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог.

Представник відповідача - виконавчого комітету Кам`янської міської ради до суду не прибув, причин своєї неявки не зазначив, заяв і клопотань, у тому числі й про відкладення розгляду справи, не направляв. Відповідач не скористався правом та не подав відзив на позовну заяву.

3. Процесуальні дії у справі.

02 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернуся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом.

02 жовтня 2020 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області адміністративний позов залишено без руху.

07 жовтня 2020 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження у справі в частині скасування постанови виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 151 від 24 вересня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сто дев`ятнадцять гривень.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, висловивши позицію щодо підтримання своїх вимог.

За таких обставин суд, уживши усіх заходів щодо поінформованості учасників справи про судове засідання у порядку, визначеному ч.1 ст. 268 КАС України, ураховуючи положення частини третьої цієї ж статті, сприймає неявку учасників справи їх особистим вільним користуванням власними правами на свій розсуд і вважає за можливе завершити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів за їх відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.

4.Обставини справи, що встановлені судом.

Суд, піддавши аналізу представлені на його розсуд заяви по суті справи, дослідивши надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому «Atrium habet se intromittere indicia prae se» (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, приходить до наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 24 вересня 2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 7 (семи) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 119,00 грн., зокрема, за те, що 03.09.2020 року, о 09:52 годині, він, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонував на спецлінію «102» і повідомив про те, що невідомі особи проникають до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відбувається пограбування, хоча цього факту насправді не було.

Про це поліцейським Кам`янського відділу поліції сержантом поліції Чайкою Д.А. винесено постанову серії ВАБ № 179051 від 03.09.2020 року.

Не погодившись із цим, вважаючи відсутнім у своїх діях складу і події інкримінованого адміністративного правопорушення, позивач подав позов, який обґрунтував тим, що для виклику поліції мав підстави через те, що невідома особа увірвалася у масці в приміщення магазину, який йому належить на праві приватної власності, нічого не пояснюючи, тому він вважав, що відбувається пограбування.

До того ж, як вказав позивач, ніяких протоколів поліцейські, що прибули на виклик, в його присутності не складали, і їх копій йому не вручали.

При винесенні постанови № 151 від 24 вересня 2020 року адміністративна комісія при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП у виді штрафу, маючи у своєму розпорядженні протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 179051 від 03.09.2020 р., та пояснення свідка ОСОБА_2 , в яких він зазначає, що під час інспекційного відвідування приміщення магазину розташованого за адресою АДРЕСА_1 , власник магазину ОСОБА_1 , сповістив його, що зараз викличе поліцію, оскільки останній здійснює в його приміщенні правопорушення - грабіж, не звернула на них увагу і позивача притягнула до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Однак, позивач стверджує, що вказаний протокол було складено без його участі, він його не підписував і його примірника не отримував, з поясненнями свідків не знайомився, і що для виклику поліції мав підстави.

5.Висновки суду.

Піддавши аналізу факти, що вказують на розгляд відповідних справ про адміністративні правопорушення у аспекті положень КУпАП, суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 183 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.

Так, зокрема, суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознака винні діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що діяв правомірно.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Натомість відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення належних доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Зокрема, оскаржувана постанова за формою і змістом відповідає положенням ст. 283 КУпАП, оскільки містить усі необхідні відомості і реквізити, що передбачені цією нормою.

Згідно ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок же щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу ( ч.2 ст. 251 КУпАП).

Але із наданих суду матеріалів слідує, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183КУпАП було прийнято лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 179051 від 03.09.2020р., який було складено у відсутності правопорушника, і будь яких інших джерел доказів, як то, пояснень свідків, відеозапису, із числа передбачених ч.1 ст. 251 КУпАП, зібрано не було.

Але таке є недопустимим, оскільки особа, що притягається до адміністративної відповідальності, в силу ст. 63 Конституції України користується певним імунітетом щодо дачі правдивих пояснень, оскільки не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Та розгляд справи про адміністративні правопорушення щодо позивача не був забезпечений визначеними статтею 251 КУпАП засобами доказування, оскільки рішення уповноваженої особи про притягнення позивача до відповідальності ґрунтувалось на не достатній кількості доказів певної події.

Тому у світлі вищевикладеного, суд робить висновок, що розгляд справи про адміністративні правопорушення у даному конкретному випадку не кореспондувався із визначеними ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, якими є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її в точній відповідності із законом, а тому прийнята за результатами такого розгляду постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП не може вважатись законною і підлягає скасуванню.

Оскільки згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тож, на підставі п.3 ч.3 ст. 286 КАС України суд приходить до висновку про необхідності скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України.

Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність у діях позивача складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень з мотивів, що наведені ним вище, зокрема, через порушення правил притягнення особи до відповідальності, зокрема, у частині їх процедурного оформлення та відсутності достатньої доказової бази.

І як наслідок, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки було застосовано спрощений підхід, а обґрунтування вини позивача було сформовано лише на одних даних сприйняття поліцейського, із яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, ст. 280 КУпАП закріплено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем ж жодних доказів правомірності винесеної постанови представлено не було.

Крім того правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Тож, факти учинення позивачем адміністративних правопорушень не є доведеним згідно із стандартом «поза розумним сумнівом».

А в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. (постанова ВС КАС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

За таких обставин суд повноважений закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо позивача, оскільки повторний розгляд справи, у тому числі й через допущені процесуальні порушення, за установлених обставин, втрачає правовий сенс і буде йти у розріз із положеннями ст. 1 КУпАП щодо завдань цього Кодексу.

5. Розподіл судових витрат

Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов`язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із залученням експерта, виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно ч.8 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача належить стягнути судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок на користь позивача, оскільки судом задоволено одну вимогу позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, і який сплатив судовий збір при зверненні із позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 280 КУпАП, ст.ст.1-3, 5-15, 77, 90, 137, 139, 241- 246, 250,286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову № 151 від 24.09.2020 р., винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сто дев`ятнадцять гривень - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цих адміністративних правопорушень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Відповідно до ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржене протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, адреса: м. Кам`янське Дніпропетровської області майдан Петра Калнишевського, будинок № 2, 51931; ідентифікаційний код ЄДРПОЦУ 04052072.

Суддя Івченко Т. П.