Рішення № 92803060, 29.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18485/20

Провадження № 2/127/2987/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.10.2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Пророк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк форвард», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк форвард», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 02.09.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 3056 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 200137112 від 02.04.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

У виконавчому написі зазначено, що сума повної заборгованості позивача складає 38 483, 20 гривень, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 37 582, 20 гривень, заборгованість за процентами становить 1,00 гривня, плата за пропуск мінімальних платежів - 900,00 гривень.

За вчинення цього виконавчого напису третьою особою на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плати з відповідача в розмірі 850, 00 гривень, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за виконавчим написом складає 39 333, 20 гривень.

Даний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., виконавче провадження № 60288967.

08.11.2019 року позивачем було направлено звернення до приватного виконавця про видачу позивачу копій всіх документів на підставі яких було відкрите виконавче провадження №60288967.

Ознайомившись із виконавчим написом позивач вважає його таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», стягнення заборгованості на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено за нотаріально-посвідченими угодами. Для одержання виконавчого напису надається оригінал нотаріально-посвідченої угоди.

Однак, кредитний договір № 200137112 від 02.04.20 року, укладений між позивачем та АТ «Банк Форвард» не є нотаріально-посвідченим кредитним договором.

З огляду на зазначене вище, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.

З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.09.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 3056, відповідно до якого звернуто стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 200137112 від 02.04.2018 року, укладеного з ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» в загальному розмірі 38 483, 20 гривень стягнення заборгованості проводиться за період з 04.08.2018 року по 02.11.2018 року.

За вчинення цього виконавчого напису третьою особою на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плати з відповідача в розмірі 850, 00 гривень, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року на час їх застосування, а саме 02.09.2019 року, був визнаний судом незаконним та не чинним, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року: «…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20.06.2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та АТ «Банк Форвард» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 02.09.2019 року - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

Отже, враховуючи, що на момент вчинення виконавчого напису за реєстровим № 3056 від 02.09.2019 року приватний нотаріус керувався нечинними положеннями Закону, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 02.09.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем та зареєстрований у реєстрі за № 3056 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором №200137112 від 02.04.2018 року у розмірі 39 333, 20 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Банк Форвард», м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ 34186061.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 03.11.2020 року.

Суддя О.О. Жмудь