Рішення № 92800347, 10.11.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14358/20

Провадження № 2-а/161/378/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року

місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі судового засідання Мельничук Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови.

Свій позов мотивує тим, що 12 серпня 2020 року відповідачем було складено щодо нього постанову в справі про порушення митних правил № 0457/20400/20 за ч.4 ст. 481 Митного кодексу України (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 34 000грн.

Вважає дану постанову протиправною та необґрунтованою, винесеною без належного з`ясування усіх обставин справи, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що згідно постанови, задекларований ТзОВ «РІО ТРЕЙД» товар, повинен був вивезений або заявлений до іншого митного режиму позивачем, який є директором ТзОВ «РІО ТРЕЙД», до 31 травня 2020 року, однак товар не був вивезений за межі митної території та не заявлений до іншого митного режиму, оскільки документація знаходилась в аудиторській фірмі та на території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції та позивач знаходився на самоізоляції. Також зазначає, що 28 липня 2020 року ним проведено митне оформлення товару та сплачено всі митні платежі.

Також, під час складання протоколу від 27 липня 2020 року йому не були роз`ясненні права та обов`язки у відповідності до закону, не роз`яснювалось право на можливість користування юридичною допомогою, а також не було роз`яснено про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу. Також вказує, що не мав можливості в день винесення постанови отримати її, ознайомитись з її змістом та бути обізнаним з тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 481 МК України. Фактично отримав постанову лише 25 серпня 2020 року, тому вважає, що пропустив строк на оскарження з поважних причин.

З врахуванням наведеного, просить суд поновити строк на оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0457/20400/20 від 12 серпня 2020 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що в ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару, задекларований ТзОВ «РІО ТРЕЙД» товар повинен був вивезений позивачем, який є директором ТзОВ «РІО ТРЕЙД» до 31 травня 2020 року, однак товар не був вивезений за межі митної території та не заявлений до іншого митного режиму, що є порушенням митних правил передбачених частиною 4 ст. 481 МК України. Вказує, що позивач не з`явився на розгляд даної справи та подав раніше пояснення, де вказав, що документація знаходилась в аудиторській фірмі.

Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його присутності.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 27 липня 2020 року головним державним інспектором ВМО № 1 митного поста «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби Прокопчуком В.Я. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0457/20400/2020 (а.с. 30-33).

Із вказаного протоколу вбачається, що 21.09.2017 року декларантом ТзОВ «РІО ТРЕЙД» згідно митної декларації типу ІМ31ДЕ № UА205090/2017/039709 було оформлено в митному режимі «тимчасове ввезення» товар – «станок для фінішної настройки турбокомпресорів для легкових автомобілів в зборі марки : СІМАТ, модель : TurboTest PRO, новий, серійний номер НОМЕР_1 ». Було визначено строк для тимчасового вивезення вказаного товару до 28.02.2018 року. 22.02.2018 року зазначений митний режим було продовжено митною декларацією типу 31 ДМ № UА205090/2018/013095 терміном до 31.05.2020 року. Станом на 31.05.2020 року директор підприємства ОСОБА_1 вказаний товар за межі митної території України не вивіз, та не заявив до іншого митного режиму, що є порушенням умов митного режиму тимчасового ввезення, в частині перевищення строку тимчасового ввезення більше чим на двадцять діб.

В протоколі позивачем було зазначено, що підприємство немає можливості вивезти товар у зв`язку із карантином, який встановлено на території України та зобов`язується розмитнити товар до 31.07.2020 року.

Відтак, згідно митної декларації типу ІМ40АА №UА 204120/2020/061665 від 28.07.2020 року директором ТзОВ «РІО ТРЕЙД» було заявлено товар - «станок для фінішної настройки турбокомпресорів для легкових автомобілів в зборі марки : СІМАТ, модель : TurboTest PRO, новий, серійний номер НОМЕР_1 » до митного режиму «імпорт», проведено митне оформлення даного товару та сплачено усі необхідні митні платежі. (а.с. 11-12).

На підставі вказаного протоколу 12 серпня 2020 року начальником Поліської митниці Держмитслужби Панчуком С.Є. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0457/20400/20, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого ч.4 ст. 481 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 34000 грн. (а.с. 8-10). Постанова винесена у відсутності ОСОБА_1 .

Частиною 4 статті 481 МК України передбачена адміністративна відповідальність за

перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. ст. 458, 487 МК України, ст. ст. 9-11 КУпАП, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не мав змоги вивезти товар або заявити інший митний режим, оскільки на території України на підставі постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та постанови КМУ від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» був встановлений карантин, а також через те, що він знаходився на самоізоляції у зв`язку із хворобою родичів. Згідно цієї постанови були встановлені жорсткі карантинні обмеження, якими було обмежено переміщення громадян та роботу підприємств, недотримання яких могло завдати істотної шкоди здоров`ю позивача та інших громадян.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_1 повідомив відповідача, що по причині введення на території України карантину вивезення товару є неможливим, що є поважною та такою, що виникла не з вини позивача причиною.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.481 МК України винесена без належного з`ясування усіх обставин справи відповідно до вимог ст. 486 МК України. При винесенні постанови не з`ясовано, відповідно до ст. 489 МК України, наявність вини у діях ОСОБА_1 , а саме не доведений його умисел на вчинення правопорушення, та не доведена бездіяльність позивача щодо виконання зобов`язання про вивезення товару або заявлення іншого митного режиму, які були тимчасово ввезені на митну територію України, у встановлений строк.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин, а саме встановлення карантину на території України та перебування позивача на самоізоляції, у зв`язку із хворобою родичів, не міг товар вчасно вивезти за межі митної території України. А тому, в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 481 МК України. За таких обставин постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, а справа про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 481 МК України.

З матеріалів справи випливає, що, на час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, позивачем 28.07.2020 року було проведено митне оформлення товару та сплачені митні платежі.

Крім того, ч. 5 ст. 494 МК України передбачено, що у разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз`яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

В даному випадку судом не здобуто доказів того, що відповідач під час складення протоколу про порушення митних правил та оскаржуваної постанови роз`яснив позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 498 МК України та можливість звернення за юридичною допомогою .

Відповідно до коментованої статті 494 МК України, протокол про порушення митних правил є основним джерелом доказів. Протокол складається у кожному випадку виявлення порушення митних правил, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення порушення митних правил, ніякого іншого документу про прийняття до провадження митними органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про порушення митних правил, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про порушення митних правил - це комплексне джерело доказової інформації. При цьому він набуває значення доказу лише тоді коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею. Протокол про порушення митних правил повинен містити перелік всіх обов`язкових реквізитів протоколу, і у разі їх відсутності він немає доказового значення.

Таким чином, протокол про порушення митних правил займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КУпАП i мають значення для правильного розв`язання справи. Така позиція законодавця вимагає саме від посадових осіб, які складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.

Однак, працівником митниці дані вимоги закону при складанні протоколу про порушення митних правил у повній мірі виконано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із закріплених в п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, принципів змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача та його представника щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію сторони позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 , як директор ТзОВ «РІО ТРЕЙД», вчинив дії, які свідчили б про умисел на вчинення правопорушення, або бездіяльність позивача щодо виконання зобов`язання про вивезення товару або заявлення іншого митного режиму, які були тимчасово ввезені на митну територію України, у встановлений строк, суду не надано. Справа могла бути вирішена шляхом компромісу.

Ці обставини свідчать про те, що в ході складання протоколу інспектором митниці не було дотримано вимог чинного законодавства, а саме належним чином не встановлено об`єктивну та суб`єктивну сторону дій особи, відносно якої складено відповідний протокол про порушення митних правил , що є грубим порушенням законодавства України.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За таких умов, протокол про порушення митних правил №0457/20400/2020 від 27.07.2020 року, складений щодо громадянина України ОСОБА_1 , не можливо визнавати таким процесуальним документом, який засвідчує факт вчинення правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, так як зміст протоколу не відповідає усім вимогам, передбачених ст. 494 МК України. Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону вказує на те, що він є неналежним та недопустимим доказом, що в свою чергу унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, однак з тим, щоб стягнення не було посилено.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність свого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 481 МК України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Крім того, судом встановлено, що оскаржувану постанову позивач отримав 25.08.2020 року, оскільки розгляд справи про порушення митних правил відбувся без його участі та зважаючи, що про існування такої він дізнався лише в момент отримання, суд вважає за можливе поновити строк на оскарження постанови № 0457/20400/20 від 12.08.2020 року.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, ст. ст. 458, ч.4 ст.481, 486 МК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 0457/20400/20 від 12.08.2020 року.

Скасувати постанову Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 0457/20400/20 від 12.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 481 Митного кодексу України та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адм іністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Поліська митниця Держмитслужби, ЄДРПОУ 43350097, адреса: 33028, м.Рівне, вул.Соборна, 104.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Івасюта Л.В.