Рішення № 92799746, 12.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2020 року № 520/9717/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142,м. Чугуїв-5,Харківська область,63505, код ЄДРПОУ 24976272) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 (63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину А0501 (63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 652, 38 грн. у день за період з 20.08.2019 року по 23.04.2020 терміном 247 календарних днів у сумі 161 137, 86 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку у справі - задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі №520/9717/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Копія ухвали надіслана відповідачу та отримана 07.08.2020 р.

Відзив на позов, у встановлений судом термін, відповідачем не надано. Заява про визнання позову до суду не надходила.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0501 місто Чугуїв з 27.06.2014 року.

З 14 липня 2015 позивачем отримано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 14 липня 2015 року.

Наказом командира військової частини А0501 (по стройовій частині) від 13.08.2019 №182 позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас у зв`язку із закінченням контракту.

Судом встановлено, що 22.10.2019 року позивач звернувся до військової частини А0501 з метою отримання належної йому грошової компенсації за дні невикористаної відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту” за час проходження військової служби у військовій частині.

Військовою частиною А05019 повідомлено позивача про те, що зміни, які внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період” №1589 від 04.07.2014 року до пункту 19 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яким передбачається, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Отже, як вказано відповідачем існує вичерпний перелік надання відпусток в особливий період, у зв`язку з чим , підстав для надання додаткової відпустки передбаченої ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, немає.

Також позивач зазначив, що при виключенні позивача зі списків особового складу йому не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2014 року по 19.08.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі № 520/13200/19 адміністративний позов – задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини А0501 (63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік.

Зобов`язано військову частину А0501 (63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 серпня 2019 року.

Визнано протиправними дії військової частини А0501 (63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2014 року по 19.08.2019 року.

Зобов`язано військову частину А0501 (63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2014 року по 19.08.2019 року.

Згідно з виписки про надходження коштів АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, відповідач виконав рішення суду та виплатив ОСОБА_1 грошові кошти 24.04.2020 року у сумі 48720,66 грн.

Тобто, відповідачем здійснено остаточний розрахунок належних позивачу сум при звільненні 24 грудня 2020 року.

Проте, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.08.2019 року по 23.04.2020

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, на день звільнення.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 КЗпП України).

Так, порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим відповідними спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Вказані закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, яка неодноразово підтримана Верховним Судом (постанова від 04.12.2019 справа №825/66/16, постанова від 02.10.19 справа №817/1227/18, постанова від 10.09.2019 справа №814/2791/16, постанова від 19.06.2019 справа № 820/3312/17) за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби військової служби.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Отже, підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.

Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Як свідчать матеріали справи здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, останнім не оскаржувалися.

Спір про нарахування індексації та компенсації не є спором про нараховані/ненараховані суми під час звільнення.

Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Саме такий правовий висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі №825/742/16.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142,м. Чугуїв-5,Харківська область,63505, код ЄДРПОУ 24976272) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2020 року.

Суддя Сагайдак В.В.