Ухвала суду № 92799582, 11.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

11.11.2020 р. справа № 641/4422/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження по справі за позовом 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,61002), треті особи - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Департамент у справах дітей Харківської міської ради (вул. Чернишевського, буд. 55,м. Харків,61002) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з позовом, в якому просить суд:

- надати дозвіл на здійснення реєстраційних дій стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: (зняття з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 ) без згоди його батька - ОСОБА_4 ;

- скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 16.08.2019 про відмову малолітньому ОСОБА_2 у знятті з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 ;

- зобов`язати Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради здійснити зняття з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та здійснити реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 , малолітньому ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 16.08.2019 про відмову малолітній ОСОБА_3 у знятті з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 ;

- зобов`язати Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради здійснити зняття з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та здійснити реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 , малолітньої ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 16.08.2019 про відмову ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 ;

- зобов`язати Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради здійснити зняття з реєстрації місця проживання за адресом: АДРЕСА_3 та здійснити реєстрацію місця проживання за адресом: АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16.06.2020 року по справі №641/4422/20 адміністративну справу №641/4422/20 передану на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року по справі №641/4422/20 прийнято до розгляду адміністративну справу №641/4422/20 за позовом 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , Департамент у справах дітей Харківської міської ради) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про відмову в реєстрації місця проживання малолітніх осіб без згоди одного з батьків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Так, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

У своїх оцінках Суд дійшов висновку про те, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі, також - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є реалізація позивачем права на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей.

Згідно з частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини 1 статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

За приписами частини 1 статті 160 Сімейного кодексу України (надалі, також - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, мати малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не проживає спільно з батьком дітей.

Згідно з частиною 1 статті 161 CK України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі змісту позову та долучених до нього письмових доказів, зокрема, і спірного рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 16.08.2019 року, вбачається, що між позивачем та батьками її дітей не вирішувалося питання щодо згоди на зміну місця проживання чи реєстрації місця проживання їх спільних дітей. А отже, є невирішеним питання щодо встановлення факту проживання дітей з одним із батьтків.

За таких обставин, суд зазначає, що в межах правовідносин, що склались між сторонами існує спір про місце реєстрації та проживання спільної дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також, можливість подальшої реалізації позивачем батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України.

Отже, у випадку, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Такий висновок суду відповідає, зокрема, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленій у постанові від 19.02.2020 по справі №640/109/19.

Отже, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, суд дійшов висновку про те, що справа за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Окрім того, ч. 1 ст. 318 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

З метою недопущення скасування рішення суду у даній справі з направленням справи на розгляд за встановленою Законом підсудністю відповідно до вищезазначеної норми, та враховуючи підсудність даного спору місцевому загальному суду, суд вважає за необхідне закрити провадження по даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі №641/4422/20 за позовом 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_4 , Департамент у справах дітей Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Копію ухвали про закриття провадження у справі частині позовних вимог надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Горшкова