Рішення № 92799118, 12.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8875/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, підтвердження комісії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 155950006864 від 22.05.2020 і підтвердження комісії при ГУ ПФУ в Одеській області щодо наявності у позивача пільгового стажу роботи за Списком № 2 у розмірі 11 років 5 місяців; визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву № 1682 від 07.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, врахувавши періоди 27.04.2014-29.09.2014, 30.09.2019-17.10.2019, 21.05.1991-09.08.1995, 13.10.1981-17.08.1982, 01.09.1980-14.07.1981, 13.04.1983-11.05.1985 – для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення 55 років він звернувся 07.05.2020 до управління ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, проте спірним рішенням йому відмовлено в призначенні пенсії. Підставою для відмови слугувало неврахуванням відповідачем періодів роботи 27.07.2014-29.09.2014 та 30.09.2019-17.10.2019 на посаді електрогазозварника у ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», оскільки між наказами про результати атестації робочих місць минуло більше 5 років. Однак за наявності доказів проведення атестації робочих місць з порушенням у період роботи позивача на посаді електрогазозварника в зазначених періодах на у ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», так як він до її проведення виконував роботу, яка дає права на пенсію за віком на пільгових умовах. Також до спеціального стажу не враховано період 21.05.1991-09.08.1995 у якості газоелектрозварника у радгоспі «Озерне» з підстав відсутності професії «газоелектрозварник» у розділі ХХХІІІ постанови КМУ від 11.03.93 № 162. Однак професія зварника не визначена як окрема професія та є загальною професією, яка об`єднує назви професій, пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняття для низки професій. В свою чергу, професія газоелектрозварник об`єднує у собі відразу три типи трудової діяльності, а саме електрозварник ручного зварювання, газозварник та оператор зварювальної техніки. Запис професії робітника як газоелектрозварник не може слугувати підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії, а відповідне право має визначатися на тих самих умовах, що й електрогазозварників. За висновком ВС/КАС це різні найменування однієї професії, тому при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу. Працюючи на посаді газоелектрозварника, позивач був зайнятий на роботах електрозварника ручного зварювання, газозварника, які передбачені Списками № 2, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того, до спеціального стажу з причин відсутності в архівах документів не враховано період з 13.10.1981 по 17.08.1982 в БМУ № 14 тресту «Одесцівільжитлобуд». Позивач зазначає, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування за розподілом на роботу за набутою професією не перевищувала трьох місяців, а на момент призову на строкову службу він працював за професією електрогазозварника, що входить до Списку № 2. Крім того, зазначені періоди навчання, служби та роботи за Списком № 2 підтверджуються записами в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж; копією наказу № 16-к від 16.07.1981 про передачу учнів до СМУ № 14. Крім того, інша діяльність позивача, що прирівнюється до роботи, яка надає право на пенсію на пільгових умовах (навчання у професійно-технічному училищі і служба у Збройних Силах СРСР), не перевищує його наявного стажу роботу, що надає право на пенсію на пільгових умовах, а тому підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком № 2 весь період його навчання у ПТУ і служби в ЗС СРСР. Наявні підстави для зарахування до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періодів навчання позивача в профтехзакладі і військової служби, і відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» та ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців; на момент привозу на строкову службу позивач працював за професією електрогазозварювальник, що входить до Списку № 2). За призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся 07.05.2020, а отже має право на призначення пенсії на пільгових умовах з 15.02.2020 (наступний день після досягнення пенсійного віку).

Ухвалою від 18.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.10.2020 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1682 від 07,05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та при цьому зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах такі періоди: 27.07.2014 року по 29.09.2014 року (3 місяці) на посаді електрогазозварника 5-го розряду ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», 30.09.2019 року по 17.10.2019 року (2 місяці) на посаді електрогазозварника 5-го розряду у ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», 21.05.1991 року по 09.08.1995 року (3 роки 02 місяці 19 днів) у якості газоелектрозварника у радгоспі «Озерне», 13.10.1981 по 17.08.1982 (10 місяців 05 днів) на посаді електрогазозварника 3-го розряду в Будівельно-монтажному управлінні № 14 тресту «Одесцивілжитлобуд», 01.09.1980 по 14.07.1981 (10 місяців 14 днів) навчання за фахом у Суворовському ПТУ №22, 13.04.1983 по 11.05.1985 (2 роки 29 днів) військова строкова служба - є незаконними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Приймаючи рішення про відмову позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах Головне управління діяло згідно вимог чинного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають чоловіки після досягнення 55 років, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затв. КМУ, і за результатами атестації роботах місць, при стажі роботи не менше 30 років, з них 12 років 06 місяців на зазначених роботах, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2. Головним управлінням всебічно і повно з`ясовані всі фактичні обставини справи. Документи про атестацію робочих місць, табелі обліку робочого часу, наряди на видачу спецодягу, наряди на виконання робіт, відомості щодо додаткових виплат за шкідливі умови праці тощо не дають підстави зарахувати до спеціального стажу періоди з 27.07.2014 по 29.09.2014 та з 30.09.2019 по 17.10.2019. Так, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч. 2 статті 114 Закону №1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. З матеріалів пенсійної справи встановлено, що пільговий стаж позивача становить 11 років 05 місяців, вказане також зазначено у спірному рішенні. У ГУ ПФУ відсутні підстави для зарахування періодів з 27.07.2014 по 29.09.2014 року та з 30.09.2019 року по 17.10.2019 року до пільгового стажу за Списком №2, оскільки між наказами про результати атестації робочих місць минуло більше 5 років, інших документів не надано. Виходячи з вищенаведеного, до пільгового стажу зараховано період роботи з 27.11.1985 по 07.08.1986 та з 25.03.1987 по 08.07.1988 в ЗАТ «Ізмаїльський суднобудівельний - судноремонтний завод», адже протоколом №5 від 18.05.2020 відповідною комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області було підтверджено стаж роботи на посаді електрозварника ОСОБА_1 . Щодо можливості зарахування до пільгового стажу позивача період навчання в Суворовському ПТУ № 22 з 01.09.1980 по 14.07.1981 відповідача зазначає, що необхідною умовою для цього є обов`язково у трьохмісячний термін після закінчення навчання працевлаштуватися на роботу, що дає право на призначення пільгової пенсії та підтвердити це відповідними довідками підприємства. Як вбачається з матеріалів пенсійної справи Будівельно-монтажним управлінням № 14 тресту «Одесцивілжитлобуд» не підтверджено пільговий період роботи з 13.10.1981. Аналогічна ситуація і з можливістю зарахування до пільгового стажу період проходження служби в рядах Радянської армії, адже відсутній належним чином підтверджений факт, що ОСОБА_1 був призваний для проходження військової служби саме з пільгової посади та в трьохмісячний термін після закінчення проходження військової служби повернувся на посаду, що дає право на пільгову пенсію. Таких документів позивачем не надано ані на момент розгляду питання щодо призначення пенсії, ані до суду.

09.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою № 1682 від 07.05.2020 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, додавши до заяви паспорт, ідентифікаційний номер, трудову книжка серія НОМЕР_1 від 17.10.1981,пільгову довідку № ВКГІД-12-46/2-20 від 16.04.2020, архівну довідку про стаж № ІЦ-517 від 12.11.2019, довідки про стаж № 15 від 08.11.2019 та № 274/К від 16.12.2019, рішення комісії № 5 від 18.05.2020, атестат № 6563 від 16.07.1981, військовий квиток НОМЕР_2 від 11.04.1983, довідку про проходження військової служби № 312 від 07.11.2019, архівну довідка про заробітну плату № 563/01-28 від 18.10.2019 та додаток до неї № 563/01-28 від 18.10.2019.

За результатами розгляду заяви рішенням управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Одеській області № 155950006864 від 22.05.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, що зумовило його звернутись за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення № 155950006864 від 22.05.2020 вбачається, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії слугувало те, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах підтверджено період роботи з 27.11.1985 по 07.08.1986 та з 25.03.1987 по 08.07.1986 на посаді електрозварника згідно розділу ХХХШ «Загальні професії” Список № 2, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 та відповідно до ст. 114 p.XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Спеціальний стаж позивача складає 11 років 05 місяців при загальному стажі роботи 32 роки 04 місяці.

До загального стажу не враховано періоди роботи з 07.08.1990 по 18.10.1990, оскільки в трудовій книжці дата зарахування не відповідає даті наказу про зарахування та з 19.10.1990 по 16.01.1991, оскільки у трудовій книжці нечитабельна печатка.

До спеціального стажу роботи не зараховано періоди з 27.07.2014 по 29.09.2014 та з 30.09.2019 по 17.10.2019, оскільки між наказами про результати атестації робочих місць минуло більше 5 років.

В оскаржуваному рішенні також повідомлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач набуде після досягнення 56 років.

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Одеській області розширено перелік підстав та обґрунтувань, за яких на думку відповідача позивач не набув права на пільгову пенсію.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, з урахуванням того, що наведені у відзиві на позов аргументи відповідача щодо невраховування деяких періодів не були покладені в основу спірного рішення, останні не повинні прийматись до уваги судом відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України. Втім, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та вирішення спору, суд вважає за необхідне надати оцінку в т.ч. наведеним у відзиві на позовну заяву доводам ГУ ПФУ в Одеській області, за яких останнє відмовляється призначити позивачу пенсію на пільгових умовах.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Саме такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.

Таким чином, за наявності доказів проведення атестації робочих місць з порушенням у період роботи позивача на посаді електрозварника з 27.04.2014 по 29.09.2014 та з 30.09.2019 по 17.10.2019 на ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» підлягає врахуванню до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Крім того, до спеціального стажу не враховано період з 21.05.1992 по 09.08.1995 (3 роки 2 місяці 19 днів) роботи газоелектрозварником у радгоспі «Озерне», як зазначає позивачу у позові, про що йому усно пояснили, що вказана у довідці з архіву та в трудовій книжці назва професії «газоелектросвращик» не відповідає професіям, зазначеним у розділі XXXIII постанови КМУ № 162 від 11.03.1994.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх списках № 2.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17.

У зв`язку із цим, працюючи на посаді газоелектрозварника, позивач був зайнятий на роботах електрозварника, ручного зварювання, газозварника, які передбачені Списком № 2, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а тому до спеціального стажу позивача підлягає врахуванню період з 21.05.1992 по 09.08.1995 (3 роки 2 місяців 19 днів) його роботи газоелектрозварником у радгоспі «Озерне».

Крім того, до спеціального стажу через відсутність в архівах документів не враховано період роботи з 13.10.1981 по 17.08.1982 (10 місяців 5 днів) на посаді електрогазозварником 3 розрядку в Будівельно-монтажному управління № 14 (СМУ 14) тресту «Одесцівільжитлобуд».

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою УПФ України від 10 листопада 2006 року № 18-1, підтвердження таких періодів роботи здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії). Комісії створюються при головних УПФ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів ПФ України, Державної служби України з питань праці.

Разом з тим, трудовою книжкою доведено пільговий характер роботи позивача, відомостей щодо його звільнення у цей період трудова книжка не містить, відомості про надання позивачу безоплатних відпусток або документів, що в цей період він не працював,- в матеріалах справи відсутні.

При цьому Верховним Судом неодноразово повторювався висновок про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення (позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.).

В свою чергу, за обставин справи, записами в трудовій книжці підтверджено період роботи позивача в періоді з 13.10.1981 по 17.08.1982 (10 місяців 5 днів) на посаді електрогазозварником 3 розрядку в Будівельно-монтажному управління № 14 (СМУ 14) тресту «Одесцівільжитлобуд».

Крім того, до спеціального стажу не враховані періоди з 01.09.1980 по 14.07.1981 (10 місяців 14 днів) навчання за фахом у Суворовському ПТУ № 22 та з 13.04.1983 по 11.05.1985 (2 роки 29 днів) проходження військової строкової служби.

З огляду на матеріали справи, після завершення навчання в ПТУ № 2 позивач направлений до БМУ-14 м. Одеса треста «Цивільжитлобуд» до спливу терміну 3 місяця, що підтверджується наказом № 19-к від 16.07.1981 та записом в трудовій книжці.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяці.

Тобто, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу, у тому числі й в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявністю двох підстав: 1) у випадку, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) особа зарахована на роботу за набутою професією.

З огляду на матеріали справи, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування позивача на роботу за набутою професією не перевищувала трьох місяців, а на момент проходження строкової служби позивач працював за професією електрогазозварника, про що свідчать військовий квиток НОМЕР_2 від 11.04.1983 та записи в трудовій книжці позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

В пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак, з урахуванням того, що аргументи відповідача щодо невраховування періодів 01.09.1980-14.07.1981, 13.04.1983-11.05.195 не були покладені в основу спірного рішення, а зазначені лише у відзиві на позовну заяву, останні не повинні прийматись до уваги судом відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд визнає останні неспроможними по суті та такими, на яких не може ґрунтуватися відмова у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.

Отже суд вважає цілком обґрунтованими аргументи сторони позивача про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 його навчання в ПТУ № 2 за професією з 01.09.1980 по 14.07.1981, період роботи в «Одесцивільжитлобуд» з 13.10.1981 по 17.08.1982 за направленням з ПТУ № 2, а також період проходження військової служби у Збройних Силах СРСР з 13.04.1983 по 11.05.1985.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача № 1682 від 07.05.2020 з урахуванням вищенаведених висновків суду.

Вищезазначений судовий розсуд є належним та достатнім способом захисту порушеного права, за яким позивач звернувся до суду, у зв`язку із чим додаткового захисту у вигляді визнання протиправним та скасування підтвердження комісії при ГУ ПФУ в Одеській області щодо наявності у позивача пільгового стажу роботи за Списком № 2 у розмірі 11 років 5 місяців (яке не є актом суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить обов`язкового до виконання припису), а також визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (що по суті охоплено вимогою щодо відповідного рішення відповідача) не потребується, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними та скасування рішення, підтвердження комісії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950006864 від 22.05.2020 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1682 від 07.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, врахувавши періоди 27.04.2014-29.09.2014, 30.09.2019-17.10.2019, 21.05.1992-09.08.1995, 13.10.1981-17.08.1982, 01.09.1980-14.07.1981, 13.04.1983-11.05.1985 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк