Рішення № 92799076, 11.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3867/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

06.05.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якій позивач просить суд:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.04.2020 року №UA500020/2020/00155;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.04.2020 р. № UA500020/2020/000037/2.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

19.05.2020 року (вх.№19332/20) від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій у якості відповідача позивачем зазначено Одеську митницю Держмитслужби та в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.04.2020 року №UA500020/2020/00155;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.04.2020 року № UA500020/2020/000037/2.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) для митного оформлення вантажу 31 березня 2020 року було подано до митного органу митну декларацію №UA500020/2020/209582 (далі-Митна декларація) в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. На вимогу, що містилась у повідомленні відповідача від 31.03.2020 року, позивачем додатково були надані документи, чим було виконано вимоги митного органу. Позивач вважає, що відповідачу було надано достатній пакет документів на підтвердження митної вартості товарів у відповідності до Митної декларації, а відтак не погоджується з рішенням, прийнятим посадовою особою митного органу про коригування митної вартості (підвищення) та встановлення вартості товару №1 – 0,97 доларів США/кг, по товару №3 – 3,52 доларів США/кг, по товару №4 – 3,51 доларів США/кг. Наявність інформації, що товар, задекларований позивачем, розмитнювався іншими імпортерами за більшою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом. Правовою позицією позивача є відсутність у відповідача законодавчих підстав для відмови у розмитненні товару і коригування митної вартості товару за резервним методом.

Ухвалою від 25.05.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року доручено Одеській митниці Держмитслужби надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії митної декларації №UA500020/2020/209582 від 31.03.2020 року та зупинено провадження по справі до надходження відповіді на доручення.

За вх.№ 353269/20 до суду від Одеської митниці Держмитслужби надійшла відповідь на доручення суду.

Ухвалою суду від 11.11.2020 року поновлено провадження у справі

27.07.2020 року (вх.№29174/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з вимогами, викладеними у позовній заяві та зазначає, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме надана до митного оформлення додаткова угода №1 від 18.03.2020 року не підписана однією зі сторін зовнішньоекономічного договору.

Крім того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:

- Рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Але, як стверджує відповідач, до митного оформлення жоден документ з наведених документів не надано.

Додатково декларанта повідомлено про те, що він може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 01.04.2020 року декларантом позивача надіслана комерційна пропозиція, в якій посилання на інший номер зовнішньоекономічного договору (контракту), рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг, переклад копії митної декларації країни відправлення та лист, яким повідомлено, що надання витребуваних документів та інших додаткових документів надаватися не буде. Надана додаткова угода №1 від 18.03.2020 року підписана обома сторонами зовнішньоекономічного договору, в якій при візуальному огляді підпис генерального директора «ООО «Виталекс» сильно відрізняється від наданого раніше не підписаного обома сторонами. В наданих документах при візуальному огляді можна побачити два види підпису генерального директора «ООО «Виталекс». Оскільки у наданих документах містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У відзиві вказано, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) - у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4), не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат). Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (метод 5) - не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Як зазначає відповідач, у відношенні товару №1 «Бамбукові килимки", товару №3 «Канати з абаки", товару №4 "Шпагати, мотузки, троси та канати" можливо застосувати резервний метод (метод 6).

Відповідач, зазначаючи, що він діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, вважає, що вимоги викладені у позовній заяві є такими, що задоволенню не підлягають.

14 серпня 2020 року до канцелярії суду за вх.№31929/20 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. На думку позивача, надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракту (інвойсах, специфікації). Використання митним органом ЄАІС Держмитслужби, як джерела інформації щодо визначення митної вартості товарів, є протиправним. Вказує, що позивач та його контрагент вправі на власний розсуд встановлювати ціну товару. Просив позовні вимоги задовольнити.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем 18.01.2006 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.6) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7-10).

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49).

16 березня 2020 року ФОП ОСОБА_1 (покупець) та «Общество с ограниченой ответственностью «Виталекс» (Росія) (Продавець) уклади контракт № 160320 (далі-Контракт) (а.с.13).

Відповідно до умов укладеного сторонами контракту, продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товари з бамбуку, камишу та дерева; манильський, кокосовий канат, каталоги на умовах, що визначені договором (п.1.1.); перелік найменувань, кількість, ціна товару та загальна вартість кожної партії товару вказуються у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною контракту (п.1.3.); поставка товару по Контракту здійснюється партіями покупцю на підставі узгодженої сторонами додаткової угоди до контракту. Товар відвантажується на умовах, у відповідності до Інкотермс-2010. Конкректні умови відвантаження для кожної партії товару зазначаються у додаткових угодах до контракту (п.2.1.); продавець забезпечує покупця наступними оригіналами документів не пізніш, ніж через 2 дні з дня відправлення товару: -СМR; -комерційний інвойс; - пакувальний лист; - інші документи у випадку необхідності (п.2.5.); загальна вартість контракту 35000,00 доларів США. Ціна включає в себе вартість одиниці товару, тари та пакування, маркування, митного оформлення для експорту товару та ін.; ціна товару, вартість кожної партії товару зазначається у додатковій угоді до контракту та у комерційному інвойсі (п.3.1.); умови оплати для кожної поставки зазначаються у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною контракту (п.4.1.); контракт вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов`язань (п.10.1).

18 березня 2020 року до Контракту сторони уклали додаткову угоду (а.с.14-15), відповідно до якої сторони погодили, що продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товари з бамбука, бамбукові мати та бамбукові аксесуари для декоративної мети, кокосовий канат. У додатковій угоді сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару. (п.1). Сторони погодили умови відвантаження EXW Люберці не пізніш 15.04.2020 року. Відвантаження здійснюється на складі продавця (п.2). Умови оплати: не пізніш 210 календарних днів з дати оформлення експортної вантажної декларації. Можлива оплата частинами (п.3). У зв`язку з розпродажем залишків товару зі складу продавця, діє зниження ціни на такий товар до повного його розпродажу (п.4).

20 березня 2020 року ТОВ «Виталекс» надало до Контракту комерційний інвойс (а.с.16), у якому зазначені асортимент, кількість, ціна та сума товару, а також пакувальний лист (а.с.17).

02 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та ТОВ «Інтер транс лоджистік» (представник) укладено договір № БР-181 про надання послуг митного брокера (а.с.19-21).

25 лютого 2020 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (експедитор) було укладено договір № РС0005 на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (а.с.22-23), відповідно до якого експедитор організовує на підставі інформації наданої замовником та оформленої у вигляді заявки, за плату і за рахунок замовника транспортне перевезення вантажів, шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи (перевізник), що здійснює безпосередньо перевезення вантажів (п.1.2.). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання за допомогою факсимільного зв`язку і діє до 31.12.2022 року (п.6.5.).

ФОП ОСОБА_2 надав довідку про транспортні витрати за договором № РС0005 від 25.02.2020 року (а.с.24), відповідно до якої транспортні витрати з доставки вантажу за маршрутом м.Люберці (Росія) – м.Одеса (Україна) складають 33500,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 на адресу ФОП ОСОБА_1 скеровано рахунок № РС0005-1 від 20.03.2020 року (а.с.27), відповідно до якого вартість організації вантажних перевезень та завантажувальних робіт склала 33500,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 275 від 24.03.2020 року (а.с.28) ФОП ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_2 сплатила 33500,00 грн. відповідно до рахунку №РС0005-1 від 20.03.2020 року.

Відповідно до бухгалтерської виписки № 1 від 01.04.2020 року ФОП ОСОБА_1 (а.с.34), ФОП ОСОБА_1 перед ООО «Виталекс» згідно умовами Контракту має заборгованість у розмірі 16147,90 доларів США.

ФОП ОСОБА_1 31 березня 2020 року для митного оформлення вантажу було подано до Одеської митниці Держмитслужби вантажну митну декларацію UA500020/2020/209582, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

З Митної декларації вбачається, що для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було подано документи: зовнішньоекономічний договір (контракт), додаткова угода № 1 від 18.03.2020 року; комерційний інвойс від 20.03.2020 року №20-1; пакувальний лист від 20.03.2020 року б/н; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 24.03.2020 року №395960; договір на надання послуг митного брокера від 02.09.2019 року №БР-181; договір №РС 005 на надання експедиційних послуг у сфері організ перевезень вантажів автомобільним транспортом від 25.02.2020 року; довідка про транспортні витрати від 20.03.2020 року б/н.

31.03.2020 року позивачем було отримано від Одеської митниці Держмитслужби електронне повідомлення (а.с.25), в якому зазначалось, що подані до митного оформлення документи не містять усіх необхідних відомостей виходячи з їх змісту. Так, вказано у листі, надана до митного оформлення додаткова угода №1 від 18.03.2020 року не підписана однією зі сторін зовнішньоекономічного договору. Крім того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У вищезазначеному повідомленні також було вказано, що до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але до митного оформлення жоден з наведених документів не надано. Враховуючи вищезазначене, спрацювання АСАУР форм контролю щодо можливого заниження митної вартості, наявності розбіжностей у поданих документах, ознак можливої підробки документів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України митниця просить протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоду, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську сову згідно до ст.254 Митного кодексу України. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

01 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 надала до митного органу наступні документи (а.с.26): копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; бухгалтерську виписку №1 від 01.04.2020 року; рахунок на оплату №РС0005-1 від 20 березня 2020 року; платіжне доручення №275 від 24 березня 2020 року; додаткову угоду №1 від 18 березня 2020 року (до Контракту) підписану обома сторонами зовнішньоекономічного договору. При цьому позивач зазначила, що всі наявні і неї документи подані до митного органу, інших додаткових документів надаватись не буде.

01 квітня 2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00155 (а.с.35), якою повідомила про відмову у митному оформленні (випуску) товарів згідно вимог частини 6 пункту 2 статті 54 Митного кодексу України.

Також, 01 квітня 2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості №UA500020/2020/000037/2 (а.с.36), де обставинами прийняття рішення визначено, що подані документи не містять усіх необхідних відомостей виходячи з їх змісту. Надана до митного оформлення додаткова угода №1 від 18.03.2020 року не підписана однією зі сторін зовнішньоекономічного договору. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надіслана комерційна пропозиція у якій посилання на інший номер зовнішньоекономічного договору (конракту), рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг, переклад копії митної декларації країни відправлення від 26.03.2020 року та лист від 01.04.2020 року № 01/04, яким повідомлено про подання витребовуваних документів та інших додаткових документів надаватись не буде. Крім того, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 54 Митного кодексу України. Виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено вартість товарів. В органі доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Митна вартість оцінюваних товарів буде визначена за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим, ніж заявлено декларантом та становить по товару №1-0,97 дол.США/кг (МД від 02.03.2020 №UA500020/2020/206445), по товару №3-3,52 дол.США/кг (МД від 29.08.2019 №UA500010/2019/23704), по товару №4-3,51 дол.США/кг (МД від 12.03.2020 №UA500070/2020/209358).

02 квітня 2020 року позивач надав Одеській митниці Держмитслужбі нову митну декларацію №UA500020/2020/209719 (а.с.37-38) з одночасною сплатою додаткових митних платежів (а.с.39) для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Позивач, вважаючи, що спірні рішення в порушення приписів діючого законодавства є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 КАС України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 1-4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, суд виходить з таких міркувань.

У рішеннях відповідач вказує на неможливість визнання митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п. 2-3 статті 53 Митного кодексу України, на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст. 64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 разом з митними деклараціями було надано відповідачеві на підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, які частиною 2 статті 53 Митного кодексу України віднесено до документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме пунктом 2 зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, пунктом 3 інвойс. Вказані документи містять усі необхідні реквізити.

У даному випадку, при митному оформленні товарів позивачем були надані митному органу інвойси, в яких міститься інформація щодо товару, який поставляється, зокрема про його ціну, а відтак доводи відповідача щодо неможливості визнання митної вартості імпортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у звязку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними.

Суд погоджується із доводом позивача про те, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребовування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

На виконання встановленого статті 8 Митного кодексу України принципу додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання вже Верховного Суду, зокрема у справах № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, №821/1617/17 від 14.08.2018 року.

Однак, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Встановленим частиною 2 статті 55 Митного кодексу України вимогам до рішення про коригування митної вартості товарів жодне з оскаржуваних рішень не відповідає: не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; відсутня наявна в митного органу інформація (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; не викладено обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Вказані невідповідності рішень вимогам Закону є самостійною підставою для їх скасування та також свідчать про протиправність прийнятих в подальшому карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішення про коригування містять посилання на вантажні митні декларації від 02.03.2020 №UA500020/2020/206445, від 29.08.2019 №UA500010/2019/23704, від 12.03.2020 №UA500070/2020/209358 як на джерела інформації для коригування митної вартості. Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі № 821/1617/17, яка також містить позицію, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Вказаним вимогам до їх змісту рішення відповідача не відповідають, а факт заявлення товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості. Відповідачем не доведено того, що товар за митними деклараціями від 02.03.2020 №UA500020/2020/206445, від 29.08.2019 №UA500010/2019/23704, від 12.03.2020 №UA500070/2020/209358 дійсно був увезений до України, що митна вартість за такими митними деклараціями не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржено до суду та скасовано судом.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд вважає, що висновок митного органу про встановлення розбіжностей щодо умов поставки у наданих до митного оформлення документах не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Щодо відсутності на додатковій угоді №1 від 18.03.2020 року до Контракту підписів обох сторін суд зазначає, що відповідно до листа позивача від 01.04.2020 року № 01/04 до митного органу надано зазначену додаткову угоду підписану обома сторонами зовнішньоекономічного договору. Крім того, у своєму відзиві (стор.8) відповідач підтверджує, що «була надана додаткова угода №1 від 18.03.2020 підписана обома сторонами зовнішньоекономічного договору». Проте, як зазначено відповідачем, «при візуальному огляді підпис генерального директора «ООО «Виталекс» сильно відрізняється від наданого раніше не підписано обома сторонами зовнішньоекономічного договору. Взагалі в наданих документах при візуальному огляду можна побачити два види підпису генерального директора ТОВ «Виталекс».

Проте, ч.3 ст.53 Митного кодексу України визначено, що виявлення в наданих документах ознак підробки є умовою для запиту додаткових документів.

Саме з метою спростування сумнівів, митний орган може відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України здійснити запит додаткових документів, що й було зроблено.

Відповідач зазначає, що для підтвердження витратна транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але, як зазначає відповідач, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано.

Проте, у своєму відзиві відповідач підтверджує, що 01.04.2020 року декларантом надісланий рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг. Однак, як вбачається з листа позивача від 01 квітня 2020 року, до митного органу було надано також платіжне доручення №275 від 24 березня 2020 року на оплату рахунку на оплату №РС0005-1 від 20 березня 2020 року.

Крім того, як вбачається з вантажної митної декларації UA500020/2020/209582 (а.с.88-90), для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було подано, окрім іншого, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 24.03.2020 року №395960; договір №РС 005 на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 25.02.2020 року; довідка про транспортні витрати від 20.03.2020 року б/н.

Щодо вимог митного органу про надання позивачем при декларуванні товару договору (контракту) з третіми особами, суд зазначає, що ненадання позивачем договору з третіми особами, пов`язаного з Контрактом про поставку товару для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів не відчить про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків при декларуванні товару.

Суд зазначає, що такий договір, чи контракт з третіми особами не є технічним, товаросупровідним документом або документом, що засвідчує ціну товару. Чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, продавця товару, вказаної документації.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Одеської митниці Держмитслужби, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не вказано інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відтак, із викладено вбачається, що зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірність оскаржуваних рішень, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про корегування митної вартості товарів № UА 500020/2020/00155 від 01.04.2020 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500020/2020/00155 від 01.04.2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн. згідно платіжного доручення № 290 від 05.05.2020 року у сумі 4204,00 грн. (а.с.40).

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи задоволення двох вимог позивача суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ФОП ОСОБА_1 судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UА500020/2020/000037/2 від 01.04.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2020/00155 від 01.04.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (вулиця Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).

Суддя Корой С.М.

.