Рішення № 92798925, 05.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1340/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Івать М.І.,

за участю: представника позивача Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ4395/1553/АВ/ФС від 14.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час інспектування Головним управлінням Держпраці у Львівській області зроблено ряд процесуальних порушень, не з`ясовано фактичних обставин, допущено довільне трактування цивільно-правових договорів, безпідставну їх кваліфікацію як трудових договорів.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 17.02.2020.

ФОП ОСОБА_1 надав доповнення до позову. Зазначено, що інспектори здійснили перевірку, до якої їх не було допущено, без присутності представника позивача та неправомірно на його переконання зробили висновок про допуск до роботи працівників, прізвища, імена. по-батькові яких не були встановлені.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 05.03.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

ГУ Держпраці у Львівській області надало відзив на позов. Заявлені вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Зазначено що головним державним інспектором було в повній мірі дотримано встановлену чинним на момент перевірки законодавством процедуру здійснення контрольного заходу та оформлення його результатів.

Позивач надав відповідь на відзив. Зокрема вказав, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що згідно умовами договорів підряду укладених між ФОП ОСОБА_1 та працівниками, останні були позбавлені можливості самостійно організовувати виконання роботи та забезпечувати отримання замовником певного результату, отже між сторонами фактично існували трудові відносини, які не були належним чином оформлені.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та доводи позовної заяви.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Надав чергове клопотання про відкладення розгляду справи.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин, суд виходив з того що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 17.02.2020, суд прийшов до висновку що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами та ухвалою занесеною до протоколу судового засідання перейшов до розгляду справи по суті.

Заслухавши доводи сторони, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач здійснює господарську діяльність на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про проведення державної реєстрації 2 415 000 0000 097490 від 14.02.2019 року. Основний вид діяльності позивача - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Місце діяльності: АДРЕСА_1 .

06 листопада 2019 року ГУ Держпраці у Львівській області оформлено направлення №2159 для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер фізичної особи – підприємця НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Підстава проведення заходу - наказ ГУ Держпраці у Львівській області від 06.11.2019 року №2159-П. Термін дії направлення з 07.11.2019 по 18.11.2019 року.

18 листопада 2019 року інспектором праці Макаром Володимиром Андрійовичем ГУ Держпраці у Львівській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ4395/1553/АВ.

Згідно Акту зазначено, що у ході інспекційного відвідування 07.11.2019 року, під час виходу за місцем здійсненні господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 встановлено, що на робочому місці, при виконанні трудових функцій, знаходилися працівники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а в результаті повторного інспекційного відвідування 15.11.2019 року за допомогою засобів відеофіксації зафіксовано за виконанням трудової функції (ремонт мотору транспортного засобу) працівника в червоному одязі, який назвався ОСОБА_5 , а також повідомив, що працює в підприємця.

Інспектором праці зроблено висновок що позивач допустив до роботи чотирьох працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

18.11.2019 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ4395/1553/АВ/П.

27.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області подано:

- зауваження до Акту щодо недотримання формальних вимог Акту та недостовірності змісту Акту фактичним обставинам.

- скаргу на припис про усунення недоліків № ЛВ 4395/1553/АВ/П від 18.11.2019 року.

Рішенням Головним Управлінням Держпраці у Львівській області від 24.12.2019 року № 13642/1/07-09 у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 на припис про усунення недоліків № ЛВ 4395/1553/АВ/П від 18.11.2019 року відмовлено.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач та це зафіксовано в акті у ФОП ОСОБА_1 надано ГУ Держпраці у Львівській області:

1) договір підряду від 01.11.2019 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

2) договір підряду від 01.11.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з ОСОБА_3 .

Договір підряду від 06.11.2019 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було надано ГУ Держпраці у Львівській області як додаток до зауважень до Акту від 27.11.2019 року.

Дослідивши надані суду договори суд зазначає, що Договори містять аналогічні умови, а саме:

- строки виконання робіт,

- здачу-приймання результату виконаних робіт за актом протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмета Договору підряду до передавання.;

- вартість робіт та розрахунок за виконані роботи протягом п`яти робочих днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт;

- виконання робіт із матеріалів Підрядника та за рахунок Підрядника;

- можливість залучення Підрядником до виконання робіт за Договором третіх осіб та відповідальність підрядника за їх дії.

Матеріали справи містять докази прийняття позивачем робіт за актом приймання передачі та докази фактичної оплати цих робіт.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З огляду на наведене, суд бере до уваги доводи Позивача щодо укладення між Позивачем та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_7 саме цивільно-правових а не трудових договорів.

При цьому суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність фізичні особи-підприємці організовують свою діяльність самостійно в тому числі в частині прийняття рішень про використання найманої праці чи залучення третіх осіб на умовах цивільно-правових договорів. Жодних обмежень щодо укладення цивільно-правових договорів за умови відсутності у фізичної особи –підприємця найманих працівників, ні Кодекс законів про працю України, ні Цивільний кодекс України не містить.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у договорах відомостей про перелік завдань, роботи та їх обсягу. Так, договори, що містяться в матеріалах справи містять опис робіт (ремонт електричного устаткування автомобіля Renout ( ОСОБА_3 ) демонтаж двигуна, укомплектування двигуна, зміна щеплення автомобіля MAN ( ОСОБА_2 ), заміна приводу гідромуфти, монтаж, демонтаж вентилярота, зміну рідини системи охолодження, заміну мастила, заміну масляного фільтру автомобіля MAN ( ОСОБА_4 )) Власне зазначення обсягу робіт саме в такій формі є правом сторін договору, формулювання залежить як від особистих ділових якостей сторін договору так і розумінням існуючих завдань та їх обсягу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділ Договору 6 «Права та обов`язки сторін», який є спірним в контексті правової природи договорів не є тотожним обов`язку працівника за трудовим договором щодо дотримання трудової дисципліни.

Долучені до матеріалів справи договори не містять і інших умов, що притаманні трудовому договору, зокрема дію правил внутрішнього трудового розпорядку, одержання соціальних гарантій, виконання робіт у конкретно визначені години, тощо.

Натомість з договорів видно, що послуги надаються протягом строку дії договорів, тобто є строковими та обмеженими у часі. Прийняття робіт за актом приймання передачі свідчить про те, що оплачувався не процес праці, а її результати, які визначалися після закінчення робіт і зафіксовані в акті здачі-приймання наданих послуг, на підставі яких проводилася оплата.

Отже, суд приходить до висновку, що долучені до матеріалів справи договори підряду виключають існування трудових відносин між Позивачем та фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З приводу четвертої особи, щодо якої Відповідачем зроблено висновок про допуск до роботи без оформлення трудового договору особа ОСОБА_5 , суд звертає увагу, що відповідач всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства не надав належних та допустимих доказів встановлення особи, щодо якої зроблено висновок про відсутність трудових відносин. Не вжиття Відповідачем заходів щодо встановлення особи виключає можливість робити висновок про факт існування трудових відносин.

Закріплений у частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови Головним управлінням Держпраці у Львівській області не дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямований такий припис.

За встановлених обставин справи, суд вважає, що постанова ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4395/1553/АВ/ФС від 14.01.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 243-247, 255, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ4395/1553/АВ/ФС від 14.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Міцкевича, буд. 8, ЄДРПОУ 39778297) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 5 007,61 (п`ять тисяч сім гривень 61 копійка).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.11.2020.

Суддя В.М. Сакалош