Ухвала суду № 92798821, 12.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 листопада 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/3271/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Захарової О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа № 360/3271/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2020 № 0000663201 на суму 17000,00 грн, від 27.05.2020 № 0000673201 на суму 17000,00 грн, від 27.05.2020 № 0000683201 на суму 17000,00 грн Головного Управління ДПС у Луганській області.

11 листопада 2020 року до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) за вхідним реєстраційним № 46010/2020 надійшла заява ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року б/н про відвід судді Тихонова І.В. (арк. спр. 133-135).

Ухвалою від 11 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. визнано необґрунтованою та передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу, та визначення судді для розгляду заяви про відвід (арк. спр. 137-139).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. визначено суддю Захарову О.В., яка не входить до складу суду, що розглядає справу (арк. спр. 142).

Згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (частина четверта статті 40 КАС України).

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина одинадцята статті 40 КАС України).

Частиною дванадцятою статті 40 КАС України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі положень частин восьмої, одинадцятої статті 40 КАС України заява ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. розглядається судом у порядку письмового провадження.

В заяві про відвід ОСОБА_1 зазначила, що суддя Тихонов І.В. не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки наявні вагомі підстави для сумнівів у його безсторонності і неупередженості.

В обґрунтування наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, позивач вказав, що суддя Тихонов І.В. ухвалою від 02.11.2020 по справі № 360/3271/20 відмовив у задоволенні клопотання позивача від 22.10.2020 про витребування доказів по справі № 360/3271/20, яке було заявлено ОСОБА_1 з метою повного і всебічного з`ясування обставин справи та належного документального підтвердження доводів і обставин, які зазначені у позові, а також документального спростування явно недостовірних тверджень, які містить відзив ТУ ДПС у Луганській області, та які позивач не може подати через обмеження встановлені законодавством України або через незаконну відмову органів державної влади України надати їй ці документи.

ОСОБА_1 зазначає, що для документального підтвердження фактів фальсифікації документів за участю особи на прізвище ОСОБА_2 просила витребувати від Лисичанського міського суду документи, які підтверджують таку фальсифікацію за безпосередньої участі у цьому особи на прізвище ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважає, що відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування документів суддя Тихонов І.В. прямо завадив подати їй відповідні докази такої фальсифікації, яка є підставою звернення із позовом та таким чином прямо став на бік ГУ ДПС у Луганській області, що є проявом явної упередженості судді на користь однієї із сторін.

На думку ОСОБА_1 , відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів суддя Тихонов І.В. фактично відмовився з`ясовувати наявність законних підстав для винесення ППР № 0000663201, ППР № 0000673201 та ППР № 0000683201, що є прямою відмовою з`ясовувати та встановлювати істотні обставини справи, які є підставами для звернення із позовом, що в свою чергу свідчить про те, що суддя Тихонов І.В. свідомо ухиляється від з`ясування істотних обставин справи і перевірки на допустимість поданих ГУ ДПС у Луганській області доказів та таким чином прямо стає на бік ГУ ДПС у Луганській області, що є проявом явної упередженості судді на користь однієї із сторін.

ОСОБА_1 вважає, що дії судді Тихонова І.В. містять у собі прямі порушення вимог КАС України, які здійснені на користь ГУ ДПС у Луганській області з метою перешкодити встановленню і доведенню доказами фактичних обставин справи, з документальним доведенням яких позивач має труднощі, а саме звільнення ГУ ДПС у Луганській області від виконання обов`язку доводити законність своїх дій і законність складення документів, що стали підставами для його рішень, пряма відмова позивачу у праві на подання доказів, а також у сукупності пряма відмова з`ясовувати і встановлювати істотні обставини справи на підставі допустимих і належних доказів, що є проявом явної упередженості судді на користь ГУ ДПС у Луганській області.

На підставі викладеного позивач заявляє відвід судді Тихонову І.В.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В., зважаючи на зазначені в ній мотиви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в пунктах 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява № 33949/02), пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява № 16695/04). На додачу, в пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

При вирішенні справи «Білуха проти України» ЄСПЛ у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 36 КАС України регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, третьою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як убачається із норми статті 36 КАС України, метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

Зі змісту заяви про відвід судді слідує, що підставою для відводу є незгода заявника з вирішенням судом процесуальних питань під час розгляду справи, що відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може слугувати підставою для відведення судді як такої, що викликає сумнів у її неупередженості.

Незгода із процесуальними рішеннями суду під час розгляду справи є підставою для оскарження рішення суду у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Отже, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід судді Тихонова І.В. обставини не свідчать про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України та інших підстав для відводу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тихонова І.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО.В. Захарова