Рішення № 92798721, 04.11.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1695/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря – Сириці І.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представників:

позивача – Мельник О.В.,

відповідача – Чеглатонєва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” від 18.05.2020 року №159/ОС-20 “Про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності”.

Ухвалою судді від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 26.06.2020 (т.1 а.с.66).

22.06.2020 судом одержано відзив Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор”, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.219-220).

26.06.2020 підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи перенесено на 21.07.2020 (а.с.217).

Ухвалою суду від 21.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 15.09.2020 (т.1 а.с.239-240).

У судовому засіданні 15.09.2020 оголошено перерву до 02.10.2020 для надання додаткових доказів та виклику свідків (т.2 а.с.45).

02.10.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи перенесено на 04.11.2020 (т.2 а.с.60).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з моменту прийняття на службу належним чином та в повному обсязі виконувала свої обов`язки, що передбачені чинним законодавством України та зокрема Законом України "Про Національну поліцію", Кодексом законів про працю України, Типовими Посадовими обов`язками психолога установи виконання покарань та ізолятора затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року № 2300/5, Посадовою інструкцією психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими та ув`язненими Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор”, затвердженою начальником даної установи 01.10.2019, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України'' від 15.03.2018, Кодексом професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Звертала увагу на те, що винесення оскаржуваного наказу та притягнення її до дисциплінарної відповідальності було здійснено відповідачем за відсутності підтвердженого належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого частиною 4 статті 21 Закону України “Про попереднє ув`язнення”, а саме за відсутності факту вчинення нею протиправних дій, її вини у формі умислу та/або необережності та інших складових дисциплінарного проступку, що полягав у наданні послуги з користування міським, міжміським, мобільним зв`язком ув`язненій ОСОБА_2 ; змушуванні (примушуванні) та/або будь-яким чином спонуканні ОСОБА_2 вступити в інтимні зв`язки з іншими ув`язненими; розповсюдженні образливих чуток про ОСОБА_2 іншим ув`язненим та її чоловіку за наслідками відмови від нібито її пропозиції вступити в інтимні зв`язки з іншими ув`язненими. Зазначала про відсутність в матеріалах службового розслідування відомостей про рік, місяць, день та час вчинення нею таких дій. Також, посилалася на те, що з урахуванням положень ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу V Порядку проведення службового розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5, останнім днем для продовження строку проведення службового розслідування було 25.03.2020, а останнім днем для проведення службового розслідування 25.04.2020 (60 календарних днів.). Однак, в порушення установленого строку 16.04.2020 (через 1 місяць та 20 днів) дане службове розслідування було продовжено наказом в.о. начальника державної установи ОСОБА_3 №128/ОС-20 строком на один місяць. Також, в порушення вказаного строку 15.05.2020 року (через 2 місяці 20 днів) за наслідками проведення службового розслідування вищевказаною комісією було складено висновок, яким завершено службове розслідування. Таким чином, на переконання позивача, під час проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваного наказу відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу V Порядку проведення службового розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 12.03.2015 року № 356/5; недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; несвоєчасно, тобто протягом розумного строку. Крім того, позивач посилалась на те, що 24.02.2020 її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності комісією у цьому ж складі. Повідомляла суду, що її робоче місце починаючи з кінця листопада 2019 року знаходилося в адміністративному корпусі Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” тобто, вона фізично не мала змоги вільно спілкуватися з ув`язненими та передавати їм у користування особисті речі. Будь яка зустріч з ув`язненими повинна відбуватися відповідно до посадових обов`язків психолога установи.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.219-220) заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого наказу, а також на те, що службове розслідування, яке було підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно оскаржуваного наказу № 159/ОС-20 від 18 травня 2020 року, було проведено з дотриманням вимог Наказу Міністерства юстиції України № 356/5 від 12.03.2015 “Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України” та Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, якими регламентовано дані відносини. Таким чином, на переконання відповідача, наведені вище факти спростовують твердження позивача щодо порушення процедури проведення службового розслідування в частині термінів його проведення. Крім того, зазначав, що матеріали даного службового розслідування містять письмові свідчення, які вказують на той факт, що психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи старшим лейтенантом внутрішньої служби Ковальовою Тетяною Іванівною надавались послуги телефонних розмов засудженій ОСОБА_2 , 1995 року народження, а також здійснювався психологічний тиск на вищезгадану засуджену з метою схилити її до інтимного зв`язку з особами чоловічої статі, що тримаються в установі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, допитавши свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.11.2014 на підставі наказу №90 о/с лейтенанта внутрішньої служби Ковальову Тетяну Іванівну було призначено на посаду психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи у Державній установі “Кропивницька установа виконання покарань (№14)”, правонаступником якої є Державна установа “Кропивницький слідчий ізолятор” (т.1 а.с.29-31, 36-39).

Наказом начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” від 18.05.2020 року №159/ОС-20 “Про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності” старшого лейтенанта внутрішньої служби психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану за порушення вимог ч.4 ст.21 Закону України “Про попереднє ув`язнення” (т.1 а.с.64).

Прийняттю оскаржуваного наказу передувало службове розслідування.

16.03.2020 наказом виконуючого обов`язки начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” №89/ОС-20 призначено проведення службового розслідування відносно старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 - психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” (т.1 а.с.75).

16.04.2020 дане службове розслідування було продовжено, терміном до одного місяця, згідно наказу в.о. начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” №128/ОС-20 (т.1 а.с.76).

За результатами даного службового розслідування 15.05.2020 начальником Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” затверджено відповідний висновок (т.1 а.с.72-73).

Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Статтею 16 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачені вимоги до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України і його відповідальність.

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, які виявили жорстоке ставлення до засуджених і осіб, узятих під варту, або вчинили дії, що принижують їхню людську гідність, притягуються до відповідальності згідно із законом.

У разі вчинення дій, зазначених у частині другій цієї статті, особа рядового чи начальницького складу або працівник кримінально-виконавчої служби підлягає звільненню зі служби (роботи), якщо до нього постановлено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, або якщо протягом року за такі ж дії до нього вже було застосовано дисциплінарне стягнення.

Частинами 3, 4 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Згідно ч.4 ст.21 Закону України “Про попереднє ув`язнення” працівникам місця попереднього ув`язнення не дозволяється вступати в неслужбові стосунки з особами, взятими під варту, а також користуватися їх послугами.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність;5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (надалі - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

Відповідно до пункту 2 розділу І цього Порядку №356/5, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни; службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Розділом III Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового розслідування, пунктом 3 якого передбачено, що інші начальники мають право призначати службові розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу, якщо їм надано право призначати на посади та звільняти з посад, застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб, дії або бездіяльність яких стали підставою для проведення службового розслідування.

Згідно з пунктами 4, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №№356/5 за зверненнями громадян, представників органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації службові розслідування за наявності повноважень та правових підстав можуть призначати начальники, яким вони адресовані, або начальники тих органів і установ, до структурних підрозділів яких вони надійшли.

Проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктами 1, 2, 3 розділу V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.

Враховуючи наведені норми, суд не погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, зокрема строків його проведення. Оскільки, 16.03.2020 призначено службове розслідування, 16.04.2020 - продовжено його проведення, а 15.05.2020 - затверджено висновок службового розслідування.

Права та обов`язки учасників службового розслідування визначені у розділі VI Порядку №356/5.

Згідно з пунктом 1 розділі VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив(ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються:

- відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

- час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим;

- посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

- наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;

- умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;

- вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;

- відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, особи рядового чи начальницького складу, стосовно яких призначено службове розслідування, або особи, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання допуску до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:

- пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

- підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;

- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктами 3, 4, 6, 7 розділу VIII Порядку №356/5 передбачено, що висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності в установленому законом порядку.

Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.

Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого 15.05.2020 начальником Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор”, в ході службового розслідування було встановлено, що 12 березня 2020 року до виконуючого обов`язки керівника державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” надійшла скарга засудженої ОСОБА_2 , 1995 року народження, за ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі відносно дій психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_2 вказує, що 11 лютого 2020 року під час зустрічі зі своїм адвокатом в суді, останній їй повідомив, про те що на її родину здійснюється моральний тиск зі сторони позивача.

Зі змісту даного висновку вбачається, що згідно письмових пояснень ув`язнених ОСОБА_2 та її співкамерниць – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , під час проходження служби психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 надавала послуги телефонних розмов ув`язненій ОСОБА_2 та змушувала останню вступити в інтимні зв`язки з іншими ув`язненими. ОСОБА_2 в своїх поясненнях вказувала, що за наслідками її відмови від вищевказаних запропонованих позивачем дій, ОСОБА_1 розповсюджувала інформацію щодо вступу ОСОБА_2 в інтимні зв`язки на території установи з ув`язненими чоловіками.

Під час службового розслідування ОСОБА_1 надано письмові пояснення, згідно яких остання повідомила, що жодних можливих та допустимих доказів того що з її телефону, нібито здійснювався телефонний дзвінок людині, яку вона не знає і взагалі ніколи в своєму житті не бачила немає. Зазначила, що з 16.12.2019 її відсторонено від здійснення посадових функціональних обов`язків і вона взагалі не спілкувалася з ув`язненими та їх рідними. Також, зазначила, що її мобільний телефон знаходиться на вході в установі, у зв`язку з відсутністю у неї дозволу на носіння мобільного телефону на території установи (т.1 а.с.80).

В даному висновку, комісія проаналізувавши вищевикладене, дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни.

На підставі проведеного службового розслідування начальником Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” прийнято оскаржуваний наказ від 18.05.2020 року №159/ОС-20 “Про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності”, пунктом 1 якого психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ч.4 ст.21 Закону України “Про попереднє ув`язнення” та оголошено сувору догану.

Суд критично ставиться до наданих під час здійснення службового розслідування пояснень засудженої ОСОБА_2 (т.1 а.с.79, 83), оскільки остання утримувалась в Державній установі “Кропивницький слідчий ізолятор” та відмовилась від давання як свідок в судовому засіданні після роз`яснення їй прав, обов`язків та повідомлення про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 показала, що з грудня 2019 року перебувала в одній камері з ОСОБА_2 в Державній установі “Кропивницький слідчий ізолятор”. Зазначила, що про факти, які встановлено службовим розслідуванням їй нічого не відомо, учасником описаних подій вона не була, пояснення підписала на переконливе прохання інспектора Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор”, прізвище якої не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що в період з 28.11.2018 по 25.03.2019 перебувала в Державній установі “Кропивницький слідчий ізолятор” в камері із ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 ніколи не приходила до них в камеру. Також повідомила, що в осіб, які утримувалися в установі були мобільні телефони, а у працівників, зокрема у психолога ОСОБА_1 , вона ніколи не бачила телефону.

Матеріали справи містять копії наказів начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” №115/АГ-19 від 28.02.2019, №184/АГ-19 від 04.04.2019, №381/АГ-19 від 05.08.2019, №138/АГ-19 від 16.03.2020 про надання права користування мобільними телефонами, згідно яких працівникам даної установи дозволено переміщення через контрольно-пропускний пункт з мобільними телефонами (т.2 а.с.93-96).

При цьому, в даних наказах відсутні відомості про надання такого дозволу психологу відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” ОСОБА_1 ..

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про користування психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” ОСОБА_1 під час перебування на території Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” мобільними телефонами.

Суд звертає увагу на те, що у висновку службового розслідування комісія дійшла висновку про вступ позивача у позаслужбові стосунки із засудженою ОСОБА_2 та її чоловіком, зокрема, надання послуг телефонних розмов ув`язненій ОСОБА_2 та змушування останню вступити в інтимні зв`язки з іншими ув`язненими.

При цьому, в порушення приписів розділу VIII Порядку №356/5 в даному висновку службового розслідування відсутня інформація щодо відомостей про обставини, за яких позивач вчинила зазначені у висновку дії, а також час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення зазначеного дисциплінарного проступку, що полягав у надані позивачем послуг телефонних розмов ув`язненій ОСОБА_2 та змушуванні останньої вступити в інтимні зв`язки з іншими ув`язненими.

Матеріали справи містять копію журналу обліку індивідуальних та групових занять з психокорекції із засудженими особами, в якому відсутня будь-яка інформація про проведення таких занять психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” ОСОБА_1 із ув`язненою ОСОБА_2 (т.2 а.с.111-127).

Доказів, які б свідчили про рік, місяць, день, місце та час надання позивачем послуг телефонних розмов ув`язненій ОСОБА_2 та змушування останньої вступити в інтимні зв`язки з іншими ув`язненими, а також обставин, при яких позивачем було вчинено такі дії, матеріали справи не містять.

Інших доказів, які б свідчили про встановлення відповідачем порушення психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” ОСОБА_1 ч.4 ст.21 Закону України “Про попереднє ув`язнення” відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту скоєння ОСОБА_1 порушення службової дисципліни.

З огляду на встановлені судом обставини, в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку, визначений у висновку службового розслідування від 15.05.2020 та оскаржуваному наказі №159/ос-20 від 18.05.2020 щодо допущення порушення вимог ч.4 ст.21 Закону України “Про попереднє ув`язнення”.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що пункт 1 наказу начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” від 18 травня 2020 року №159/ОС-20 “Про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності”, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 прийнято відповідачем всупереч нормам діючого законодавства, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу. Що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений при поданні позову ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” (25009, м. Кропивницький, вул. Куроп`ятникова, 50-Б, ЄДРПОУ 08563783) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” від 18 травня 2020 року №159/ОС-20 “Про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності”, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Кропивницький слідчий ізолятор” (ЄДРПОУ 08563783).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено – 10.11.2020

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина