Рішення № 92798716, 11.11.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2331/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802; адреса: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач) повторно розглянути його заяву від 27 квітня 2020 року та здійснювати нарахування пенсії за віком з урахуванням стажу роботи за період з 01 січня 1986 року по 29 квітня 1995 року в КСП “Восход”, що знаходився в селі Сусаніно, Первомайського району, АР Крим.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано всі необхідні документи для підтвердження спірного стажу для нарахування пенсії, однак пенсійним органом протиправно відмовлено у їх прийнятті з посиланням на те, що вони видані організаціями, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с.22).

Відповідач позовних вимог не визнав; у відзиві на позовну заяву наголосив, що статтю 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у ГУ ПФУ в Кіровоградській області відсутні підстави для врахування довідок, виданих установами, розташованими на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (а.с.24-25).

Розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , національний паспорт серії НОМЕР_2 виданий Первомайським РВГУ МВС України в Криму 16.10.1998 року, ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ; перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як пенсіонер, отримує пенсію за віком, що встановлено з матеріалів пенсійної справи та посвідчується відповідним пенсійним посвідченням (а.с.5,28-44).

27 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення з урахуванням стажу та відповідних сум заробітної плати, що ним отримувались під час роботи у КСП «Восход» за період з жовтня 1981 року по 29 квітня 1995 року (а.с.14).

До вказаної заяви позивачем долучені видані адміністрацією Сусанінського сільського поселення Первомайського району Республіки Крим довідки про стаж роботи та заробіток у КСП “Восход” (а.с. 7-13).

В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 18 травня 2020 року №1047-1146/П-02/8-1100/20 відмовило позивачеві у врахуванні таких довідок та, відповідно, перерахунку його пенсії, мотивуючи це тим, що довідки, які видані організаціями, що діють на тимчасово окупованій території, до уваги органами Пенсійного фонду України не беруться на підставі із посиланням на статтю 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (а.с.15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Абзацом першим частини першої статті статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі – Порядок № 637) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, з 1974 по 1995 роки ОСОБА_1 був членом колгоспу «Восход» (Первомайський район АР Крим).

Відповідно до довідки про трудовий стаж № 120 від 21 жовтня 2019 року, довідок про заробіток для нарахування пенсії №117, 118, 119 від 21 жовтня 2019 року, виданих адміністрацією Сусанінського сільського поселення Первомайського району Республіки Крим, ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01 січня 1986 року по 29 квітня 1995 року працював у колгоспі «Восход» Первомайського району АР Крим та отримував заробітну плату (а.с. 8-13).

Відтак, наведеними довідками та трудовою книжкою позивача підтверджується факт трудової діяльності ОСОБА_1 та отримання заробітної плати, зокрема, у період з 01 січня 1986 року по 29 квітня 1995 року.

Між тим, на переконання відповідача, довідки, видані адміністрацією Сусанінського сільського поселення Первомайського району Республіки Крим, не можуть бути враховані пенсійним органом при проведенні перерахунку пенсії в силу приписів статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки були видані незаконними органами окупаційної влади.

Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, у даній справі суд вважає за необхідне звернутися до принципів, висловлених Міжнародним судом Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» у 1971 році. Так, Міжнародний суд ООН зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

При цьому суд наголошує, що у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 02.10.2018 року по справі №569/14531/16-а, від 23.12.2019 року по справі №235/2773/17, що враховується судом інстанції, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень права позивача на соціальний захист та гарантованого йому права на пенсійне забезпечення.

За таких умов суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до трудового (страхового) стажу роботи ОСОБА_1 за період з 01 січня 1986 року по 29 квітня 1995 року в КСП “Восток” (АР Крим) не відповідає принципам, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: зокрема, є необгрунтованою.

Відтак, у суду наявні підстави для виходу за межі позовних вимог (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у зарахуванні до трудового (страхового) ОСОБА_1 його роботи в КСП “Восход” з 01 січня 1986 року по 29 квітня 1995 року.

Суд погоджується з позивачем у тому, що належним способом захисту його порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 квітня 2020 року про перерахунок пенсії.

Водночас, правових підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за наслідками розгляду такої заяви наразі немає. Так, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У разі, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Дискреційні повноваження - це, насамперед, сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями розуміється сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Оскільки прийняття рішення про перерахунок пенсії є дискреційним обов`язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача лише з тієї підстави, що довідка видана на тимчасово окупованій території, та не розглядав її та додані документи по суті, наявність/відсутність інших підстав для перерахунку пенсії позивачу, суд позбавлений можливості встановити, чи виконав позивач всі приписи законодавства для його здійснення.

За таких обставин вищезазначена позовна вимога позивача є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 840,80 грн.) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, присудивши позивачеві 561,00 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802; адреса: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у зарахуванні до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 його роботи в КСП “Восход” з 01 січня 1986 року по 29 квітня 1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 27 квітня 2020 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 561,00 грн. (п`ятсот шістдесят одна гривня, нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук