Рішення № 92798703, 12.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року № 320/2337/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області та просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Київській області з нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ за період 2017-2020 років;

- визнати неправомірними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску:

від 30.03.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 30.03.2019 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 18276,72 грн.;

від 10.08.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 01.08.2019 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 5508,36 грн.;

від 05.11.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 31.10.2019 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 17210,97 грн.;

від 08.02.2020 №Ф-164805-51, за якою станом на 31.01.2020 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 11277,20 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позов мотивовано відсутністю підстав для сплати позивачем, як фізичною особою-підприємцем, єдиного внеску, оскільки він стверджує, що фактично з 2008 року припинив та не здійснював підприємницьку діяльність до 20.08.2019 (тобто до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності) та не подавав жодної звітності до фіскальних органів.

Позивач, зазначив, що у період за який йому нараховано недоїмку з єдиного соціального внеску, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім.. А.Г. Кравченка» у період з 06.07.2016 по 07.09.2018, а з 10.09.2018 та поданий час з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія». Вказує, що роботодавцями нараховувався та сплачувався єдиний внесок за позивача у повному обсязі. У зв`язку з чим вважає оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки їх винесення суперечить чинному законодавству.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. Зауважено на змінах у 2017 році законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, згідно яких позивач, як фізична особа-підприємець, був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання ним доходу (прибутку) від здійснення підприємницької діяльності та незалежно від сплати роботодавцем за позивача єдиного соціального внеску.

Відповідач, також зазначив, що позивачем погашено борг в розмірі 23785.08 грн., а відтак вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 30.03.2019 №Ф-164805-51, від 10.08.2019 №Ф-164805-51, від 05.11.2019 №Ф-164805-51 є відкликаними. Проте, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2020 №Ф-164805-51, за якою станом на 31.01.2020 заборгованість з єдиного соціального внеску визначена у сумі 11277,20 грн. за рішенням про застосування штрафних санкцій №0142805105 є не сплаченою.

Представником позивача та представником відповідача подані до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 09.09.2020, керуючись приписами ч. 3 ст. 194 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець в період з 17.01.2001 по 20.08.2019.

У період з 06.07.2016 по 07.09.2018 позивач перебував у трудових відносинах Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка», дане підтверджується довідкою від 28.02.2020 вих. №13, яка наявна в матеріалах справи.

Також, з 10.09.2018 та на час подачі даного позову до суду, позивач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», що підтверджується довідкою від 27.02.2020 вих. №73-ЗП, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску ГУ ДПС у Київській області здійснено наступні нарахування:

- ЄСВ за 2017 рік - 704 грн. х 12 = 8448,00 грн., сума боргу склала 8448,00 грн.;

- ЄСВ за І квартал 2018 (граничний термін сплати 19.04.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10905,18 грн.;

- ЄСВ за II квартал 2018 (граничний термін сплати 19.07.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 13362,36 грн.;

- ЄСВ за III квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 15819,54 грн.;

- ЄСВ за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 18276,72 грн.;

- ЄСВ за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 21030,90 грн.;

- ЄСВ за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 23785,08 грн.

У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону №2464-VI сформовано наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 30.03.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 30.03.2019 заборгованість по єдиному соціальному внеску у позивача становила 18276,72 грн.

Згідно вимог п.5. розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 зі змінами та доповненнями листом №1953/9/10-36-50-07 від 12.06.2019 до Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надіслано для примусового виконання узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-164805-51/У від 30.03.2019 на суму 18276,72 грн.

Станом на 31.07.2019 за позивачем обліковувалася заборгованість у розмірі 23785,08 грн., відповідно до Закону №2464-VI відповідачем було сформовано і направлено позивачу вимогу від 10.08.2019 №Ф-164805-51 на суму 23785,08 грн. Дане поштове відправлення отримано особисто позивачем 04.09.2019, про що свідчить підпис на корінці поштового відправлення.

Відповідно до частини 7 розділу VI Інструкції №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу подається до органів державної виконавчої служби тільки на суму зростання.

Таким чином, до Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надіслано для примусового виконання узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-164805-51/У від 10.08.2019 №Ф-164805-51/У, на суму зростання боргу у розмірі 5508,36 грн.

Надалі, у зв`язку із наявністю у позивача заборгованості з єдиного соціального внеску відповідачем сформовані також вимога від 05.11.2019 №Ф-164805-51 на суму 17210,97 грн. (заборгованість станом на 31.10.2019) та вимога від 08.02.2020 №Ф-164805-51, на суму 11277,20 грн. (заборгованість станом на 31.01.2020).

Як вбачається х матеріалів справи, позивачем було сплачено заборгованість по єдиному соціальному внеску, а саме: 29.08.2019 - 2705,77 грн., 12.09.2019 - 849,59 грн., 15.10.2019 - 3018,75 грн., 11.11.2019 - 2883,12 грн., 12.11.2019 - 5508,36 грн., 11.12.2019 - 3 059,00 грн., 26.12.2019 - 5760,49 грн., всього позивачем сплачено 23785,08 грн., відтак борг по єдиному внеску сплачено у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Отже, зважаючи на вищенаведене, вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 30.03.2019 №Ф-164805-51, від 10.08.2019 №Ф-164805-51, від 05.11.2019 №Ф-164805-51 вважаються відкликаними.

В подальшому, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0142805105 від 10.12.2019 на загальну суму 11277,20 грн. (у тому числі штрафні санкції у розмірі 2993,113 грн. та пені - 8284,07 грн.).

Отже, дійсною є вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2020 №Ф-164805-51, за якою станом на 31.01.2020 заборгованість з єдиного соціального внеску визначена у сумі 11277,20 грн. за рішенням про застосування штрафних санкцій №0142805105 є не сплаченою.

Позивач, вважаючи оскаржувані вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Як вбачається з аналізу вказаних положень Закону №2464-VI, основною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту права застрахованої особи на отримання страхових виплат у випадках, передбачених законодавством. При цьому, фізична особа може сплачувати єдиний внесок самостійно або за неї може сплачуватись єдиний внесок у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абз. 3 п. 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4).

Відповідно до абзаців 1 та 2 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 4 ст. 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2).

Отже, Законом №2464-VI встановлено обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Як встановлено судом, відповідно до даних інтегрованої картки платника по єдиному внеску, ОСОБА_1 нараховано 23785,08 грн. єдиного внеску за період з 2017 року по ІІ квартал 2019 року та 11277,20 грн. за рішенням про застосування штрафних санкцій №0142805105.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).

Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 30.03.2019 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 18276,72 грн.; від 10.08.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 01.08.2019 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 5508,36 грн.; від 05.11.2019 №Ф-164805-51, за якою станом на 31.10.2019 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 17210,97 грн.; від 08.02.2020 №Ф-164805-51, за якою станом на 31.01.2020 заборгованість з ЄСВ визначена у сумі 11277,20 грн. щодо сплати ОСОБА_1 суми боргу по єдиному внеску.

Втім, судом встановлено, що позивач у період з 06.07.2016 по 07.09.2018 перебував у трудових відносинах Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка», а з 10.09.2018 та на час подачі даного позову до суду - з Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», де отримував дохід, з якого роботодавцями здійснювались передбачені законодавством відрахування. Дане підтверджується довідками від 28.02.2020 вих. №13 та від 27.02.2020 вих. №73-ЗП, які наявні в матеріалах справи.

Судом ураховується факти відсутності у позивача за вказаний період доходу від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, та отримання заробітної плати, як найманим працівником. База нарахування єдиного внеску у період за який була нарахована заборгованість була не нижчою, ніж мінімальна заробітна плата. Таким чином, єдиний внесок за вказаний період щодо позивача було сплачено його роботодавцем у відповідності до вимог Закону №2464-VI.

При цьому Законом №2464-VI не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника.

Суд наголошує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI, позивач у період за який нарахована заборгованість по єдиному соціальному внеску була застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання ним доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем у період з 2017 року по ІІ квартал 2019 року доходу внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності, відтак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, неправомірно нараховано єдиний внесок за вказаний період.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління ДПС у Київській області з нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ за період 2017-2020 років є протиправними та такими що суперечать вимогам чинного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2019 №Ф-164805-51 на суму 18276,72 грн.; від 10.08.2019 №Ф-164805-51, на суму 5508,36 грн.; від 05.11.2019 №Ф-164805-51 на суму 17210,97 грн.; від 08.02.2020 №Ф-164805-51 на суму 11277,20 грн., тому їх слід скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 28.02.2020 №0.0.1633233651.1), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску за період 2017-2020 років.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 30.03.2019 №Ф-164805-51на суму 18276,72 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 10.08.2019 №Ф-164805-51 на суму 5508,36 грн.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 05.11.2019 №Ф-164805-51 на суму 17210,97 грн.

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 08.02.2020 №Ф-164805-51 на суму11277,20 грн.

7. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.