Рішення № 92798504, 04.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2020 року Справа № 280/632/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача Котелевського К.В.,

представника відповідача Прокоф`єва С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпровська обл., м.Дніпро, Центральний район, вулиця Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000004/1 від 14.01.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00009 від 14.01.2020.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості винесене протиправно. Зокрема, зазначає, що позивачем було надано вичерпний перелік документів згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за першим методом - за ціною договору. Водночас, відповідач неправомірно здійснив коригування митної вартості. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, надані документи не містять усіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товар. Оскільки в документах, які надані позивачем, були встановлені розбіжності, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України у сукупності стали підставою для прийнятгя митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законні та обгрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. З урахуванням викладено у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 31.01.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 26.02.2020.

Протокольною ухвалою суду від 26.02.2020 відкладено підготовче засідання на 08.04.2020.

Ухвалою суду від 08.04.2020 розгляд справи відкладено на 27.04.2020, на підставі заяв обох сторін про відкладення розгляду справи у зв`язку з впровадженням на території країни карантинних заходів.

Ухвалою суду від 27.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 (тридцять) днів, розгляд справи відкладено на 14.07.2020, на підставі заяв обох сторін про відкладення розгляду справи у зв`язку з впровадженням на території країни карантинних заходів.

Ухвалою суду від 14.07.2020 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду по суті на той же день, в судовому засіданні 14.07.2020 оголошено перерву до 23.09.2020.

Судове засідання, що було призначене на 23.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд справи призначений на 04.11.2020.

04.11.2020 судом в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2020 р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Пердставник відповідача просить у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

09.01.2020 декларантом (ПП «Леон-Броксервіс)» (далі - декларант) до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно з ст. 257 МК України МД в режимі ІМ 40, якій присвоєно № № UA110230/2020/000293 (довідковий номер 5500) на товар: «Автобус для перевезення людей по дорогах загального користування: Izuzu, модель TURQUOISE - 1 шт. ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що був у використанні, з двигуном внітрушнього згоряння з запалюванням від стиснення (дизелем) з робочим об`ємом циліндрів двигуна 5193 куб.см, місць для сидіння 33, календарний рік виготовлення 2011 р., можельний рік виготовлення 2011 р. Дата першої реєстрації - 23/01/2013. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Виробник Anadolu Isuzu Otomotiv San. Країна виробництва TR. Торгівельна марка IZUZU»

Декларантом митну вартість вищевказаного товару заявлено за основним методом визначення митної вартості на рівні 20 600 дол.США/шт., що складається з вартості товару 20 000 дол. США/шт. та 600 дол. США транспортні витрати.

Для підтвердження митної вартості декларантом надіслано документи зазначені в гр. 44 МД № UA110230/2020/000293 від 09.01.2020 р. а саме: рахунок-фактура інвойс 327382 від 25 грудня 2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25 грудня 2019 р. та № НОМЕР_4 від 24 грудня 2019 р.; рахунок фактура 327382 від 25 грудня 2019 р.; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 398315533 від 25 грудня 2019 р.; довідка про трранпортні витрати б/н від 08 січня 2020 р.; висновок експертного дослідження № 08/2341/1/8 від 02 січня 2020 р.; документ про зняття з обліку 11848 від 24 грудня 2019 р.; копія митної декларації країни відправлення 19340900ЕХ001924; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.009.547-20 від 03 січня 2020 р.; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № НОМЕР_5 від 22 березня 2016 р.; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про постійне місце проживання на території України № СВ 128100 від 28 січня 2000 р.

Також, того ж дня (09.01.2020 р.), декларантом повідомлено митницю про бажання про бажання надати додаткові документи. Згодом (11.01.2020 р.) надано висновок експертного автотоварозначного дослідження № 3421 від 11 січня 2020 р.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару та є підстави вважати, що надані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була сплачена за товар та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

1. Відповідно до інвойсу від 25.12.2019 р. № 327382 та копії митної декларації країни відправлення від 26.12.2019 р. № 19340900ЕХ001924 поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010 «CIF», що передбачає наявність страхування натомість до митного оформлення не надано документи, які б підтверджували страхування товару та не включено витрати на страхування.

2. Декларантом до митної вартості включено витрати на транспортування товару в сумі 600 доларів США. Зазначені витрати підтверджуються довідкою від 08.01.2020 р. підписаною « ОСОБА_1 », однак до митного оформлення надано фактуру 25.12.2019 р., в якій перевізником вказано «CenkRoRo» та загальна сума 700 доларів США.

3. У висновку від 11.01.2020 № 3421 не вірно виконано розрахунки відповідно до таблиці 6.1. додатка 6 (4).

14 січня 2020 р. митниця повідомила декларанта про вищевказане та запропонувала подати додаткові документи на підтвердження митної вартості відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодекса України. У відповідь будь-яких додаткових документів надано не було.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112030/2020/000004/1 від 14 січня 2020 р., якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/00009 від 14 січня 2020 р. Митна вартість товару визначена Відповідачем, керуючись вимогами ст. 64 МК України, на рівні 29015,93 доларів США.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UA110230/2020/000637 від 14 січня 2020 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/00009 від 14 січня 2020 р. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення Дніпровською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару та відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Так, вказано, що відповідно до інвойсу від 25.12.2019 р. № 327382 та копії митної декларації країни відправлення від 26.12.2019 р. № 19340900ЕХ001924 поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010 «CIF», що передбачає наявність страхування натомість до митного оформлення не надано документи, які б підтверджували страхування товару та не включено витрати на страхування. Декларантом до митної вартості включено витрати на транспортування товару в сумі 600 доларів США. Зазначені витрати підтверджуються довідкою від 08.01.2020 р. підписаною « ОСОБА_1 », однак до митного оформлення надано фактуру 25.12.2019 р., в якій перевізником вказано «CenkRoRo» та загальна сума 700 доларів США. У висновку від 11.01.2020 № 3421 не вірно виконано розрахунки відповідно до таблиці 6.1. додатка 6 (4), а саме експертом при розрахунку прийнято процентний показник ринкової вартості КТЗ на рівні 25%. При цьому, враховуючи дату першої реєстрації транспортного засобу, строк експлуатації складає 7 років, тому має бути застосовано значення процентного показника ринкової вартості КТЗ на рівні 37%.

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, ВС у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Вимога Відповідача щодо надання документів, які б підтверджували страхування та вказівка на необхідність включення витрат на страхування до митної вартості є безпідставною. Так, як вірно зазначив Відповідач, поставка автобусу була здійснена на умовах CIF (ІНКОТЕРМС-2010). Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2019 року по справі №821/829/18.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові витрати на страхування, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Позивач не поніс, у зв`язку з чим вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Позивачем, на цій підставі - необґрунтованим.

Позивачем до митної вартості включено витрати на транспортування товару в сумі 600 доларів США. Однак, Відповідач звернув увагу, що до митного оформлення надано фактуру 25.12.2019 р., в якій перевізником вказано «CenkRoRo» та загальна сума 700 доларів США. Втім, зі змісту цієї фактури слідує, що перевезення власне автобусу коштує 600 доларів США, а ще 100 доларів США – це вартість проїзду фізичної особи. Більше того, коригуючи митну вартість, Відповідач визнав вартість доставки автобусу саме у 600 доларів США та включив її у свою скориговану митну вартість.

Твердження Відповідача, що вартість автобусу, яка визначена у автотоварознавчому дослідженні, наданому Позивачем, порахована не вірно, є необґрунтованим.

Так, для додаткового підтвердження вартості ввезеного автобусу, Позивач замовив і надав Відповідачу висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3421 від 11 січня 2020 р. Відповідно до цього висновку, ринкова вартість придбаного Позивачем автобусу складає 457 009,44 грн. Відповідач зазначає, що оскільки дата першої реєстрації 23.01.2013 р., то строк експлуатації складає 7 років, а не 9, як вказав експерт. Як наслідок, процентний показник ринкової вартості у такій ситуації слід використовувати на рівні 37%. В свою чергу, експерт застосував 25%, що застосовується при визначенні ринкової вартості транспортного засобі, строк експлуатації якого складає 9 років. Викладене з точки зору Відповідача, свідчить що експерт порушив правила Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (Затверджено Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395; далі – Методика).

У відповідь слід зазначити, що відповідно до п. 1.6. Методики, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

В свою чергу, як встановлено Відповідачем, підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 3421 від 11 січня 2020 р., висновком експертного криміналістичного дослідження № 08/2341/1/8 та іншими документами, автобус Позивача був виготовлений в 2011 р. За таких умов, з дати виготовлення до дати оцінки пройшло більше 9 років строку експлуатації.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, митна вартість товару, визначена наступним чином. Відповідач, взявши за основу ринкову вартість нового автобусу з висновку від 11.01.2020 № 3421, враховуючи строк експлуатації 7 років, здійснив розрахунок дійсної вартості автобусу Позивача: 76799,82*37%=28415,93 доларів США. Прийнявши до уваги витрати на транспортування в розмірі 600 доларів США, митна вартість товару була визначена на рівні 28415,93+600=29015,93 доларів США.

В той же час, як вказано вище, Відповідач невірно зазначає про необхідність застосування процентного показника 37%, враховуючи той факт, що строк експлуатації автобусу складає 9 років, у зв`язку з чим слід застосовувати процентний показник 25%.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за № UA112030/2020/000004/1 від 14 січня 2020 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією (а.с.1) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2846,69 грн.

Отже, відповідна сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що Позивач з метою отримання правничої допомоги по даній справі, звернувся в Адвокатське об`єднання «Коляда Котелевський», з яким був укладений договір про надання правничих витрат б/н від 22 січня 2020 р.

Предметом Договору, як вбачається зі змісту п. 1.2. Договору, є надання правничих послуг щодо скасування в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів за № UA110230/2020/000004/1 від 14 січня 2020 р. ДНІПРОВСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110230/2020/00009 від 14 січня 2020 р. ДНІПРОВСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ.

Відповідно до п. 1.3. Договору, від імені Адвокатського об`єднання правничі послуги Клієнту буде безпосередньо надавати адвокат цього об`єднання – Котелевський Костянтин Володимирович, що має усі без виключення і обмежень повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені Клієнта, його процесуальні права та обов`язки, підписує усі документи від імені та в інтересах Клієнта.

У п. 6.1. Договору визначено, що за послуги, передбачені п. 1.2 цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) розмір якої визначається виходячи з кількості витраченого часу з розрахунку 1250 гривень за одну годину часу, що витрачений для підготовки документів. В свою чергу, оплата за участь в судових засіданнях є фіксованою та складає 1500 гривень за одне судове засідання незалежно від витраченого часу на судове засідання.

Суду наданий акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2020 р. за договором від 22.01.2020 р., в якому сторонами погоджений час та перелік виконаних робіт: надання консультації - 25 хв., підготовка та подача позовної заяви - 3 години 35 хвилин, підготовка та подача відповіді на відзив – 2 години 30 хвилин. Всього - 6 годин 30 хвилин на суму 8125 грн. (1250 грн. за годину). Також, Позивачу надана така допомогу, як участь в судовому засіданні, що було призначене на 14 липня 2020 р. на 14.00, за що передбачена фіксована оплата у розмірі 1500 грн. Сумарний розмір наданих послуг, в такому випадку складає 8125 грн + 1500 грн. = 9625 грн.

У п. 6.5. договору, сторони узгодили, що Клієнт здійснює оплату за отримані послуги на підставі підписаного акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 календарних днів після ухвалення судом першої інстанції по суті позовних вимог.

Тобто, станом на момент винесення рішення по справі, оплата не здійснена, однак сторони узгодили її в майбутньому.

Відповідач не погодився із розміром витрат, посилаючись на неспівмірність, відсутності реальної оплати за надані послуги. З цього приводу Відповідачем надана заява про зменшення витрат на правничу допомогу. Водночас, в своїй заяві Відповідач просить не зменшити, а саме відмовити Позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Розглянувши заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача були надані такі види правничої допомоги як консультації, складання процесуальних документів та участь в судовому засіданні.

Положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України унормовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 зробив висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21 квітня 2020 р. по справі №942/1991/19; П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24 липня 2020 р. по справі № 400/3074/19; Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04 серпня 2020 року по справі № 640/14137/19; Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 22 червня 2020 р. по справі № 560/4072/19; Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 25 травня 2020 року по справі № 465/7026/19.

За таких умов, той факт, що витрати на правничу допомогу ще не сплачено, не може бути підставою для відмови у їх стягненні, оскільки сторони узгодили таку сплату після винесення рішення по справі, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2020 р. по справі № 813/3163/18 звернув увагу, що за ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідач хоч і надав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, однак він просить в цьому клопотанні не зменшити, а повністю відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу. В своєму клопотанні, Відповідач не наводить належних обґрунтувань чому заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспіврозмірною, наскільки вона є неспіврозмірною і яка сума в такому випадку є співрозмірною з його точки зору.

В даному випадку, згідно акту виконаних робіт представник позивача не включав будь-яких зайвих витрат у справі. Надані послуг, як за часом так і вартістю, на думку суду, цілком є співмірними із заявленими вимогами.

Отже, витрати на правничу допомогу в розмірі 9625 грн є обгрунтованими та підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпровська обл., м.Дніпро, Центральний район, вулиця Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000004/1 від 14.01.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00009 від 14.01.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) гривень 70 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 9625 (дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять тисяч) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 12.11.2020.

Суддя М.С. Лазаренко