Рішення № 92796298, 03.11.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/639/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Агроальянс”,

код ЄДРПОУ 37303065, вул. Запорізьке Шосе, 62а, м. Дніпро, 49041

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промінь”,

код ЄДРПОУ 30829348, вул. Миру, 2, с. Будо-Вороб`ївська, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16012

Предмет спору: про стягнення 474 939,61 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Тулінов І. І., адвокат;

від відповідача: Шумейко С. М., в.о. директора,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Агроальянс” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь”, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 474 939,61 грн, з яких 384 510,30 грн основної заборгованості зі сплати лізингових платежів, 86 847,84 грн – 70% річних та 3 581,47 грн інфляційних втрат.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.08.2020 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 17.07.2020 відповідач отримав 24.07.2020.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 10.08.2020.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у підготовче засідання 04.08.2020 не з`явились.

До початку підготовчого засідання від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку зі встановленням на території України карантину, яке не підписане електронним цифровим підписом (далі – ЕЦП).

До початку підготовчого засідання від позивача електронною поштою надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке не підписане ЕЦП, а також оригінал вказаного клопотання.

Оскільки надіслані сторонами електронною поштою клопотання: про відкладення розгляду справи (відповідачем) та про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (позивачем) не містять підпису ЕЦП, отже не можуть вважатись оригіналом електронного документа, а тому суд у підготовчому засіданні 04.08.2020 не прийняв їх до розгляду.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкладено підготовче засідання на 08.09.2020 на 11:00; ухвалено підготовче засідання 08.09.2020 провести у режимі відеоконференції; доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області; викликано позивача у підготовче засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області та повідомлено відповідача про те, що підготовче засідання відбудеться в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 08.09.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 08.09.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 08.09.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.10.2020 о 10:00.

Ухвалою суду від 08.09.2020 повідомлено позивача та відповідача про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 08.10.2020.

14.09.2020 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 08.10.2020 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.09.2020 ухвалено судове засідання з розгляду справи по суті 08.10.2020 провести у режимі відеоконференції; доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області; викликано позивача у судове засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області та повідомлено відповідача про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 08.10.2020, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2020 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.11.2020 на 11:00; ухвалено судове засідання з розгляду справи по суті 03.11.2020 провести у режимі відеоконференції; доручено забезпечити проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області; викликано позивача у судове засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області та повідомлено відповідача про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306.

Судове засідання з розгляду справи по суті 03.11.2020 проводилось в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 03.11.2020 представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень від 29.09.2020 та 29.10.2020, які підтверджують часткову сплату основної заборгованості у загальному розмірі 355 340,58 грн.

Відповідно до ч. 3, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з наданих платіжних доручень, сплата заборгованості відбулась 29.09.2020 та 22.10.2020, а отже відповідач не міг подати ці докази у встановлений судом для подання відзиву строк.

За таких обставин, суд у судовому засіданні 03.11.2020 визнав поважними причини неподання копій платіжних доручень від 29.09.2020 та 29.10.2020 у встановлений строк.

Згідно з ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів направлення позивачу копій платіжних доручень відповідач суду не надав.

Представник позивача підтвердив надходження від відповідача коштів та не заперечив проти долучення цих доказів до матеріалів справи.

Враховуючи те, що згідно з платіжними дорученнями сплачувались кошти ТОВ “Торговий Дім “Агроальянс”, а позивачу відомо про надходження цих коштів, суд вважає, що такі докази є у позивача, а тому у судовому засіданні 03.11.2020 долучив копії платіжних доручень до матеріалів справи, спір вирішується з їх урахуванням.

У судовому засіданні 03.11.2020 відповідач подав заяву, у якій визнає заявлені позивачем позовні вимоги, крім суми заборгованості, яка була сплачена ним згідно з наданими платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України).

У судовому засіданні 03.11.2020 суд роз`яснив представнику відповідача наслідки визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову у частині заборгованості, яка не була сплачена відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

У судовому засіданні 03.11.2020 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу № 86АА-19 від 04.11.2019 в частині сплати лізингових платежів у розмірі 384 510,30 грн, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 86 847,84 грн – 70% річних та 3581,47 грн інфляційних втрат.

Відповідач визнає позовні вимоги у частині заборгованості, яка не була ним сплачена, про що подав відповідну заяву про визнання позову.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (далі - Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 86АА-19 (далі – Договір) (а. с. 17-19).

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу (надалі – Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу (надалі – Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені у Додатку №1 «Специфікація» (надалі – Специфікація).

Строк користування (надалі – Строк лізингу) Лізингоодержувачем Предметом лізингу починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмета лізингу та не може бути меншим одного року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість Майна становить гривневий еквівалент 34 000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу Долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі – Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору (надалі – Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 844 900,00 грн, у тому числі ПДВ 140 816,67 грн (надалі – Вартість Майна). Вартість Майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майна (надалі – Міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 Договору. Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Долару США, встановлений на інтернет-сайті http://coursdealing.com.ua на власний розсуд.

За умовами п. 2.1.1 Договору якщо Міжбанківський курс Акту приймання-передачі буде відрізнятися від Міжбанківського курсу Договору, Вартість Майна (в гривнях) автоматично змінюється та підлягає перерахунку виходячи з Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі. При цьому перерахунок Вартості Майна здійснюється за формулою, зазначеною у цьому пункті. Вартість Майна (в гривнях), перерахована відповідно до умов цього пункту Договору, зазначається в гривневому еквіваленті в Акті приймання-передачі Майна.

Усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 «Графік внесення лізингових платежів» до Договору (надалі – Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у Договорі (до п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору за надання Предмету лізингу у фінансовий лізинг Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем, у розмірі 340,00 доларів США у строк до 11.11.2019. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються у Графіку. Сума чергового платежу Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового платежу, зазначеного в Графіку (надалі – Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором.

Сторони домовились, що при зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні і в даному випадку немає потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні.

За умовами п. 3.5 Договору чергові Лізингові платежі складаються з:

3.5.1 суми, яка відшкодовує частину Вартості Майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на фіксований Міжбанківський курс Акту приймання-передачі;

3.5.2 платежу як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншим за одну гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою Лізингового платежу та Сумою, яка відшкодовує частину Вартості Майна.

Згідно з п. 4.2 Договору передача Лізингодавцем і прийом Лізингоодержувачем Майна в лізинг здійснюється на підставі Акту приймання-передачі Майна за адресою: 70510, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотавричеське, вул. Аграрна, 6. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання Акта приймання-передачі Майна.

У випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 70 процентів річних від суми простроченого платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п. 12.1 строк дії договору з 04.11.2019 по 20.04.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору.

Специфікація, Графік та Акт приймання-передачі Майна є невід`ємними частинами цього Договору (п. 13.1 Договору).

Відповідно до Специфікації майна (а. с. 20), яка є Додатком №1 до Договору, предметом лізингу є трактор Case MX-310 вартістю 34 000,00 доларів США.

Графік внесення лізингових платежів зазначений у додатку №2 до Договору (а.с. 21), відповідно до якого платежі підлягають сплаті у такі строки та розмірах:

- 20.12.2019 – 3 886,43 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 486,43 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю);

- 20.01.2020 – 4 018,15 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 618,15 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю);

- 20.04.2020 – 3 581,27 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 181,27 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю);

- 20.05.2020 – 4 144,65 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 744,65 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю);

- 20.11.2020 – 3 583,88 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 183,88 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю);

- 20.01.2021 – 3 542,15 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 142,15 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю);

- 20.04.2021 – 3 424,78 доларів США, з яких 3 400,00 доларів США сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу, та 24,78 доларів США – винагорода (комісія) Лізингодавцю).

На підставі акту приймання-передачі від 07.11.2019 (Додаток №3) позивач передав відповідачу у лізинг трактор Case MX 310 вартістю 34 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 836 400,00 грн; Міжбанківський курс Акту приймання-передачі: 1 долар США = 24,6 грн) (а.с. 22).

Передача позивачем відповідачу вказаного трактора вартістю 836 400,00 грн, підтверджується також видатковою накладною №1285377 від 07.11.2019 (а.с. 23).

Отже, позивач виконав прийняті на себе зобов`язання з передачі майна на умовах фінансового лізингу, а відповідач, у свою чергу, прийняв це майно без будь – яких зауважень.

Позивач зазначає, що у період з грудня 2019 року по травень 2020 року відповідач згідно з графіком внесення лізингових платежів повинен був сплатити йому кошти у загальному розмірі 15 630,50 доларів США, однак взятих на себе зобов`язань за Договором не виконав.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 15 630,50 доларів США відповідач суду не надав.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 15 630,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно Міжбанківським курсом Акту приймання-передачі становить 384 510,30 грн (15 630,50 Ч 24,60).

23.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу від 18.06.2020 №200618/1 про сплату у строк до 29.06.2020 заборгованості за Договором у розмірі 18 771,21 доларів США, відповідь на яку відповідач не надав (а.с. 24-28).

Вже після відкриття провадження у справі відповідач згідно з платіжними дорученнями №166 від 29.09.2020 на суму 83 640,00 грн, №167 від 29.09.2020 на суму 26 287,67 грн, №168 від 29.09.2020 на суму 83 640,00 грн, №169 від 29.09.2020 на суму 30 013,37 грн, №320 від 29.10.2020 на суму 83 640,00 грн, №321 від 29.10.2020 на суму 18 139,69 грн, №322 від 29.10.2020 на суму 29 979,85 грн перерахував позивачу кошти за Договором у загальному розмірі 355 340,58 грн.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ст. 807 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами у справі, які виникли з договору фінансового лізингу, регулюються спеціальним законом - Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як вбачається з Додатку №2 до Договору «Графік внесення лізингових платежів, ТОВ «Промінь» у період з грудня 2019 по травень 2020 року (з 20.12.2019 по 20.05.2020) повинно було сплатити ТОВ «Торговий Дім «Агроальянс» лізингових платежів на загальну суму 15 630,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно Міжбанківським курсом Акту приймання-передачі становить 384 510,30 грн, проте відповідач на момент подання позову не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу кошти за Договором у загальному розмірі 355 340,58 грн, на підтвердження чого ним були надані платіжні доручення від 29.09.2020 №166, №167, №168, №169 та від 29.10.2020 №320, №321, №322.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом даного спору є заборгованість за Договором, щодо якої виник спір.

Враховуючи те, що предмет спору в частині стягнення 355 340,58 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, у зв`язку з її оплатою відповідачем, припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на момент винесення судом рішення залишок несплаченої відповідачем суми основної заборгованості становить 29 169,72 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу лізингові платежі у визначений у Графіку строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 169,72 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, позивач нарахував та заявив до стягнення 86 847,84 грн – 70% річних за період з 21.12.2019 по 01.07.2020 та 3 581,47 грн інфляційних втрат.

Щодо заявлених до стягнення 70% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У п. 8.1 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 70 процентів річних від суми простроченого платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 70% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування.

Крім того, відповідач визнав у повному обсязі заявлені позивачем до стягнення 70% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 86 847,84 грн та 3 581,47 грн, відповідно.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, підстави для повернення останньому 5 330,11 грн судового збору цим рішенням у суду відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив 7124,10 грн судового збору.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог, становить 1 793,99 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 130, 191, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Агроальянс” основної заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 355 340,58 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь” (код ЄДРПОУ 30829348, вул. Миру, 2, с. Будо-Вороб`ївська, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Агроальянс” (код ЄДРПОУ 37303065, вул. Запорізьке Шосе, 62а, м. Дніпро, 49041) 29 169,72 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, 86 847,84 грн – 70% річних, 3 581,47 грн інфляційних втрат та 1 793,99 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 12.11.2020.

Суддя В. В. Шморгун