Рішення № 92795788, 09.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 915/1108/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, 39/1, код ЄДРПОУ 42129888),

до відповідача: Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, буд.10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі відокремленого підрозділу - Миколаївська філія Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, м.Миколаїв, пр.Центральний, 24-Р, код ЄДРПОУ 34927126),

про: стягнення 26393,15 грн, -

в с т а н о в и в:

21.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №03/13-867 від 21.08.2020 (вх.№10272/20), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань по оплаті рахунків за активну електричну енергію поставлену протягом квітня – липня 2020 року згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №46/14 від 25.01.2019 у розмірі 26393,15 грн, з яких: 19381,87 грн пеня, 2568,69 грн інфляційні витрати, 4442,59 грн - 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020, - справу №915/1108/20 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 26.08.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

04.09.2020 від позивача надійшла заява №03/13-926 від 04.09.2020 (вх.№10908/20) про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 26.08.2020. Разом із вказаною заявою надійшла уточнена позовна заява №03/13-925 від 04.09.2020 (вх.№10909/20).

Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Також в ухвалі зазначено, що відповідач має право в строк, визначений п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами внесеними Законом України №540-ІХ від 30.03.2020) надати суду відзив з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст.165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Позивач має право в 5-денний строк від дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з дотриманням правил, встановлених ст.166, ч.ч.3-6 ст.165 ГПК України. Відповідач має право в 5-денний строк від дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з дотриманням правил, встановлених ст.167, ч.ч.3-6 ст.165 ГПК України.

29.09.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №315/07 від 29.09.2020 (вх.№12200/20), в якому він просить суд зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій (пені), 3% річних, виключивши з розрахунку суми нараховані в дні фактичного часткового погашення заборгованості та суми, що нараховані на попередню оплату, а також не враховувати інфляційні витрати (т.1 а.с.74-76).

15.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №03/13-1111 від 12.10.2020 (вх.№13015/20), в якій він зазначає, що несвоєчасна оплата споживачами в тому числі і відповідачем платежів за спожиту електричну енергію має негативні наслідки фінансового характеру для позивача, що в свою чергу може ускладнити або поставити під загрозу постачання електричної енергії всім споживачам позивача в тому числі і побутовим споживачам на території всієї Миколаївської області. Позивач зазначає, що між сторонами існують договірні відносини згідно з Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №46/14 від 25.01.2019, умови якого позивач виконує належним чином, тоді як відповідач систематично порушує умови договору в частині своєчасної оплати платежів за спожиту електричну енергію. Отже порушення мають постійний та тривалий характер. Позивач вважає застосування штрафних санкцій таким, що не суперечить умовам Договору та нормам чинного законодавства України. Позивач просить суд не брати до уваги доводи відповідача, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії” з 01.01.2019 ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.

25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (надалі - постачальник, позивач у справі) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення Миколаївська філія Концерну РРТ (надалі - споживач, відповідач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №46/14 (надалі - Договір), відповідно до п.2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (т.1 а.с.10-14).

Згідно п.1.1 Договору, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього Договору.

У відповідності до п.2.2. Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п.3.4. Договору, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до п.5.5. Договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України “Про ринок електричної енергії” і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію.

У відповідності до п.5.7. Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).

Відповідно до п.п.5.8., 5.9. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно п.5.11. Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до п.6.1. Договору споживач має право, зокрема, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати організації та проведення звіряння (за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи) розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно п.13.1. Договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку у якому обслуговується одержувач. Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні (п.13.8. Договору).

До Договору між сторонами були укладені додатки, зокрема, Додаток №1 “Перелік об`єктів споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу №46/14” та Додаток “Комерційна пропозиція №3” (т.1 а.с.15-18).

В подальшому 27.02.2019 сторонами було підписано Додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до Додатку №1 (т.1 а.с.19).

У відповідності до п.7 Комерційної пропозиції №3 Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з дати оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання споживачем заяви-приєднання до умов договору і укладається на строк до 31.12.2019, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 2 Комерційної пропозиції №3 встановлено, що споживач до 25 числа поточного місяця здійснює попередню оплату на наступний розрахунковий період в розмірі 100% від заявленого обсягу споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Відповідно до абз.1, 3 п.3 Комерційної пропозиції №3 постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: ok.energy.mk.ua (далі-Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, "Акт прийняття-передавання товарної продукції" та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Згідно п.4 Комерційної пропозиції №3, оплату за послуги з розподілу споживач сплачує ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” згідно платіжного документа за тарифами, які встановлюються регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови Договору виконувались належним чином, що відповідачем не заперечено та підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень Актами про прийняття-передавання послуг (активної електроенергії) б/н від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 394497,50 грн, б/н від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 396918,54 грн, б/н від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 399172,51 грн, б/н від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 428919,78 грн, а також виставленими рахунками №46/14/4/1 від 04.05.2020 на суму 394497,50 грн - термін сплати рахунку до 12.05.2020, №46/14/5/1/П1 від 04.05.2020 на суму 485959,64 грн - термін сплати рахунку до 25.05.2020, №46/14/5/1 від 04.06.2020 на суму 396918,54 грн - термін сплати рахунку до 12.06.2020, №46/14/6/1/П1 від 04.06.2020 на суму 498095,68 грн - термін сплати рахунку до 25.06.2020, №46/14/6/1 від 06.07.2020 на суму 399172,51 грн - термін сплати рахунку до 13.07.2020, №46/14/7/1/П1 від 04.07.2020 на суму 514637,86 грн - термін сплати рахунку до 27.07.2020, №46/14/7/1 від 04.08.2020 на суму 428919,78 грн - термін сплати рахунку до 11.08.2020 (т.1 а.с.20, 24-25, 30-31, 37-38), а також рахунки: №46/14/5/2 від 04.06.2020 на суму 36570,69 грн - термін сплати рахунку до 12.06.2020, №46/14/6/2 від 06.07.2020 на суму 22571,37 грн - термін сплати рахунку до 13.07.2020, №46/14/7/2 від 05.08.2020 на суму 9611,11 грн - термін сплати рахунку до 12.08.2020 (т.1 а.с.46-48).

Позивачем також надані докази погашення відповідачем заборгованості по вищевказаним рахункам з порушенням термінів оплати, а саме: платіжні доручення №1070 від 13.07.2020 на суму 204497,50 грн, №1084 від 13.07.2020 на суму 190000,0 грн, №1101 від 15.07.2020 на суму 136918,54 грн, №1102 від 15.07.2020 на суму 160000,0 грн, №1105 від 16.07.2020 на суму 100000,0 грн, №1109 від 16.07.2020 на суму 9172,51 грн, №1164 від 30.07.2020 на суму 70000,0 грн, №1167 від 03.08.2020 на суму 220000,0 грн, №1256 від 10.08.2020 на суму 100000,0 грн, №1264 від 13.08.2020 на суму 8919,78 грн, №1267 від 13.08.2020 на суму 90000,0 грн, №1271 від 14.08.2020 на суму 40000,0 грн, №1277 від 17.08.2020 на суму 50000,0 грн, №1272 від 17.08.2020 на суму 90000,0 грн, №1276 від 17.08.2020 на суму 150000,0 грн (т.1 а.с.22-23, 27-29, 33-36, 40-45).

Відповідачем не заперечено, що розрахунки за спожиту у період з квітня по липень 2020 року активну електроенергію здійснювались ним несвоєчасно, внаслідок чого позивачем були нараховані та заявлені до стягнення в судовому порядку 19381,87 грн пені, 2568,69 грн інфляційних витрат та 4442,59 грн - 3% річних.

В матеріалах справи міститься детальний розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних (т.1 а.с.50-52), який відповідачем не заперечений та не спростований.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.3) ч.3 ст.58 Закону України “Про ринок електричної енергії” споживач зобов`язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 3) ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 5.11. Договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається в комерційній пропозиції.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції також встановлено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; - 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків (т.1 а.с.50-52) вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків за активну електроенергію. Відповідачем своєчасність сплати рахунків не доведена.

На підставі п.5.11. Договору та п.5 Комерційної пропозиції, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо оплати рахунків за активну електроенергію нарахована пеня у сумі 19381,87 грн за період з 13.05.2020 по 16.08.2020 включно.

Крім того, позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та умов Комерційної пропозиції нараховані 2568,69 грн інфляційних втрат за період з травня – червень 2020 року та 4442,59 грн - 3% річних за період з 13.05.2020 по 16.08.2020 включно.

Відповідачем контррозрахунків суду не надано.

Судом розрахунки пені, 3% річних перевірені та встановлена їх методологічна та арифметична правильність. Зокрема, судом перевірено, що позивач при здійсненні розрахунку пені та 3% річних не враховував дні фактичного часткового погашення заборгованості відповідачем.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2) Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” від 17.07.2012 за №01-06/928/2012 визначено, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до «Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» викладених у листі №62-97р. від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Перевіривши розрахунки позивача (т.1 а.с.52), суд встановив, що рахунок за квітень 2020 року №46/14/4/1 від 04.05.2020 на суму 394497,50 грн мав бути погашений відповідачем до 25.05.2020, однак позивачем інфляційні втрати нараховані по зобов`язанням квітня за травень та червень 2020 року.

Приймаючи до уваги, що найменший період визначення інфляційних становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, суд вважає безпідставним нарахування позивачем інфляційних втрат за травень 2020 року.

Така ж ситуація має місце при нарахуванні позивачем збитків від інфляції на суму заборгованості за травень 2020 року (рахунок №46/14/5/1 від 04.06.2020 на суму 396918,54 грн). Оскільки рахунок за травень 2020 року мав бути погашений відповідачем до 25.06.2020, то позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати за червень 2020 року.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1779,73 грн слід відмовити.

Сума збитків від інфляції за червень 2020 року у сумі 788,96 грн по зобов`язанням квітня 2020 року визначена позивачем правомірно.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Посилання відповідача на приписи підпункту 8 пункту 5.2.1. розділу 5.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, відповідно до яких електропостачальник має право, зокрема, на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства, відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 9 пункту 5.2.1. розділу 5.2., пункту 4.17. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, визначено, що:

- електропостачальник має право на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України;

- за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором. У такому випадку відключення електроустановки може застосовуватись лише у разі несплати використаної (спожитої) електроенергії.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язань.

Отже, позивач має право на нарахування пені на планові (авансові) обсяги постачання електроенергії.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не надано доказів скрутного фінансового становища (баланс підприємства, звіт про фінансові результати діяльності тощо). Також відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, які мають істотне значення та можуть бути підставою для зменшення неустойки.

Слід також зазначити, що відповідач, уклавши Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №46/14 від 25.01.2019, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умови про пеню.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, сплата 3% річних та інфляційних втрат не відносяться до штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, останній, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, тобто обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, буд.10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, м.Миколаїв, просп.Центральний, буд.24-Р, код ЄДРПОУ 34927126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1, код ЄДРПОУ 42129888, п/р № НОМЕР_1 Миколаївське РУ АТ КБ “ПриватБанк”) 19381,87 грн пені, 788,96 грн інфляційних втрат та 4442,59 грн - 3% річних.

3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, буд.10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (54029, м.Миколаїв, просп.Центральний, буд.24-Р, код ЄДРПОУ 34927126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1, код ЄДРПОУ 42129888, п/р № НОМЕР_2 Миколаївське РУ АТ КБ “ПриватБанк”) 1960,33 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва