Ухвала суду № 92794925, 10.11.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"10" листопада 2020 р. Cправа № 906/960/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону (вул. Дмитра Донцова, 20, м. Житомир, 10014) в інтересах держави в особі:

Військової частини А2772 (вул. Шкільна, 3, м. Бердичів, Житомирська область, 13302)

Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, кімн. 214, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 48778,32 грн.

за участю секретаря судового засідання Лучинська О.В.,

представників сторін:

прокурор Конончук В.В. за посвідченням;

позивача 1 Маньківський В.Л. згідно Положення;

позивача 2 Панасюк В.М. згідно наказу;

відповідача не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

07.08.2020 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява № 33-4115вих.20 від 06.08.2020 Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: Військової частини А2772, Міністерства оборони України з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення 30 519,06 грн пені у розмірі 0,01% від вартості непоставленої продукції (01.11.2019-25.02.2020) та 18 259,26 грн штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції понад 30 діб.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" умов Договору про закупівлю робіт № 56 від 10.07.2019 в частині несвоєчасного виконання робіт.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 07.08.2020 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 906/960/20.

11.08.2020 Господарським судом Житомирської області постановлено ухвалу про направлення справи № 906/960/20 за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

04.09.2020, із супровідним листом № 906/960/20/7759 від 02.09.2020, до Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи № 906/960/20.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 справу № 906/960/20 розподілено для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 09.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №906/960/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2020.

За наслідками судового засідання 08.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 906/960/20 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.11.2020, про що 08.10.2020 судом постановлено відповідну ухвалу.

08.10.2020, по закінченню судового засідання, на адресу суду надійшла № 33-4639вих-20 від 05.10.2020 першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону О. Рихлюка про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор вказує про допущення технічної помилки в прохальній частині позовної заяви в частині визначення виду робіт за договором у розрахунку пені та штрафу, та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" на користь Військової частини А2772 штрафні санкції в сумі 48 778,32 грн: 30 519,06 грн пеня у розмірі 0,1% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (01.11.2019-25.02.2020) та 18 259,26 грн штраф у розмірі 7% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання понад 30 діб.

На визначену судом дату з`явились прокурор у справі та представники позивачів. Відповідач правом участі в засідання суду не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2103601980593.

При розгляді справи прокурор підтримав заяву № 33-4639вих-20 від 05.10.2020 про уточнення позовних вимог.

Розглядаючи означену заяву про уточнення позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 та від 03.08.2020 у справі №911/2139/19.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що прокурором змінено підстави за яких нараховано та заявлено до стягнення 30 519,06 грн пені, оскільки в позовній заяві останнім заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції, тоді як в заяві про уточнення позовних вимог прокурор просить стягнути пеню в розмірі 0,1% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За таких обставин заява позивача про уточнення позовних вимог фактично є заявою про зміну позовних вимог, яка приймається судом до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 19 вересня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", чинній на момент звернення прокурора до суду з даним позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади виключно у випадку, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів держави самостійно.

Встановлення наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі певного органу державної влади віднесено законодавцем до виключної компетенції суду, який в кожному конкретному випадку досліджує та встановлює відповідні обставини.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18 наведені наступні правові висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Обґрунтовуючи необхідність самостійного захисту інтересів держави прокурор у позові послався на те, що Військова частина А2772 та Міністерство оборони України не вживають заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави. Незважаючи на залишення відповідачем претензій Військової частини А2772 без задоволення, тривалий і беззаперечний характер порушення відповідачем зобов`язань за Договором, відсутністю коштів на сплату судового збору, позовну заяву про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання Договору за період з листопада 2019 по 25 лютого 2020 року станом на 15.07.2020 не подано, у зв`язку з чим вказане порушення законодавства залишається не усунутим.

На думку прокурора, вказане свідчать про не здійснення позивачами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Військова частина А2772 зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" з листом № 638/14/6 від 09.01.2020 в якому пропонувала у найкоротші терміни завершити підрядні роботи за Договором про що надати Військовій частині А2772 відповідні докази.

Крім того, в листі № 638/14/13 від 17.01.2020, адресованому відповідачу, Військова частина А2772, наводить розрахунок штрафних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов`язань та просить у найкоротший термін виконати підрядні роботи за Договором.

25.02.2020 Військовою частиною А2772 на адресу відповідача направлено претензію № 638/14/80 від 25.02.2020 з вимогою про сплату 48 778,32 грн штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, прокурором не доведено бездіяльність компетентного органу, а обставини справи, зокрема щодо розміру штрафних санкцій та періоду їх нарахування, такими що свідчать про значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, тобто потребують обов`язкового втручання прокурора для представництва інтересів держави.

Крім того, суд зазначає, що причина, яка зазначена прокурором та позивачем 1, щодо відсутності фінансування та неможливістю сплатити судовий збір за подання позову не є підставою для звернення прокурором з даним позовом.

При цьому, суд також враховує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який, відповідно до пункту 3 частини першої статті 129 Конституції України, є однією з засад правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Як вже вище зазначалось, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в обґрунтування підстав для звернення з позовом у даній справі для захисту інтересів держави в особі позивачів, суд дійшов висновку, що прокурором а в даному випадку не обґрунтувано підстав представництва інтересів держави в особі Військової частини А2772 та Міністерства оборони України в суді.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом не довів бездіяльність компетентного органу та необхідність захисту інтересів держави, наявність чого і є підставою, в розумінні ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представлення прокурором інтересів держави в суді.

Також, слід зазначити, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленої прокурором заяви по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Так, в матеріалах справи міститься лист військового прокурора № 33-3229вих-20 від 16.07.2020, отриманий Військовою частиноюА2772 17.07.2020, яким повідомлено про намір звернутись до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Військової частини А2772 до ТОВ "Мего ЛТД" про сплату штрафу за порушення терміну виконання робіт у сумі 48 778,32 грн.

Також у справі наявний лист військового прокурора № 33-3994вих-20 від 28.07.2020 адресований Міністерству оборони України про намір звернутись з відповідним позовом до суду. При цьому матеріали справи не містять доказів надіслання означеного листа на адресу Міністерства оборони України, що, в свою чергу, унеможливлює встановити дотримання прокурором "розумних строків", які надають можливості відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

У разі, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та в постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/12285/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи викладену норму та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти, а не прокурор та те, що прокурор виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб`єктом звернень до суду, а в позовній заяві не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, суд приходить до висновку про залишення позову першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А2772 та Міністерства оборони України без розгляду.

За приписами ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на викладене, за відсутності відповідного клопотання прокурора питання про повернення сплаченого судового збору наразі судом не вирішується.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А2772 та Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення 30 519,06 грн пені у розмірі 0,01% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (01.11.2019-25.02.2020) та 18 259,26 грн штраф у розмірі 7% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання понад 30 діб у справі №906/960/20 - залишити без розгляду.

Примірник ухвали надіслати учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Дата складання повного тексту ухвали 12.11.2020.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Військова прокуратура Житомирського гарнізону (вуд. Дмитра Донцова, 20, м. Житомир, 10014)

3 - Військової частини А2772 (вул. Шкільна, 3, м. Бердичів, Житомирська область, 13302)

4 - Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

5 - ТОВ "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, кімн. 214, м. Вінниця, 21000)