Рішення № 92792309, 11.11.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5099/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді -Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Мороза В.В.,

справа №462/5099/20

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління патрульної поліції в Львівській області,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - Шнир Ярослава Богдановича не з`явився,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до командира взводу №1 роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів Михайла Петровича у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПО 18 № 982641 від 09.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування заявленого позову покликається на відсутність події адміністративного правопорушення. Зазначає, що 09.07.2020р. о 03 год. 20 хв в м. Львів, вул. В.Великого, 24а не отримував жодної вимоги про пред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документу на ТЗ, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вказує, що у зазначений відповідачем час 09.07.2020 року о 03 год. 20 хв. позивач з відповідачем не спілкувалися і не були одночасно в одному місці.

Наголошує на тому, що інспектор УПП у Львівській області Герилів М.П. не склав протокол про адміністративне правопорушення, не роз`яснив позивачу прав, розглянув справу без надання можливості скористатися правовою допомогою та без участі позивача, без ознайомлення його з матеріалами справи і без матеріалів справи.

Вважає, постанову незаконною, необґрунтованою та протиправною, такою, що не відображає дійсних обставин справи, яка складена за відсутності будь яких належних доказів та з порушенням чинного законодавства. Просить справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

12.10.2020 року на адресу суду представником відповідача управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції надіслано відзив, який містить заперечення на позов. У ньому зазначено про те, що 09.07.2020 року о 03.29 год. патрульні екіпажу 553 по ОТГ у м.Львові отримали повідомлення про ДТП без травмованих за адресою : м.Львів, вул.. В.Великого, 24а. Прибувши за вказаною адресою, заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що водій автомобіля "Audi Q7" д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілями "Mercedes-benz" E220 CDI д.н.з. НОМЕР_2 та "BMW 5281" д.н.з. НОМЕР_3 , які були припарковані, після чого спільно з пасажиром з місця події втекли.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 10.08.2020 року у справі №462/4225/20 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Так, 09.07.2020 року о 04.00 хв. позивач ОСОБА_1 доставлений у службове приміщення Франківського ВП ГУНП у Львівській області у зв`язку із вчиненням правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, ч.1 ст. 127, ч.1 ст.126 , ст..122-4 для встановлення особи, припинення правопорушень, складення адміністративних матеріалів.

Наголошує, на тому, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте, позивачем на вимогу поліцейського не надано документів, що посвідчують особу. Згодом позивач повідомив, що не має вищезгаданих документів при собі. Вважає, що адміністративне правопорушення кваліфіковано вірно, а саме за ч.1 ст.126 КУпАП.

На підтвердження даних обставин подає докази: копію протоколу про адміністративне затримання, копію рапорту, DVD-R диск з файлами.

Також зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу не співмірний зі складністю справи, ціною позову, а також не підтверджується жодними документами.

28 серпня 2020 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, яка в подальшому виконана.

18 вересня 2020 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача 11.11.2020 року, діючи від імені позивача, надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, однак не додав жодних доказів на підтвердження даної обставини. При цьому, у цій же заяві вказує, що позов з його довірителем вони підтримують у повному обсязі і просять його задовольнити, справу розглянути без їх участі (а.с. 67).

У судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце, час та дату цього засідання (а.с.61), а відтак їх неприбуття у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

При цьому суд враховує, ч. 1 ст.286 КАС України, відповідно до якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності позивача, суд враховує те, що представником останнього не подано доказів поважності неприбуття його та його довірителя в судове засідання, строки розгляду даної категорії справ, а також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.07.2020 року у справі №924/369/19, згідно якої відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з`явились, на підставі наявних в справі доказів.

На підставі ч. 9 ст.205 цього Кодексу справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч.4 ст.229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, вважає, що у позові слід відмовити.

Встановлено, що 09 липня 2020 року командиром взводу №1 роти №3 батальйону №2 УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів М.П. винесено постанову серії ДПО 18 № 982641. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, та зазначено, що 09.07.2020 року о 03 год. 20 хв. в місті Львів, вул. Володимира Великого, 24а будучи причетним до ДТП не пред`явив посвідчення водія, реєстраційного документу на ТЗ, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ТЗ, чим порушив п.2.4, 2.1.а,б,ґ. ПДР. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с.5).

Позивача було притягнуто до відповідальності як водія транспортного засобу.

З оскарженою постановою позивач не погодився, відтак звернувся в суд з позовом за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Пунктом 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно з ст. 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 126 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно із ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Частинами 4,5 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що постановою Залізничного районного суду м.Львова від 10.08.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 09.07.2020 року о 03.20 год. на вул. В.Великого, 24а у м.Львові керуючи автомобілем «Audi Q7», номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що це не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення із припаркованим автомобілем марки «Mercedes-Bebz E220 CDI», номерний знак НОМЕР_4 , та недотримавшись безпечного інтервалу здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «BMW 528I», номерний знак НОМЕР_3 , в результаті вказані транспортні засоби отримали технічні пошкодження, та залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 10.9, 13.1, 2.10 «а» Правил дорожнього руху, складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 428247 та серії ДПР18 № 428248. (а.с.50). Постанова набрала законної сили.

Таким чином, ці обставини є преюдиційними та не потребують доведення.

На спростування доводів позивача та підтвердження того, що останній дійсно допустив порушення вимог п.2.4, 2.1.а,б,ґ ПДР, представником відповідача долучено до відзиву диск із відеозаписом із нагрудних камер поліцейських.Оглянувши останній у судовому засіданні, суд встановив, що інспектор УПП у Львівській області Герилів М.П., перебуваючи по вулиці В.Великого, представився та запропонував позивачу надати документи, які посвідчують особу (час 03:34). Після відмови, позивача було доставлено у приміщення Франківського відділу поліції і там було запропоновано пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (час 04:07), на що позивач надав відповідь, що цих документів із собою не має.

Суд критично ставиться до доводів позивача про необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення з підстав незгоди із постановою, оскільки із відеозапису видно, що ОСОБА_1 спокійно визнав факт відсутності у нього документів, які належало пред`явити представнику поліції та жодних зауважень з цього приводу не висловив. Суд враховує при цьому той факт, що ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху мав знати, що відсутність цих документів тягне відповідальність, встановлену законом (п 1.9. ПДР). Так, само позивач не вказував про необхідність надання йому правової допомоги.

Відповідно до норм КУпАП присутність захисника не є обов`язковою при складенні протоколів та постанов працівниками Національної поліції.

Представником позивача додано також копію протоколу про затримання ОСОБА_1 від 09.07.2020 року, рапорт командира взводу №1 роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів М.П. від 09.07.2020 року (а.с.55-58).

За наведених обставин, вищевказані, досліджені в судовому засіданні письмові матеріали та диск відеофіксації події, суд вважає належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Виходячи із змісту постанови КАС ВС у справі №808/353/17 від 14.07.2020 року, якщо допущена контролюючим органом технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування результатів перевірки.

Таким чином, із врахуванням позиції ВС, суд вважає, що зазначення у оскаржуваній постанові часу 03 год. 20 хв. замість часу 04 год. 07 хв. (часу відмови у пред`явленні документів), не може бути самостійною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом із тим, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1ст. 77 КАС України).

Доказів оскарження дій працівників Управління патрульної поліції при затриманні позивача суду не надано, а відтак суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Інші, зазначені відповідачем у заявах по суті обставини, стосуються інших осіб, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, спростовуються встановленими даними, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Підстави позову, на які посилався позивач у своїх заявах по суті, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не спростовано останнім.

Таким чином враховуючи наведене вище, суд оцінює критично аргументи позивача щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а тому доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена правомірно, а відтак відсутні підстави для її скасування. Отже, у позові слід відмовити повністю.

Розгляд даної справи, віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.12.2019 № 724/716/16-а.

Оскільки командир взводу №1 роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів М.П., який склав оскаржувану постанову, перебуває у трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції у Львівській області, то Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем у даній справі.

Згідно із ч.2 ст.133 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений судовий збір слід залишити за позивачем.

Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем не заявлялося та з приводу цього докази не подавалися.

Керуючись ст.ст. 77, 241, 244-246, 268, 271, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення -відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено, згідно з ч.4 ст.286 КАС України, протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно з ст.272 КАС України, після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКППФО НОМЕР_5 ;

відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області (місцезнаходження - 79053 місто Львів, вулиця Перфецького, будинок № 19, ЄДРПОУ - 38008294);

відповідач - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження - 03048 місто Київ вул. Федора Ернста,3, ЄДРПОУ 40108646).

Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.

Суддя: І.С. Мруць