Рішення № 92791775, 11.11.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/8009/20 2/335/2445/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Коваль Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУПФУ) про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначала, що Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 по справі №2а-48/2011 скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 та зобов`язано управління Пенсійного фонд) України в Заводському районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, далі - Відповідач) перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 державну та додаткову щомісячну пенсію у розмірах відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державну пенсію з 13.12.2010 року по 22.07.2011 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.05.2010 р по 22.07.2011 включно, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. Постанова суду набрала законної сили 16.02.2012.

Відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 29471.41 грн. , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.05.2017 зареєстровано за № 507.

Стягувач по справі № 2а-48/2011 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2017 зареєстровано за № 507 ОСОБА_1 є його дружина та спадкоємиця.

У 2018 році Позивачу було виплачено суму заборгованості на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі 2а-4811/11.

Крім того, постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 у справі №332/4811/14-а зобов`язано управління пенсійною фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії (по інвалідності) відповідно до ст. ст. 49,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням різниці. яка виплачена у цей період; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 53, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02 2015 по справі № 332/4811/14-а постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 року залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 26.02.2015.

Відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані кошти до виплати у сумі 17 303.94 грн., підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.05.2017 року №507.

Стягувач по справі № 2а-48/2011 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2017 зареєстровано за № 507 ОСОБА_1 є його дружина та спадкоємиця.

На сьогоднішній день сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням суду такі і не була фактично виплачена Позивачу.

На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги та стягнути на користь позивача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 16.02.2012 року по 31.12.2017 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 17.05.2011 у загальному розмірі 43012,22 грн., а також нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 26.02.2015 року по 31.05.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 13.10.2014 у загальному розмірі 19355,90 грн.

23.09.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

29.10.2020 року відповідач ГУПФУ в особі представника подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує проти вказаної позовної заяви з наступних підстав. Згідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Нараховані кошти виплачуються та залежать від Фінансування з Державного Бюджету України. 03.09.2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 440 “Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою”, якою визначено механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними. Згідно з п. 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (надалі - Порядок) під рішеннями розуміють виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року. Пенсійний фонд за своїми повноваженнями не є розпорядником державних коштів, а відтак і не може нести відповідальність за несвоєчасну виплату коштів відповідно до постанови КМУ № 440. оскільки органи Пенсійного Фонду здійснюють лише нарахування коштів за рішеннями суду. Відповідальність стосовно виплати нарахованих коштів лежить на Державі Україна в особі Державного казначейства. Тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є неналежним відповідачем по справі.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для задоволення позовної заяви

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2011 по справі №2а-48/2011 скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 та зобов`язано управління Пенсійного фонд) України в Заводському районі м. Запоріжжя перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 державну та додаткову щомісячну пенсію у розмірах відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державну пенсію з 13.12.2010 року по 22.07.2011 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.05.2010 р по 22.07.2011 включно, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. Постанова суду набрала законної сили 16.02.2012.

Відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 29471.41 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.05.2017 року №507 і не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Стягувач по справі № 2а-48/2011 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2017 зареєстровано за № 507 ОСОБА_1 є його дружина та спадкоємиця.

У 2018 році Позивачу було виплачено суму заборгованості на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі 2а-4811/11., що не заперечується відповідачем у відзиві.

Крім того, постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 у справі №332/4811/14-а зобов`язано управління Пенсійною фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії (по інвалідності) відповідно до ст. ст. 49,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 53, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.03.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 по справі № 332/4811/14-а постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 року залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 26.02.2015.

Відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані кошти до виплати у сумі 29471,41 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.05.2017 року №507 і не заперечується відповідачем у відзиві на позов

Стягувач по справі № 2а-48/2011 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2017 зареєстровано за № 507 ОСОБА_1 є його дружина та спадкоємиця.

На сьогоднішній день сума заборгованості, перерахована за цим судовим рішенням так і не була фактично виплачена.

Відповідач ГУПФУ є правонаступником прав і обов`язків Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя у спірних правовідносинах.

На момент звернення до суду з цим позовом кошти, нараховані на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі 2а-48/11 виплачені позивачу , що не заперечується відповідачем у відзиві.

Позивач у позові просить на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за період з 16.02.2012 року по 31.12.2017 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі 2а-48/11, у загальному розмірі 43012,22 грн.

Також, на момент звернення до суду з цим позовом кошти, нараховані на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 у справі №332/4811/14-а, померлому ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 17303,94 грн, але не були виплачені, що не спростовано відповідачем. Позивач є спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 .

Позивач у позові просить на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за період з 26.02.2015 року по 31.05.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 13.10.2014 у загальному розмірі 19355,90 грн.

Так, відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На будь-яке грошове зобов`язання поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду майнового характеру.

Аналогічні висновки підтверджені Верховним судом у постановах від 24 січня 2019 року по справі № 758/5545/16-ц, від 23 січня 2019 року по справі № 320/7215/16-ц, від 15 січня 2019 року по справі № 910/17566/17, від 16 вересня 2020 року по справі № 335/6979/19 провадження № 61-346св20.

За змістом норми статті 625 ЦК України закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач (спадкоємець) успадкував кошти, які ПФУ був зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 (спадкодавцю), проте, внаслідок невиконання вказаного зобов`язання, позивач звернувся до суду за захистом свого права в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 29471,41 грн. та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання, наведеним позивачем в позовній заяві, за період з 16.02.2012 року по 31.12.2017 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 по справі 2а-48/11., складає 43012,22 грн..

Згідно з розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 17303,94 грн. та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання, наведеним позивачем в позовній заяві, за період з 26.02.2015 року по 31.05.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 13.10.2014 у справі №2а-332/4811/14-а складає 19355,90 грн..

Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, сумнівів у їх обґрунтованості у відзиві на позов не наведено. Позиція відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього вказаних коштів ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058 саме на органи Пенсійного фонду покладено обов`язок із визначення розміру пенсій та інших виплат, а тому розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, не підлягає врахуванню. Разом із тим, у даному випадку позивачем не порушується питання про стягнення пенсійних чи інших виплат з відповідача, а предметом спору є саме застосування наслідків неналежного виконання грошового зобов`язання, що регулюється ст. 625 ЦК України, а не Законом № 1058.

Крім того, відповідач у відзиві посилався на те, що грошові кошти не були виплачені позивачеві, оскільки не були профінансовані з Державного бюджету України. Разом із тим, відсутність бюджетного фінансування не може вважатися законною підставою для не виплати позивачеві належних йому сум грошових коштів. До того ж, ст. 625 ЦК України не пов`язує підстави для застосування встановленої неї відповідальності із наявністю чи відсутністю бюджетного фінансування боржника.

Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на Порядок № 440, оскільки цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави по виконанню судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаним Законом передбачається виконання саме рішень про стягнення коштів з державного органу. Натомість, Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 у справі №332/4811/14-а, стосувалась зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачеві за певний період. З огляду на те що відповідач порушив грошове зобов`язання щодо перерахунку та, відповідно, виплати пенсії, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення. Водночас незазначення в судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов`язання. Адже суд не може її зазначити в резолютивній частині, оскільки зобов`язує здійснити перерахунок. Тобто сума не визначена, але грошове зобов`язання існує.

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача у відзиві на позов на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанов суду, а також, що постановами суду не визначено конкретної суми до стягнення, а тому приписи ст. 625 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки така позиція суперечить вищенаведеним положенням законодавства та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Зазначаючи про те, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України, відповідач у відзиві не вказує, хто саме є розпорядником державних коштів та має нести таку відповідальність.

Підсумовуючи все вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 гривень

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ППК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 16.02.2012 року по 31.12.2017 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі № 2а-48/11, у загальній сумі 43012,22 гривень (сорок три тисячі дванадцять гривень) 22 копійки.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 26.02.2015 року по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 13.10.2014 року по справі № 2а-4811/11, у загальній сумі 19335,90 гривень (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять п`ять гривень) 90 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень)грн. 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б).

Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами і складене в повному обсязі 11 листопада 2020 року.

Суддя Ю.В. Апаллонова