Рішення № 9278793, 09.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2010 р. Справа № 47/02-10

вх. № 018/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Лагутіної В.В. довіреність б/н від 02.12.09 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта", м. Київ

до Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП "Харківський завод шампанських вин".

про стягнення 84818,33 грн.

та за зустрічним позовом Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта", м. Київ

про розірвання договору та зобов"язання забрати товар.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінанта" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача –Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" основної заборгованості у розмірі 74066,35 грн., пені у розмірі 8688,36 грн. та 3% річних у розмірі 2063,62 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору № 39/1 від 09.09.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 850,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представники сторін в судовому засіданні 02.03.2010 р. надали сумісне клопотання, щодо продовження строків розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ч.1 ст.69 ГПК України, а саме до 11.04.2010 року.

У судовому засіданні 02 березня 2010 року представник відповідача (за первісним позовом) надані клопотання про витребування документів:

- про витребування у позивача за первісним позовом довідки з ЄДРПОУ про знаходження позивача в єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи;

- про витребування у позивача (за первісним позовом) документів на підтвердження проведення обов"язкової сертифікації продукції, яке було судом розглянуто та задоволено.

Згідно ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Позивач вважає, що надав всі документи, що мають значення для вирішення спору та документи, які відповідач просить витребувати у позивача (додаткові угоди) укладаються в двох примірниках, один, з яких повинен бути у відповідача, а щодо документів на підтвердження якості поставленого товару, якщо відповідач заперечує якість отриманого від позивача товару, то відповідач повинен був надати докази отримання ним неякісної продукції.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для витребування додаткових документів, тому відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових документів.

03 березня 2010 року Іноземним підприємством "Торговий дім "ХЗШВ" подано зустрічну позовну заяву (вх.№4053), в якій він просить змінити умови договору №39/1 від 09.09.2008 року, який укладено між ТОВ "Домінанта" та ІП "Торговий дім "ХЗШВ", з порядку оплати та визначення суми договору. Також просить зобов"язати ТОВ "Домінанта" укласти з ІП "Торговий дім "ХЗШВ" додаткову угоду до договору №39/1 від 09.09.08 р. з визначенням нового порядку оплати договору. Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 березня 2010 року прийнято зустрічний позов Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" для спільного розгляду з первісним позовом.

16 березня відповідачем (за первісним позовом) через канцелярію господарського суду надійшло клопотання (вх.№5947) про призначення товарознавчої судової експертизи, яке прийнято судом до розгляду.

Суд, розглянувши дане клопотання, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, оскільки відповідачем по справі вже надані копія висновку державної епіодеміологічної експертизи маркуючого обладнання "DOMINO", а також сертифікат про реєстрацію торгової марки "DOMINO", тобто у суду не має правових підстав та необхідністі для призначення судової товарознавчої експертизи.

17 березня 2010 року відповідачем (за первісним позовом) надано клопотання (вх.№6072) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ДП "Харківський завод шампанських вин".

Ухвалою господарського суду від 01 квітня 2010 року задоволено клопотання відповідача (за первісним позовом) про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП "Харківський завод шампанських вин".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року задоволено погоджене клопотання сторін про продовження строку вирішення спору строк вирішення спору продовжено до 11.04.2010 року.

Позивач у судове засідання призначене на 09 квітня 2010 року не з"явився.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, на підставах викладених у відзиві на позов, який наданий 02.03.2010 р. посилаючись на те, що позивачем не надано додаткових угод, не надано посвідчень про якість товарів. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено, що поставка товару здійснювалась саме на виконання договору №39/1 від 09.09.2008р.

Представник третьої особи у призначене судове засідання 09 квітня 2010 року не з"явився, свого повноважного представника не направив, ніяких письмових пояснень не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.09.2008 року між позивачем в особі генерального директора Аврамчук Ольги Іванівни та відповідачем в особі Директора Каранда Олега Григоровича був укладений договір № 39/1.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач зобов'язується передати (поставити), а відповідач зобов'язується прийняти й сплатити за устаткування, найменування, кількість і асортимент (далі Устаткування) які зазначені в специфікації, певну грошову суму.

Згідно п. 3.1. договору - загальна ціна Договору складає 170 974, 07 грн. у тому числі ПДВ 28495,68 грн. що еквівалентне 24 407.79 євро. у т.ч. ПДВ-4 067.96 євро за курсом НБУ за 1 євро 7.004896 станом на 09.08.2.008 року.

Згідно п. 3.5 договору № 39/1, оплата здійснюється в українських гривнях рівними частинами, тобто 17 097, 41 грн. на місяць, протягом 10 календарних місяців, починаючи з 30-го дня від дати підписання Акту введення обладнання в експлуатацію від 26 грудня 2008 року, що підписаний позивачем та відповідачем (арк. справи №18).

Крім того, згідно п. 5.1. цього ж договору, обов"язком покупця (відповідача) зробити оплату Устаткування згідно п. 3.4. даного Договору, а саме оплату в українських гривнях рівними частинами, тобто 17097,41 грн. на місяць, протягом 10 календарних місяців, починаючи з 30-го дня від дати підписання Акту введення обладнання в експлуатацію.

Також 09.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 39, за яким позивач зобов'язується передати (поставити), а відповідач зобов"язується прийняти й сплатити за устаткування, найменування, кількість і асортимент (далі Устаткування) які зазначені в Специфікації певну грошову суму.

Як зазначає позивач, він за умовами двох договорів та у відповідності до спеціфікацій відповідача здійснив поставки за двома договорами на загальну суму 341 948,14 грн. що підтверджується накладними: №РН-0003427 від 19.12.2008 р. на суму 141 408,00 грн. , №РН-0003428 на суму 200 540,14 грн., (заборгованість за договором №39/1 від 09.09.2008 р. складає 170 974,07 грн.).

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписами повноважних представників на вищевказаних видаткових накладних за довіреностями серії: ЯОЗ №001554 від 18.12.08 р., ЯОЗ №001555 від 18.12.08 р. Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар, але вартість його не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу частину товару на суму 96907,72 грн., що підтверджується накладною № ХЗШВ7.03.02.2009/501/В від 03.02.2009, тобто заборгованість відповідача складає 74 066,35 грн.

Таким чином зустрічні позовні вимоги є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача за первісним позовом на те, що здійснені поставки відбулись не в межах договору №39/1 від 09.09.2009р., суд зазначає, що відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в товарно-транспортній накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Стосовно того, що позивачем за первісним позовом не було проведено навчання персоналу спростовуються умовами договору, відповідно до п.7.6 договору навчання правилам подальшої експлуатації та обслуговуванню Устаткування проводиться в ході монтажних і пусконалагоджувальних робіт у повному обсязі. Окремої програми навчання непотрібно.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем підписаний акт введення в експлуатацію устаткування, тобто ним прийняті дані умови договору.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 74 066,35 грн.

Окрім того позивачем за первісним позовом заявлені до стягнення сума пені у розмірі 8688,36 грн. та 3% річних у розмірі 2063,62 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору, п. 8.1 сторони погодили, що у випадку невиконання зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно п. 8.2 даного договору, у випадку порушення строків оплати по п.3.4 даного Договору Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та пені, ознайомившись з розрахунком позивача за первісним позовом, який викладений у позовній заяві, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме у сумі: пені у розмірі 4 878,68 грн. та 3% річних у розмірі 1 729,96 грн.

В задоволенні первісного позову в частині стягнення 3809,68 грн. пені та 333,66 грн. слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 808,48 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224,47 грн., слід покласти на відповідача за первісним позовом, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610,625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових документів - відмовити.

2.          У задоволенні клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи - відмовити.

3. Первісний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" (61017, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 167/1, р/р 26006301000322 у Філії ОАО "Мрія" в м. Харкові, МФО 305631, код ЄДРПОУ 34861034, свідоцтво ПДВ №100048169, ІПН №348610320320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАНТА" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21, код ЄДРПОУ: 32211939, р/р 26004004097701 в ВАТ "СВЕДБАНК", МФО 300164, ІПН 322119326596, номер свідоцтва 39022978) суму основної заборгованості у розмірі 74 066,35 грн., пеню у розмірі 4 878, 68 грн., 3% річних у розмірі 1 729,96 грн., 808,48 грн. державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В частині стягнення 4143,34 грн. - відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Справа №47/02-10

Повний текст рішення підписано 12 квітня 2010 року.