Рішення № 9278629, 29.04.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.10           Справа № 19/38-10. Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.

при секретарі Щербак С.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ ТРЕЙДІНГ – М», м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВ - ПЛЮС», м.Суми

про стягнення 14882, 40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 14882, 40 грн. заборгованості в тому числі: 11892, 07 грн. основного боргу за поставлену продукцію за договором №2/09 від 09.03.2009р., 1290, 84 грн. пені, 182, 43 грн. - 3% річних, 327, 85 грн. інфляційних збитків, 1189, 21 грн. штрафу, а також просить суд стягнути з відповідача 148, 82 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 2-4).

Представник позивача та відповідача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Правами наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористалися.

Позивач та відповідач про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення. (а.с.28,29).

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача і відповідача та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позовної заяви, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено дистриб’юторський договір про реалізацію кондитерської продукції №2/09 від 09.03.2009р., (а.с.8-11).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору постачальник (позивач) зобов’язувався поставити дистриб’ютору (відповідачу) кондитерську проукцію (товар), а дистриб’ютор зобов’язувався прийняти цей товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п.1.3 поставка товару за договором здійснюється окремими партіями на основі заявок дистриб’ютора

Згідно п.1.4 вказаного договору найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару визначається сторонами у відповідних заявках, а також оформлених на їх основі накладних та/або товарно – транспортних накладних, видаткових накладних, рахунках – фактурах, підписаних повноважними представниками сторін.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2009р., при цьому діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

В період з березня по червень 2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28960, 45 грн., що підтверджується копіями накладних (а.с.12 -15).

Згідно п.3.3 вказаного договору дистриб’ютор зобов’язаний оплатити постачальнику грошові кошти за попередню партію товару на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 10 банківських днів з дати прийняття товару.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 17068, 38 грн.

Решта суми – 11892, 07 грн. відповідачем позивачу не сплачена.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 11892, 07 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №2/09 від 09.03.2009р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1290, 84 грн. пені, 182, 43 грн. - 3% річних, 327, 85 грн. інфляційних збитків, 1189, 21 грн. штрафу- підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 148, 82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 148, 82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

          Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВ - ПЛЮС» (м.Суми, вул.Декабристів, буд. 78, кв.4 ід. код 32779781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ ТРЕЙДІНГ – М» (м.Харків, вул. Корчагінців, буд. 1, кв. 578 ід. код 35248008) 14882, 40 грн. заборгованості в тому числі: 11892, 07 грн. основного боргу за поставлену продукцію за договором №2/09 від 09.03.2009р., 1290, 84 грн. пені, 182, 43 грн. - 3% річних, 327, 85 грн. інфляційних збитків, 1189, 21 грн. штрафу; а також 148, 82 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

Повний текст рішення оголошений та підписаний в судовому засіданні 29.04.2010 р.

Суддя Н.О. Спиридонова

Суддя