Рішення № 92785201, 10.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Київ № 640/17491/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом доАкціонерного товариства «Укргазвидобування» Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування, позивач) з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач) про:

визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» від 16 серпня 2019 року № 287;

визнання протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не видання наказу про видачу Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Білоцерківської площі, розташованої в межах Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 23 березня 2017 року № 3/2-01-2520;

зобов`язання Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Білоцерківської площі, розташованої в межах Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 23 березня 2017 року № 3/2-01-2520, та видати Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Білоцерківської площі, розташованої в межах Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області, строком дії на 20 років.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідності до пп.13 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (надалі Порядок №615), Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» листом від 23.03.2017 року № 3/2-01-2520 подало до Державної служби геології та надр України заяву про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Білоцерківської площі, розташованої в межах Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області строком дії на 20 років. До заяви позивачем додано всі документи, передбачені Порядком № 615, однак відповідач листом від 19.06.2017 року № 13659/03/12-17 відмовив позивачу у наданні спеціального дозволу на підставі пункту 19 Порядку № 615 та повернув позивачу заяву з доданими документами у зв`язку з тим, що підпункт 13 пункту 8 Порядку виключено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 277.

Також, позивач зазначає, що виконуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року у справі № 826/16540/17 Державною службою геології та надр України повторно розглянуто заяву позивача від 23.03.2017 року № 3/2-01-250 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами, та повторно відмовлено у наданні Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з аналогічних підстав, які вже були предметом судового розгляду, чим порушено законні права та інтереси позивача. Отже, відповідачем не виконані вимоги рішення суду в частині розгляду заяви з урахуванням висновків суду. Зокрема, позивач вважає, що його заява мала бути розглянута відповідно до норм законодавства чинного на момент звернення останнього із заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

08 жовтня 2019 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким проти позовних вимог останній заперечив у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач звернувся із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами на підставі підпункту 13 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, а саме без проведення аукціону. Разом з тим, зазначений вище пункт виключено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277, відтак, він, не підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин, оскільки зазначені норми не мають зворотньої дії у часі, таким чином рішення щодо відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону є правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2017 року АТ «Укргазвидобування» звернулося до Держгеонадра із заявою № 3/2-01-2520 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Білоцерківської площі, яка зареєстрована Держгеонадра 24.03.2017 року за вх. №6298/02/12-17.

Листом від 19.06.2017 року № 13659/03-12-17 Державна служба геології та надр України повернула пакет документів у зв`язку з відмовою Мінприроди у погодженні надання ділянки надр користування на підставі пункту 4 Регламенту погодження Мінприроди надання надр у користування у зв`язку з втратою чинності пп. 13 п.8 Порядку (наказ від 18.05.2017 року №197 «Про погодження надання надр у користування», п.7 розділу 4 протокольних рішень засідання Комісії з питань погодження надання надр у користування Мінприроди від 17.05.2017 №21).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2018 року у справі № 826/16540/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року, позов задоволено частково, зокрема:

визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у встановлений строк з приводу заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», поданої листом від 23.03.2017 року №3/2-01-2520 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) «Білоцерківської площі» Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області строком дії на 20 років.

Зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", подану листом від 23.03.2017 року №3/2-01-2520 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) «Білоцерківської площі» Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області строком дії на 20 років, з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеного вище рішення суду, відповідачем прийнято наказ «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» від 16.08.2019 року № 287, яким відмовлено позивачу в надані спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) «Білоцерківської площі» Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області строком дії на 20 років з підстав втрати чинності підпункту 13 пункту 8 Порядку № 615.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із неналежним виконанням, за твердженням позивача, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2018 року у справі № 826/16540/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Як свідчать матеріали справи, повторне звернення Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до відповідача мало місце з боку позивача не у зв`язку із виникненням нових правовідносин, а на виконання рішень суду у справі № 826/16540/17 про зобов`язання Держгеонадра вчинити повторний розгляд, поданих попередньо позивачем документів.

Заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказані обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 року у справі №826/17587/18.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3 842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.09.2019 року № 197759, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог сплачений судовий збір позивачам не повертається.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко