Рішення № 92785193, 10.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Київ № 826/15934/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,

Прийняв до уваги наступне

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови серії АБ № № 000033, № 000034, № 000035, № 000036, № 000037, № 000038, № 000039, № 000040, № 000041 від 06.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються необґрунтованістю оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафу за порушення пункту 2.6.18 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України, затвердженої наказом Державіаслужби від 05.06.2018 №399, яка визначає порядок підготовки експлуатанта повітряного судна до виконання авіаційних перевезень і робіт в інших державах, зокрема, і забезпечення авіаційної безпеки при організації авіаційних перевезень і робіт в іншій державі, тобто за межами України. При цьому, на думку позивача, відповідач підміняє поняття виконання авіаційних перевезень за межами України, тобто в іншій/іноземній країні/державі та виконання авіаційних перевезень з/до України з/о інших/іноземних країн /держав, допускаючи зловживання своїми посадовими обов`язками, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 19.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані постанови прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Авіакомпанія Скайап" в установленому порядку надано право на експлуатацію таких повітряних ліній:

1) Київ - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Київ від 31.05.2018 № 2506, що підтверджує надання Державіаслужбою дозволу на виконання чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, з частотою 22 рейси на тиждень до 27.10.2018;

2) Харків - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Харків від 31.05.2018 № 2515, що підтверджує надання Державіаслужбою дозволу на виконання чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, з частотою 3 рейси на тиждень до 27.10.2018;

3) Львів - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Львів від 31.05.2018 № 2521, що підтверджує надання Державіаслужбою дозволу на виконання чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, з частотою 2 рейси на тиждень до 27.10.2018.

У межах вищезазначених дозволів, ТОВ "Авіакомпанія Скайап" виконано наступні польоти:

- 10.07.2018 року (рейс №KUP 8301) з КП "МА "Київ (Жуляни)" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 28.05.2018 (рейс №KUP 8311) з АКП "МА "Харків" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 11.07.2018 (рейс №KUP 7311) з КП "МА "Київ (Жуляни)" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 11.07.2018 (рейс №KUP 8301) з КП "МА "Київ" (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 29.05.2018 (рейс №KUP 8301) з КП "Київ" (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 29.05.2018 (рейс №KUP 8311) з АКП "МА "Харків" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 31.05.2018 (рейс №KUP 8311) з АКП "МА "Харків" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 01.06.2018 (рейс №KUP 8311) з АКП "МА "Харків" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 02.06.2018 (рейс №KUP 8313) з КП "МА "Львів ім.Данила Галицького" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

За порушення ТОВ "Авіакомпанія Скайап" при здійсненні цих польотів підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України, затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.06.2006 №399, Державіаслужбою на підставі, складених 22.08.2018 протоколів:

- серії АА №002891 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000033 (політ 10.07.2018 (рейс №KUP 8301);

- серії АА №002892 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000034 (політ 28.05.2018 (рейс №KUP 8311);

- серії АА №002893 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000035 (політ 11.07.2018 (рейс №KUP 7311);

- серії АА №002894 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000036 (політ 11.07.2018 (рейс №KUP 8301);

- серії АА №002895 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000037 (політ 29.05.2018 (політ рейс №KUP 8301);

- серії АА №002897 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000038 (політ 29.05.2018 (рейс №KUP 8311);

- серії АА №002898 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000039 (політ 31.05.2018 (рейс №KUP 8311);

- серії АА №002899 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000040 (політ 01.06.2018 (рейс №KUP 8311);

- серії АА №002900 винесено постанову від 06.09.2018 серії АБ №000041 (політ 02.06.2018 (рейс №KUP 8313).

Кожною з вказаних постанов (далі по тексту - оскаржувані постанови) на ТОВ "Авіакомпанія Скайап" накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними постановами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Повітряним кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з преамбулою Повітряного кодексу України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 4 Повітряного кодексу України Україна, як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснює у межах повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 Повітряного кодексу України безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.

З метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом:

- встановлення критеріїв безпеки авіації; встановлення необхідного рівня безпеки авіації;

- здійснення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації;

- проведення планових та позапланових перевірок, інспектування суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності;

- встановлення строків і здійснення контролю за проведенням коригуючих дій суб`єктами авіаційної діяльності;

- заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України;

- анулювання, тимчасового припинення дії сертифікатів, свідоцтв, ліцензій, дозволів, обмеження прав, наданих цими документами, скасування погодження кандидатур згідно з частиною десятою цієї статті;

- накладення штрафів та вжиття інших заходів щодо забезпечення безпеки авіації.

З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановлювати обмеження або заборону щодо вчинення певних дій суб`єктами авіаційної діяльності або зобов`язати їх вчиняти певні дії відповідно до авіаційних правил України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 87 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації постійно проводить оцінку ризиків та рівня загрози безпеці цивільної авіації з метою впровадження відповідних рівню загрози заходів безпеки.

З урахуванням оцінки рівня загрози уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає перелік держав та аеропортів, до яких тимчасово заборонено чи обмежено польоти повітряних суден експлуатантів.

Пунктом 186 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації", встановлено, що загальна оцінка рівня загрози та ризиків авіаційній безпеці цивільної авіації у межах території України та повітряного простору над нею, а також українській цивільній авіації за межами території України проводиться уповноваженим органом з питань цивільної авіації на підставі інформації, отриманої від правоохоронних органів, з інших джерел, у тому числі анонімних.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України (далі по тексту - Положення №520), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Пунктом 4 Положення №520 визначено повноваження Державіаслужби, яка відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює нагляд за безпекою польотів повітряних суден, льотною придатністю суден, внесених до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, придатністю до експлуатації аеродромів, наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), інших об`єктів цивільної авіації, а також забезпечує державне регулювання, здійснює контроль та проводить перевірку ефективності системи авіаційної безпеки (підпункт 8);

- здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень (підпункт 9);

- надає дозволи на виліт цивільних повітряних суден з аеродромів України, приліт повітряних суден до аеродромів України або на проліт територією України та погоджує дозволи на виконання польотів за Договором з відкритого неба (підпункт 27);

- постійно проводить оцінку ризиків та рівня безпеки цивільної авіації з метою впровадження відповідних заходів (підпункт 69).

Таким чином, до повноважень Державіаслужби належить проведення оцінки ризиків та рівня безпеки цивільної авіації з метою впровадження відповідних заходів, а також здійснення нагляду за безпекою польотів повітряних суден шляхом проведення відповідних перевірок.

Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України (далі по тексту - Інструкція № 399), затвердженої наказом Державіаслужби від 05.06.2006 №399, під час організації забезпечення авіаційної безпеки для виконання авіаційних перевезень і робіт у державі перебування відповідальна особа, яка призначена керівником авіакомпанії, повинна керуватися положеннями програми авіаційної безпеки авіакомпанії, погодженої із спеціально вповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, вимогами програми безпеки аеродрому базування, наказами та вказівками органу державного управління діяльністю цивільної авіації України, договірними обов`язками щодо забезпечення авіаційної безпеки, укладеними з юридичними особами в державі перебування, інструкцією експлуатанта з питань забезпечення авіаційної безпеки.

Згідно з пунктом 2.6.18 вищевказаної Інструкції польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем, виконуються тільки за окремим дозволом органу державного управління діяльністю цивільної авіації України.

На підставі складених Державіаслужбою протоколів від 22.08.2018 про правопорушення у галузі цивільної авіації, які складені стосовно позивача, встановлено порушення останнім підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399, у зв`язку зі здійсненням польотів до Арабської Республіки Єгипет, яку віднесено до країн з нестабільним становищем, без відповідних на те дозволів Державіаслужби.

Відповідно до Авіаційних Правил України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній", затверджених наказом Державіаслужби від 24.10.2014 №686, визначають процедуру надання, анулювання, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній українським та іноземним авіаперевізникам незалежно від форми власності, внесення змін до документів про права на експлуатацію повітряних ліній.

У свою чергу, Інструкція №399 встановлює вимоги до порядку забезпечення авіаційної безпеки, захисту екіпажів, авіаційного персоналу, повітряних суден та майна експлуатантів від актів незаконного втручання під час виконання авіаційних перевезень та робіт за межами України.

У даному випадку, позивач здійснював авіаційні перевезення з України до Арабської Республіки Єгипет, та в зворотному напрямку, відтак логічним є висновок про здійснення ним перевезення за межами України та в межах Арабської Республіки Єгипет.

Відповідно до пункту 2.7.1 Інструкції №399 при підготовці до польоту до/з аеропортів в країнах з обмеженим виконанням польотів КПС одержує консультацію в органах обслуговування повітряного руху про безпечні маршрути польоту, запасні маршрути, безпечні зони і схеми заходження на посадку, а згідно з пунктом 1.5 цієї Інструкції держава з обмеженим виконанням польотів - іноземна держава, польоти в яку обмежені відповідними резолюціями ООН або в якій мають (мали у минулому) місце події, що визначені критеріями загрози безпеці цивільної авіації, затвердженими спеціально вповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

Разом з тим, є необґрунтованими доводами позивача стосовно того, що польоти до Арабської Республіки Єгипет виконано останнім в установленому порядку на підставі дозволів на експлуатацію відповідних повітряних ліній з/до України з/до Арабської Республіки Єгипет, в яких відсутні будь-які застереження та додаткові умови уповноваженого органу щодо здійснення перельотів до цієї держави.

Згідно з частиною другою статті 94 Повітряного кодексу передбачено, що для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та/або вантажу, пошти за плату та/або за наймом авіаперевізник повинен мати відповідне право на експлуатацію певної повітряної лінії.

Правовими положеннями пункту 1.2 Авіаційних правил України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній" надано визначення терміну - документ про право на експлуатацію повітряної лінії - це документ встановленої форми, яким засвідчується право зазначеного в ньому авіаперевізника здійснювати повітряні перевезення в обсягах і відповідно до умов, які зазначені в цьому документів.

Проте, суд наголошує, що наявність документів на право експлуатації відповідних повітряних ліній не звільняє авіаперевізника від обов`язку дотримуватись вимог авіаційної безпеки, визначених Інструкцією № 399, зокрема, в частині отримання дозволу на польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем.

Тобто, суд наголошує, що в даному випадку, позивач зобов`язаний дотримуватися правових норм чинного законодавства, які не ставлять в залежність наявність відповідних документів на здійснення польотів від законодавчо затверджених правил та виключень в окремих випадках, які містять застереження та певні умови.

Згідно з пунктом 6 Положення №520 Державіаслужба має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання або неналежного виконання персоналом суб`єктів авіаційної діяльності вимог авіаційної безпеки.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.5 Поряду накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті (далі - Порядок №637), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації складається протокол.

У даному випадку, безпідставними є доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки ТОВ "Авіакомпаія Скайп", а саме: що результати перевірок не оформлені актами перевірок, що не відповідає вимогам пункту 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, який за аналогією законодавства необхідно застосувати у спірних правовідносинах.

Так, вказаний Порядок не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки розроблений відповідно до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тоді як до правовідносин щодо розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, підлягає застосуванню виключно Порядок №637.

У свою чергу, відповідно до норм Порядку №637, оформлення посадовими особами Державіаслужби результатів перевірки відповідними актами не є обов`язковим.

Зі змісту пункту 5.3 Порядку №637 вбачається, що акти перевірок суб`єкта, документи, які підтверджують факти правопорушень у галузі цивільної авіації, заперечення до актів перевірок (у разі наявності) та інші матеріали перевірок подаються разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Основним документом, яким підтверджується факт виявленого правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення.

Надаючи правову оцінку виявленим відповідачем порушенням, на підставі яких винесено оскаржувані постанови, суд зазначає наступне.

Так, наказом Державіаслужби від 23.02.2006 року №143 "Про забезпечення авіаційної безпеки, посилення контролю та обмеження польотів українських повітряних суден у країнах з нестабільним становищем", затверджено Критерії загрози та вразливості в галузі авіаційної безпеки, які обмежують або забороняють виконання польотів повітряних суден українських експлуатантів за кордоном, відповідно до яких обмежено здійснення польотів у разі діяльності терористичних організацій; актів незаконного втручання у минулому; внутрішніх збройних конфліктів; локальних (прикордонних) конфліктів; наявності загроз скоєння актів незаконного втручання стосовно об`єктів цивільної авіації; рейсів підвищеного ризику.

Наказом Державіаслужби від 14.12.2017 року №977 "Про створення робочої групи Державіаслужби з оцінки ризиків та загроз безпеці цивільної авіації" створено однойменну Робочу групу та затверджено Методику оцінки ризиків та загроз безпеці цивільної авіації України.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних постанов, відповідачем зазначено, що 17.08.2018, головою Державіаслужби затверджено Загальну оцінку ризиків та загроз безпеці цивільної авіації у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, відповідно до якої, Арабська Республіка Єгипет є країною з нестабільним становищем.

Поширення інформації щодо затвердженої Загальної оцінки здійснюється шляхом її розміщення у встановленому порядку на офіційному веб-сайті Державіаслужби у підрозділі "Оцінка загроз та ризиків АБ" розділу «Авіаційна безпека» в обсязі, що передбачає перелік країн аеропортів, аеродромів, злітно-посадкових майданчиків, до яких обмежено/заборонено польоти повітряних суден українських експлуатантів та відповідну оцінку загроз та ризиків, а також окремі обмеження оцінок подальшого розвитку безпечної ситуації.

Поширення інформації щодо загальної оцінки рівня загроз та ризиків авіаційної безпеки у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, здійснюється шляхом внесення щоквартально змін у відомості, що викладені на офіційної веб-сайті уповноваженого органу з питань цивільної авіації у підрозділі "Оцінка загроз та ризиків АБ" розділу "Авіаційна безпека" та у разі наявності суттєвих змін щодо вказаної оцінки, розглянутих на засіданні Ради з безпеки авіації уповноваженого органу з питань цивільної авіації та затверджених керівником цього органу.

Таким чином, суд звертає увагу, що Державіаслужбою затверджено Загальну оцінку ризиків та загроз безпеці цивільної авіації у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, відповідно до якої, Арабська Республіка Єгипет є країною з нестабільним становищем лише 17.08.2018, тобто після здійснення ТОВ "Авіакомпаія Скайп" польотів у червні-липні 2018 року до аеропорту Шарм-Ель-Шейх, розташованого в Арабській Республіці Єгипет.

Вказані обставини не спростовано представником відповідача під час розгляду справи та не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних постанов.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними доказами, що станом на час виконання позивачем спірних польотів до Арабської Республіки Єгипет, у травні-липні 2018 року, зазначену країну було віднесено до країн з нестабільним становищем, а тому відсутні правові підстави для притягнення ТОВ "Авіакомпанія Скайап" до відповідальності за порушення вимог підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6" (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані постанови відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2295,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, літера 2А; код ЄДРПОУ 41403314) до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37536026) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Державної авіаційної служби України серії АБ № № 000033, № 000034, № 000035, № 000036, № 000037, № 000038, № 000039, № 000040, № 000041 від 06.09.2018.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" сплачений ним судовий збір у розмірі 2 295,00 грн (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.О. Арсірій