Рішення № 92785031, 09.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Київ № 640/5891/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправних постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та повністю скасувати постанови про накладання штрафів прийняті Головним управлінням Держпраці у Львіській області в особі Першого заступника начальника Грицак Олени Олегівни:

- постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-1 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 58; вимоги частини четвертої статті 79 КЗпП; вимоги частини третьої статті 24 КЗпП; ПКМУ № 413 та накладено штраф у розмірі 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривень до ФОП ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-2 від 21.03.2019 p., чим порушено вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП; ПКМУ № 413 та накладено штраф у розмірі 375 570 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень до ФОП ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-3 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги частини першої статті 83 КЗпП; частини першої статті 116 КЗпП та накладено штраф у розмірі 12 519 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень до ФОП ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-4 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 ЗУ №108 та накладено штраф у розмірі 83 460 (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят) гривень до ФОП ОСОБА_1 , шо зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги мотивовано тим, що дії Головного управління Держпраці у Львівській області є протиправними, а вищевказані постанови про накладання штрафів підлягають скасуванню, оскільки такі вчинені (прийняті) не у відповідності і з порушенням норм чинного законодавства та без урахування всіх обставин.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що управлінням повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу та процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності. З огляду на вищевикладене вважає твердження позивача про незаконність оскаржуваних постанов про накладення штрафу необґрунтованими, а позов безпідставним.

Крім того позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі, в яких посилається на практику Пленуму Верховного Суду та рішень Конституційного Суду, у зв`язку з чим просить поховні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.02.2019 р. Головним управлінням Держпраці у Львівській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (далі - Позивач) за місцем здійснення його господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За наслідками вказаного інспекційного відвідування відповідачем складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛВ0980/1403/НД від 19.02.2019 р. та Вимога про надання/поновлення документів №ЛВ0980/1403/НД/ПД від 19.02.2019 р., які отримані Позивачем через Укрпошту 23.02.2019 p.. Акт №1 та Вимога підписані інспектором праці Гумен Вікторією Ігорівною.

Позивачем на підставі Вимоги були надіслані на адресу відповідача: трудові договори; накази про прийняття на роботу; повідомлення про прийняття (2017-2018); накази про відпустку; штатний розклад (лютий 2017 - лютий 2019); графіки роботи працівників (лютий 2017 - лютий 2019); табелі обліку робочого часу (лютий 2017 - лютий 2019); розрахунково-платіжні відомості по нарахуванню авансу та заробітної плати за (лютий 2017 - лютий 2019); звіти ЄСВ за (лютий 2017 - січень 2019); копія договору оренди.

Надалі, 13.03 2019 р. позивачем були отримані через Укрпошту від відповідача Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ0980/1403/НД/АВ від 06.03.2019 р. та Припис про усунення виявлених порушень № ЛВ0980/1403/АВ/П від 06.03.2019 р.. Акт № 2 та Припис підписані інспектором праці Гумен Вікторією Ігорівною.

Не погодившись із висновками, наведеними у Актах та Припису, позивачем 17.03.2019 р. подано скаргу на Припис про усунення виявлених порушень № ЛВ0980/1403/АВ/П від 06.03.2019 р.

В подальшому, відповідачем прийнято:

- Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-1 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 58; вимоги частини четвертої статті 79 КЗпП; вимоги частини третьої статті 24 КЗпП; ПКМУ № 413 та накладено штраф у розмірі 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривень;

- Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-2 від 21.03.2019 p., чим порушено вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП; ПКМУ № 413 та накладено штраф у розмірі 375 570 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень;

- Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-3 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги частини першої статті 83 КЗпП; частини першої статті 116 КЗпП та накладено штраф у розмірі 12 519 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень;

- Постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-4 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 ЗУ №108 та накладено штраф у розмірі 83 460 (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят) гривень.

Позивач не погоджуючись з прийняттям вищезазначеними рішенням та вважаючи їх необґрунтованим та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а відтак такими, що підлягають скасуванню, в зв`язку з чим звертається за захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення) Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно п. 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Управління є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення про Управління) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. З Положення про Управління завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Основні засади здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-IV від 08.09.2004 року, статтею другою якої передбачено застосування системи інспекції праці до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. З Конвенції МОП № 81 завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Згідно з абзацом 1 п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією Держстату та її територіальних органів, ДФС та її територіальних органів, Пенсійного фонду України та його територіальних органів та ін.

19.02.2019 р. Управлінням, на підставі п.п.4 п.5 Порядку №295, видано наказ № 0363- П та направлення № 0363 від 19.02.2019 p., згідно яких головниї державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Гумен Вікторію Ігорівну, Веліахмедова Бориса Заїдовича , Блажевську Роксолану Богданівну та Мицака Олександра Омеляновича було уповноважено на проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України №877, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною 5 ст. 2 Закону України №877 передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті З, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст.10 Закону України № 877, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Згідно п.16 Порядку №295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

19.02.2019 року інспектором праці Гумен В.І. з підстав відсутністю уповноваженої особи складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, яким строк інспекційного відвідування зупинено до 05.03.2019 року. Крім цього, у зв`язку із наведеним складено вимогу про надання документів від 19.02.2019, якою зобов`язано суб`єкта господарської діяльності до 11.00 години 05.03.2019 надати необхідні документи для проведення заходу державного контролю, які разом із актом про неможливість направлені об`єкту відвідування засобами поштового зв`язку.

Форма акту інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, акту про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та вимоги про надання/поновлення документів затверджені наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18 серпня 2017 року, внесення змін інспекторами праці у форми документів, затверджені Наказом №1338, не передбачено.

При цьому, відповідно до форми вказаного Акту, ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування та відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю є однією із форм створення перешкод у діяльності інспектора, що унеможливлює проведення інспекційного відвідування та відповідно є підставою для зупинення строку інспекційного відвідування.

Відповідно до п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 26 Порядку №295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Відповідно до п.21 Порядку №295, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Таким чином, надіслання об`єкту відвідування акта інспекційного відвідування і припису про усунення виявлених порушень через відділення поштового зв`язку, у разі неможливості особистого вручення, відповідає вимогам Порядку №295.

Відповідно до п. 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об`єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Під час проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю уповноважена посадова особа об`єкта відвідування була вправі вимагати від інспекторів праці додержання вимог законодавства, зокрема в частині внесення до журналу перевірок відповідного запису про проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до п.п.2 п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Згідно направлення №0363 від 19.02.2019, предметом заходу визначено дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, а тому інспекторами праці підставно перевірялися всі вищевказані питання.

Наведені обставини свідчать про те, що Управлінням дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу.

Щодо постанови про накладення штрафу № JTB0980/J403/НД/АВ/ФС-2, суд зазначає наступне.

Дана постанова була прийнята Управлінням на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яким передбачено відповідальність у виді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із змісту складеного за результатами інспекційного відвідування акту інспекційного відвідування ЛВ0980/1403/НД/АВ від 06.03.2019 року, з метою проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , на підставі направлення, інспекторами праці 19.02.2019 (в перший день інспекційного відвідування) здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_2 (база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1").

Так, відповідно до п.п. «і» п. «с» ч. 1 ст. 12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь- яких питань, які стосуються застосування правових норм.

Згідно ч.8 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877 (далі - Закон України №877), органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Також, згідно п.п. З п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Слід зазначити, що долучені матеріали відео-фіксації є належної якості, як зображення так і звук, та містять інформацію щодо обставин проведення інспекційного відвідування, зокрема підтверджують встановлені інспекторами факти порушень законодавства про працю.

Відтак під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано за виконанням трудової функції трьох осіб:

ОСОБА_3 (за виконанням трудової функції у приготування вареників), яка пояснила, що станом на день проведення інспекційного відвідування жодних договорів з нею не укладали та повідомила, що працює у даному відпочинковому комплексі більше пів року.

ОСОБА_4 (покоївка) з письмових пояснень якої встановлено, що станом на день проведення інспекційного відвідування жодних договорів з нею не укладали та повідомила, що працює на базі відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з графіком роботи з 08:00 до 19:00, про роботу домовлялась з ОСОБА_9 .

ОСОБА_6 (покоївка) з усних пояснень якої встановлено, що станом на день проведення інспекційного відвідування жодних договорів з нею не укладали та повідомила, що працює на базі відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з графіком роботи з 08:00 до 19:00, що підтверджуються матеріали відео фіксації зробленої під час проведення контролюючого заходу та долучені до матеріалів здійсненого інспекційного відвідування.

Щодо обґрунтування про відсутність порушення вимог ч.I, ч.З ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413 у зв`язку з тим, що в усних і письмових поясненнях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 вказують, що домовлялися про роботу з ОСОБА_9 , то таке твердження суд вважає безпідставним, виходячи з того, що, відповідно до наданого в ході проведення інспекційного відвідування штатного розкладу від 01.02.2019, у позивача наявні посади генерального менеджера (управителя) та менеджера (управителя). Згідно наказу №2/03/18 від 30.03.2018 ОСОБА_9 прийнятий на посаду генерального менеджера (управителя), з ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_1 укладено трудовий договір у письмовій формі від 01.04.2018. Оскільки за виконанням трудової функції на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - фактичним місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 було зафіксовано трьох зазначених вище осіб, котрі вказали, що про роботу домовлялися з управителем ОСОБА_9 і щодо яких ненадано підтверджуючих документів про укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то інспектором підставно виявлено і зафіксовано порушення вимог чинного законодавства.

Таким чином, 11.04.2019 року ФОП ОСОБА_1 було допущено працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо постанови про накладення штрафу № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-3, суд вказує, що дана постанова була прийнята Управлінням на підставі абзацу третього ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яким передбачено відповідальність у виді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

В ході інспекційного відвідування проведеного у позивача було встановлено порушення вимог ч. 1 ст.83 КЗпП України, ст. 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівникам ОСОБА_9 не проведено виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки у день звільнення.

Відповідно до стаття 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів адміністративної справи, міститься платіжна відомість від 19.03.2019 року відповідно до якої вбачається виплата заробітної та компенсації за невикористану відпустку за липень-грудень 2017 року ОСОБА_9 в розмірі 270,81 грн, однак відповідно трудового договору №1/02/17 трудовий договір між позивачем та ОСОБА_9 розірваний 31.10.2017 року за угодою сторін, в відтак судом встановлено порушення трудового законодавства за позивачем, та як наслідок правомірність прийняття оскаржуваного рішення № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-3.

Щодо постанови про накладення штрафу № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-1, то відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 p., повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що трудовий договір з угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі аналізу правових норм наведених статей, суд зазначає, що статтею 24 КЗпП встановлено заборону допуску працівника до роботи за наявності одночасно двох умов:

без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;

та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Водночас ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено відповідальність за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як зазначає позивач, ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачено відповідальності за не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Проте, звертаю увагу суду, що оформлення трудового договору значно ширше поняття ніж його укладення та включає: укладення трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, оскільки саме за наявності одночасно цих умов, як зазначено в статті 24 КЗпП дозволений фактичний допуск працівника до роботи.

Порядком повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затвердженим постановою КМУ № 413 від 17 червня 2015 року установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Таким чином, відповідальність за ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає і у випадку не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку його роботи.

Слід зазначити, що дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника (дати в колонках 8 і 9) не співпадають.

Згідно наданого в ході інспекційного відвідування наказу № 01/02/17 від 23.02.2017, ОСОБА_9 з 24.02.2017 року прийнято на посаду генерального менеджера (управителя) та наказу № 02/02/17 від 23.02.2017, ОСОБА_10 з 24.02.2017 року прийнято на посаду менеджера (управителя) в роздрібній торгівлі продовольчими товарами , однак, як вбачається з повідомлення про прийняття працівників на роботу в ДФС, таке було сформоване та, відповідно, подане 24.02.2017 року.

Наведеним підтверджується факт вчинення об`єктом відвідування порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

Щодо постанови про накладення штрафу № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-4, суд зазначає, що поняття мінімальних державних гарантій в оплаті праці міститься у статті 12 Закону України "Про оплату праці", частиною першою якої передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

В силу статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №816/2325/16.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Що стосується підстав для проведення індексації та правомірності оскаржуваної постанови по суті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Положеннями статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу частини першої статті 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другої статті 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини шостої статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Як зазначено позивачем в тексті позовної заяви та встановлено судом, на офіційному сайті «Урядовий Кур`єр» (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/?page=3) зазначено, що індекс споживчих цін на 2017 рік становить: січень - 101,1; лютий - 101,0; березень - 101,8; квітень - 100,9; травень - 101,3; червень - 101,6: липень - 100,2; серпень - 99, 9; вересень - 102,0; жовтень - 101,2; листопад - 100,9, грудень - 101,0

Отже, офіційне періодичне видання «Урядовий Кур`єр» містить інформацію, що індекс споживчих цін за 2017р рік перевищував поріг індексації у розмірі 103% тільки у квітні, однак відповідно до постанови про накладення штрафу на позивача накладено штрафу, оскільки останнім індексакція нараховувалась але не виплачувалась за липень місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки індекс споживчих цін у липні 2017 року не перевищував поріг індексації у розмірі 103%, то у позивача не виникало підстав для проведення індексації заробітної плати працівників, зворотнього відповідачем під час розгляду справи не доведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Згідно з абзацом другим цього ж пункту підставою для накладення штрафу є, зокрема, акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

У відповідності до п. З Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Згідно п. 6 Порядку № 509 Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

В даному випадку 13.03.2019 року першим заступником начальника Управління було прийнято рішення № ЛВ0980/1403/НД/АВ про призначення до розгляду справи про накладення штрафу у ФОП ОСОБА_1 на 21.03.2019 року. Листом від 14.03.2019 року № 184/2/11-39 позивачу було скеровано виклик на розгляд справи на 21.03.2019 року о 15:00. Таким чином Управлінням повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу та процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправних постанов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0980/1403/НД/АВ/ФС-4 від 21.03.2019 p., чим порушено вимоги частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 ЗУ №108 та накладено штраф у розмірі 83 460 (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят) гривень до ФОП ОСОБА_1 .

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, ЄДРПОУ 39778297) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.А. Качур