Рішення № 9278375, 07.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2010                                                             Справа № 12/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агростар”, с. В. Геєвці Ужгородського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан - Плюс”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 57784,80 грн. (в т.ч. 49500 грн. –основного боргу (передоплати); 4420,41 грн. –пені; 646,89 грн. –3% річних та 3217,50 –інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –Косарева –Козлова Л. О., (представник за довіреністю № 28 від 06.04.2010 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю„Агростар”, с. В. Геєвці Ужгородського району до товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан - Плюс”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 57784,80 грн. (в т.ч. 49500 грн. –основного боргу (передоплати); 4420,41 грн. –пені; 646,89 грн. –3% річних та 3217,50 –інфляційних збитків).

          Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № 3134801 підтверджує вручення відповідачу 29.03.2010 року ухвали від 23.03.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

           продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/24

від 07.04.2010 року

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, ні до початку судового засідання, ні в судове засідання суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні.

          До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 49500 грн. –основного боргу щодо повернення суми вартості непоставленого всупереч договору № 22-09 від 08.10.2009 року, дизельного пального, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунком –фактурою № СФ –0000058 від 08.10.20009 року;

- платіжним дорученням № 451 від 09.10.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 23 від 16.12.2009 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/24

від 07.04.2010 року

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є повернення суми вартості непоставленого дизельного пального (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов’язок відповідача повернути суму вартості непоставленого поставленого дизельного пального є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

          Між тим, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України), що й було виконано покупцем (позивачем).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 646,89 грн. –3% річних та 3217,50 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу нарахована до сплати пеня в розмірі 4420,41 грн. При оцінці правильності нарахування пені судом встановлено, що ці вимоги заявлені без правового обґрунтування, не укладенні в письмовій формі та не відповідають вимогам ст. 14, п. 2 ст. 258, ст. 547, ст. 549 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року, Роз’ясненням ВГСУ від 12.05.1999 року № 02-5/223 „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а тому задоволенню не підлягають.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/24

від 07.04.2010 року

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи, проте прямої вини відповідача через об’єктивні обставини (неплатоспроможність) банку суд не вбачає.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити частково.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/24

від 07.04.2010 року

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Цетан - Плюс” (м. Ужгород, пл. Народна, 5/43; код 31656101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агростар” (с. В. Геєвці Ужгородського району, вул. Гагаріна, 2/б; код 31336032) суму 49500 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот грн. ) –основного боргу; 646,89 (шістсот сорок шість грн. 89 коп.) –3 % річних; 3217,50 (три тисячі двісті сімнадцять грн. 50 коп.) –інфляційних збитків та 577,84 (п’ятсот сімдесят сім грн. 84 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В стягненні пені в задоволенні позову –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.