Ухвала суду № 92782927, 10.11.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/15594/20

Провадження №1-кп/127/641/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Пархоменка Я.М.,

представника потерпілої – адвоката Люлика Р.І., – потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

сторони захисту: адвоката Матюхи В.В., обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною другою статті 301 та частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною другою статті 301 та частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії обраного до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 20.00 до 07.00 год. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, немає стійких соціальних зв`язків, а також в діях останнього вбачається наявність стійких неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_1 .

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник потерпілої – адвокат Люлик Р.І. – підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Захисник обвинуваченого – адвокат Матюха В.В. – вважає, що правові підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні. Зауважив, що прокурор у своєму клопотанні фактично просить не продовжити, а змінити запобіжний захід, а саме в частині часу застосування домашнього арешту. Зазначив, що його підзахисний жодного разу не порушував, покладенні на нього обов`язки.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Частиною шостою статті 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) регламентовано, що у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. При цьому частиною першою статті 199 КПК визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що 17.09.2020 за результатом підготовчого судового засідання до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 22.00 год. до 06.00 години наступної доби та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК. Строк дії зазначеного запобіжного заходу спливає 15.11.2020.

Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу вручено обвинуваченому завчасно. З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення дотримано вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства щодо звернення до суду з відповідним клопотанням та вручення його обвинуваченому.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд приймає до уваги таке.

Порядок застосування запобіжного заходу регламентований статтею 194 глави 18 КПК, зокрема, зі змісту частини другої статті 194 КПК випливає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершено, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості із застосуванням насильства, у тому числі вчинених відносно жінки. Суд враховує, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані свідки у кримінальному провадженні. А тому, з метою уникнення незаконного впливу обвинуваченого на зазначених осіб, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо обмежень для обвинуваченого у зв`язку із застосованим до нього запобіжним заходом, суд враховує, що необхідності зміни часу застосування до ОСОБА_3 домашнього арешту (збільшення часового проміжку) стороною обвинувачення не доведено.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме: з 22.00 години до 06.00 години наступної доби. При цьому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання вимог, встановлених статтею 177 КПК, суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, визначені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, а саме з 22.00 години до 06.00 години наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 , на 60 днів, тобто з 10 листопада 2020 року до 23:59 год. 08 січня 2021 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатись з м. Вінниці без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: