Рішення № 9278103, 28.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.10 р.                     Справа № 37/19пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00122358

до Відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

про: визнання права власності на нерухоме майно

із залученням Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 03336670

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Карпенко А.А. (ліквідатор згідно ухвали від 21.12.2009р. по справі № 24/115Б);

від Відповідача - не з’явився;

від Третьої особи – Ковальова Н.С. (за довіреністю б/н від 11.01.10р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 24.02.2010р. на 15.03.2010р., з 15.03.2010р. на 29.03.2010р., з 29.03.2010р. на 21.04.2010р., з 21.04.2010р. на 28.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю їдальні літ. 1Ч-1, площею 719,3кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9 та будівлю трансформаторної підстанції літ. 1Ш-1, площею 57,5 кв.м., яка розташована за адресою м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на побудову означених об’єктів своїм право попередником в межах наявної земельної ділянки в перебігу здійснення власної господарської діяльності, виявлення означеного майна в процесі виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство №24/115Б та необхідність отримання правоустановчих документів для його реалізації задля задоволення вимог кредиторів та на відмову Відповідача в реєстрації права власності на таке майном.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; ухвала по справі про банкрутство №24/115Б; інвентаризаційний опис основних засобів; інвентарні картки, технічні паспорти; листи №01/3272 від 16.12.2009р., №2104 від 31.12.2009р., від 18.01.2010р.; довідки про земельну ділянку.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні”, ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Позивачем протягом розгляду справи були надані документи (а.с.а.с. 48-50, 88-104, 118-123), у тому числі: клопотання про витребування документів, які були задоволені судом, та документи для залучення до матеріалів справи, отриманні на вимогу суду в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від інших осіб.

Відповідач надав пояснення від 21.04.2010р. №01/15-1481 (а.с.а.с.129, 130), в яких за результатами дослідження наданих Позивачем матеріалів зазначив про здійснення Державним підприємством „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” за радянських часів будівництва ряду будівель і споруд; не надання Позивачем дозвільної документації та акту державної приймальної комісії, що вказує на наявність ознак самочинного будівництва; не доведення Позивачем обставин, необхідних для визнання права власності на самочинне збудоване майно у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України; відсутність у Відповідача інформації стосовно майнових прав третіх осіб, можливого їх порушення при будівництві спірного майна та неприйняття ним жодних рішень чи дій з невизнання або оспорювання права власності Позивача відносно спірного майна та відсутність у Донецької міської рад заперечень проти збереження та подальшого існування спірного майна.

Ухвалою від 08.02.2010р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, м. Донецьк (далі – Третя особа).

Третьою особою надані письмові пояснення №01-3/459 від 01.03.2010р. (а.с.61), з яких вбачається, що право власності на спірні об’єкти не зареєстровано, а будівлі їдальні перебуває у незадовільному технічному стані. Третьою особою також надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.62-67).

Суд, створюючи відповідно до ч. 3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України належні умови для встановлення фактичних обставин справи, правильного застосування сторонами законодавства та з метою формування достатньої доказової бази ухвалами від 08.02.2010р., 24.02.2010р., 15.03.2010р. та від 29.03.2010р. в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребував додаткові документи у:

·          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, яке надало додаткові матеріали (а.с.а.с.52-55, 78-85);

·          Міністерства палива та енергетики України, м. Київ, яке надало пояснення відносно відсутності необхідних відомостей (а.с.а.с. 109-112, 115);

·          Головного управління містобудування та архітектури Донецької міської ради, яке надало наявні у нього відомості та документи (а.с.а.с. 119-121);

·           Комунального підприємства „Управління генерального плану м. Донецька”, яким були надані викопіювання та схеми (а.с.а.с.70, 71);

·          Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, яка листом від 16.04.2010р. №7/5-07-1311 (а.с.133) повідомила про відсутність документів відносно будівництва спірного майна

Управлінні Держкомзему у м. Донецьку Донецької області, яким надані відомості відносно земельних ділянок Позивача у листі від 11.03.2010р. №01-32-510/748-03 (а.с.а.с.72, 73)

У судових засіданнях представник Позивача підтримав заявлені вимоги, представник Третьої особи не заперечував проти їх задоволення, а Відповідач у поясненнях від 21.04.2010р. №01/15-1481 (а.с.а.с.129, 130) зазначив про здійснення розгляду справи без участі свого представника.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, учасники справи довели до відома суду свою позицію відносно розглядуваних питань і протягом розгляду справи було вжито всіх заходів для отримання додаткових документів, що стосуються суті спору.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1. Статуту Позивача (а.с.а.с.7-18) Відкрите акціонерне товариство „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” засновано згідно з рішенням Міністерства енергетики та електрифікації України від 28.02.1994р. №48 шляхом перетворення Державного підприємства треста по проектуванню, будівництву, монтажу ліній електропередачі та підстанцій „„ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 „Про корпоратизацію підприємств”.

Пунктом 3.3. Статуту та вказаного п. 5 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 48 (а.с.78) визначено, що Відкрите акціонерне товариство „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” є правонаступником Державного підприємства „„ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, а у п.3.4. вказано, що майно Позивача складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в його балансі. Із п. 3.5. випливає, що Відкрите акціонерне товариство „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” є саме власником майна, набутого з визначених підстав, не заборонених чинним законодавством.

Із змісту додатку до Статуту (а.с.19) вбачається, що до складу Позивача увійшло декілька відокремлених структурних підрозділів (філій), у тому числі – механізована колона №31, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9, в межах земельної ділянки якої, визначеної у довідці №1197 від 01.02.1999р. (а.с.39) загальною площею 3,51965га, був розташований комплекс будівель та споруд, представлений на схемах (а.с.а.с.70, 71, 119, 120), у тому числі – будівлі їдальні та трансформаторної підстанції (далі – спірне майно).

04.07.2001р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області був складений перелік нерухомого майна №436, що передається у власність ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОЕРЕЖБУД” його засновником (а.с.а.с.52-55), до якого (переліку) не було включене спірне майно. Водночас, означене майно у складі іншого майна філії механізованої колони №31 не було включене до переліку об’єктів правопопередника Позивача, які не підлягають приватизації (а.с.82).

Відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (а.с.а.с.26, 27) спірна будівля їдальні обліковується у Позивача (його правопопередника) з 1968р, а будівля трансформаторної підстанції – з 1965р. При цьому, відповідно до довідки ВАТ „Підприємство електричних мереж – енерговугілля” (а.с.89) спірна трансформаторна підстанція підключена до мереж енергопостачальника з 1989р. та згідно схеми електропостачання та переліку силових трансформаторів, складених спільно ВАТ „ПЕМ-Енерговугілля” та ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, визначена як приналежний останньому об’єкт. Більш того, зі змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №37/211пн від 09.03.2010р. (а.с.а.с.93-95) вбачається встановлення судом на підставі відповідних матеріалів справи відомостей про відведення під розташовану виробничу базу Позивача по вул. Прокоф’єва у Будьонівському районі м. Донецька земельної ділянки площею 14,4га та розташування в її межах приналежної Позивачеві споруди трансформаторної підстанції.

В свою чергу, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи (а.с.а.с.96-104), оригінали якої були надані Позивачем для огляду у судовому засіданні, вбачається, що станом на 16.12.1996р. спірна будівля столової літ. А-1 визначалася Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” власністю правопопередника Позивача – Тресту „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” із наведенням всіх відповідних технічних характеристик та без застереження відносно самочинного характеру будівництва означеного об’єкту.

Із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 23.12.2009р. вбачається порушення провадження у справі №24/115Б про банкрутство ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, визнання постановою суду від 16.12.2002р. вказану особу банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури із призначенням у подальшому ухвалою від 11.05.2004р. ліквідатором арбітражного керуючого Карпенко А.А. Наразі строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Карпенка А.А. продовжено до 02.06.2010р.

В процесі виконання ліквідатором передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” обов’язків при інвентаризації (а.с.а.с.23-25) були виявлені та включені до складу ліквідаційної маси активи у вигляді розташованих за адресою: м. Донецьк, вул.. Прокоф’єва, 9 спірних будівель їдальні та трансформаторної підстанції.

За зверненням Позивача Третьою особою були 18.11.2008р. та 09.10.2009р. виготовлені технічні паспорти на спірну будівлю їдальні літ. 1Ч-1, площею 719,3 кв.м. (а.с.а.с.28-31), та будівлю трансформаторної підстанції літ. 1Ш-1, площею 57,5 кв.м. (а.с.а.с.32-35) із зазначенням про їх самовільне будівництво.

Після отримання технічних паспортів Позивач звернувся до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” з заявою про реєстрацію права власності, проте йому було відмовлено у зв’язку з відсутністю право установчих документів (а.с.37).

19.01.2010р. Позивач звернувся (а.с.42) до Донецької міської ради із листом б/н від 18.01.2010р. (а.с.41) про видачу документу підтверджуючого право власності на спірні будівлі, який (лист) згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42) був отриманий Відповідачем 20.01.2010р.

Не отримавши відповіді, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

В подальшому, у відповіді на зазначене вище звернення Виконавчий комітет Донецької міської ради 17.03.2010р. повідомила Позивача про те, що обов’язковою передумовою для виникнення права власності на нерухоме майно є прийняття його до експлуатації у встановленому порядку, у зв’язку з чим Позивачу було рекомендовано звернутися у встановленому порядку до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в донецькій області для вирішення питання щодо прийняття до експлуатації закінченої будівництвом об’єктів, та в подальшому здійснити реєстрацію права власності на нього в Комунальному підприємстві „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (а.с.123).

Із змісту листа Міністерства палива та енергетики від 11.03.2010р. №17/400 (а.с.а.с.109, 110) вбачається відсутність у останнього відомостей відносно побудованих правопопередником Позивача об’єктів нерухомості. Поряд із цим, Головне управління містобудування і архітектури на запит суду в листі від 26.03.2010р. №01/14-1030 (а.с.121) зазначило про відсутність в архіві копій акту введення в експлуатацію та дозволів на будівництво спірних об’єктів у зв’язку із передачею документів такого роду до створеного Територіального органу державної архітектурно-будівельної інспекції, підтверджуючи, при цьому існування означених об’єктів згідно згаданих вище відомостей топографічних матеріалів. В свою чергу, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області в листі від 16.04.2010р. №7/5-07-1311 (а.с.133) повідомлено суд про відсутність відомостей про будівництво спірних об’єктів в своєму архіві.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю їдальні літ. 1Ч-1, площею 719,3кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9 та будівлю трансформаторної підстанції літ. 1Ш-1, площею 57,5 кв.м., яка розташована за адресою м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9.

Відповідач та Третя особа свою позицію по суті розглядуваного спору виклали у вказаних вище поясненнях.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні приналежності спірного майна – об’єктів нерухомості - шляхом визнання наявним у Позивача права власності на них, що безпосередньо впливає на можливість реалізації останнього визначених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” функцій щодо приналежних активів.

Беручи до уваги статус сторін та характер правовідносин між ними, а правовідносин стосовно утворення майна, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими законодавчими актами, зокрема – Цивільним кодексом України, а враховуючи загальний принцип заборони ретроспективної дії нормативно-правових актів, закріплений ст. 58 Конституції України, і положеннями законодавства, що діяло на момент створення спірного майна.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб’єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також – належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у Позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права Відповідачем та/або втрати документу, що засвідчує право власності.

Перебування Позивача у ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство за змістом ст.ст.25, 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зумовлює виникнення у ліквідатору обов’язку щодо пошуку і виявлення майна для формування ліквідаційної маси, забезпечення його збереження для подальшої реалізації. При цьому, оскільки спірне майно, з огляду на складані Третьої особою технічні паспорти, має статус об’єкту нерухомості у розумінні ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, остільки можливість її відчуження в межах ліквідаційної процедури задля задоволення вимог кредиторів за змістом ч.6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” вимагає наявності державної реєстрації за Відкритим акціонерним товариством „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” права власності на означене майно.

В свою чергу, здійснення такої реєстрації за умовами ч. 1 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” є можливою лише у разі наявності відповідних правоустановчих документів щодо такого майна.

Вказані законодавчі положення у сукупності із неотриманням від Відповідача правоустановчих документів відносно спірного майна, за висновком суду достатньою мірою у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України вказує на наявність у ліквідатора ВАТ „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” матеріального та процесуального права на позов стосовно вказаних об’єктів нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання можуть виникати, серед іншого, внаслідок створення майна з підстав, не заборонених законом.

Виходячи із змісту позовної заяви та наявних матеріалів справи, наявність спірного права Позивачем обґрунтовується посиланням на створення означеного майна його право попередником у 1962р. (будівля трансформаторної підстанції) та у 1973р. (будівля їдальні) в межах виділеної земельної ділянки за адресою м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9, на якій було розташовано майновий комплекс відокремленого структурного підрозділу – механізована колона №31.

Аргументів на спростування достовірності наявних у матеріалах справи доказів зазначеної обставини, а саме – первинних документів обліку, схем розташування об’єктів на відповідній земельній ділянці, відомостей балансового розмежування із енергопостачальною організацією (стосовно будівлі трансформаторної підстанції); висновків суду щодо приналежності трансформаторної підстанції, викладені у постанові апеляційної інстанції по справі №37/211пн; матеріалів технічної інвентаризації КП „БТІ м. Донецька” 1993р. (відносно будівлі столової) – Відповідачем та Третьою особою, або іншими особами, до яких суд звертався із запитом, до матеріалів справи не надано. Більш того, Відповідач та Третя особа (а.с.105) фактично не заперечують факту створення спірного майна колишнім державним підприємством трестом по проектуванню, будівництву, монтажу ліній електропередачі та підстанцій „„ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, наголошуючи лише самовільному характеру такого будівництва з огляду на відсутність дозвільної документації та акту введення в експлуатацію.

В свою чергу, підтверджений змістом наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 28.02.1994р. №48 та п. 3.3. Статуту Позивача факт його правонаступництва при перетворенні Державного підприємства треста по проектуванню, будівництву, монтажу ліній електропередачі та підстанцій „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” відповідно до приписів ч. 7 ст. 34 діючого на той момент Закону України „Про підприємства в Україні” зумовлює висновок про набуття ним всіх прав та обов’язків вказаного державного підприємства, у тому числі – і щодо спірного майна, адже його не було включено до переліку майна, що не підлягає приватизації і доказів здійснення відносно нього окремих розпорядчих дій з передачі іній особі до матеріалів справи не надано.

Суд наголошує, що зміна внаслідок перетворення організаційно-правової форми Позивача з державного підприємства на відкрите акціонерне товариство у світлі положення п. 3.5. його Статуту та приписів ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” (діяв на момент створення відкритого акціонерного товариства) зумовило і зміну форми власності на майно правопопередника.

Відповідно до ст. 12 діючого за радянських часів Закону СРСР „Про державне підприємство (об’єднання)”, положення якого згідно п. 4 Постанови Верховної Ради СРСР „Про порядок введення в дію Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)" від 30 червня 1987 року7285-XI діяли і в УРСР, державні підприємства були управні при здійснені модернізації своєї матеріально-технічної бази власними силами (господарським способом) будувати об’єкти виробничого та невиробничого призначення.

Більш того, виходячи із змісту ст. 105 Цивільного кодексу УРСР державні підприємства в принципі не могли бути суб’єктами самовільного будівництва – відповідне порушення порядку будівництва могло вбачатися лише в діях громадян. В свою чергу, положення ст. 376 діючого Цивільного кодексу України або ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, що дозволяють визначати суб’єктом самовільного будівництва і юридичну особу, в розглядуваному випадку застосуванню не підлягають з огляду на дату здійснення такого будівництва до набрання цими нормативними актами законної сили та в силу приписів ст. 58 Конституції України, що забороняє зворотну силу у часі таких актів.

Викладене, за висновком суду, спростовує юридичне значення зауважень Відповідача та Третьої особи відносно самовільного характеру будівництва спірного майна.

Судом також враховується прецедентна практика застосування Європейським судом з прав людини ст. 1 ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997р. Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., яка (практика) є джерелом права для національних судів згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”. Так згідно позиції Європейського суду з прав людини майном в сенсі ст. 1 Протоколу 1 можуть бути вимоги, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має „законні сподівання” на фактичне користування правом власності (див. п. 38 Рішення у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.). В даному випадку „законність сподівань” Позивача на наявність у нього права власності на побудовані колишнім державним підприємством об’єкти безпосередньо випливає із змісту положень ч. 7 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні” про правонаступництво та неспростованної в межах цієї справи встановленої ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України презумпції правомірності набуття права власності.

Таким чином, суд вважає доведеним наявності у Позивача як у правонаступника колишнього державного підприємства права власності на збудовані останнім господарським способам за радянських часів спірні об’єкти нерухомості, адже відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні” відображення вартості майна в балансі підприємства у сукупності із іншими встановленими судом обставинами достатньою мірою вказують на приналежність такого майна, тим більше, що Відповідач безпосередньо зазначає про відсутність відомостей про порушення прав та інтересів інших осіб здійсненим будівництвом.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, зокрема у разі, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. В свою чергу, ч. 1 ст. 19 вказаного Закону визначає судове рішення у якості однієї з підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приймаючи до уваги, що у Позивача відсутні передбачені діючим законодавством правоустановчі документи відносно спірного майна, суд дійшов висновку про доведеність передбачених ст. 392 Цивільного кодексу України підстав для задоволення заявлених позовних вимог, погоджуючись із доцільністю залучення у розглядуваному випадку у якості Відповідача саме Донецької міської ради, адже спірне майно розташовано саме на її земельній ділянці.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок, оскільки первісною причиною виникнення розглядуваного спору є власна бездіяльність Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД” відносно невжиття заходів з оформлення та збереження необхідних правоустановчих документів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 001223580) до Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити у повному обсягу.

2. Визнати за Відкритим акціонерним товариством „ПІВДЕНЕЛЕКТРОМЕРЕЖБУД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 001223580) право власності на будівлю їдальні літ. 1Ч-1, площею 719,3кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9 та будівлю трансформаторної підстанції літ. 1Ш-1, площею 57,5 кв.м., яка розташована за адресою м. Донецьк, вул. Прокоф’єва, 9.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх учасників справи у судовому засіданні 28.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 28.04.2010р.

4. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя