Рішення № 92780292, 10.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/5754/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання нечинним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №119 від 28 липня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 27 липня 2020 року, та вчинити дії по виплаті нарахованих сум /а.с.1-3/.

Позов обґрунтований тим, що з 12 червня 2010 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі з урахуванням стажу його роботи з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2010 року в ТОВ «КНГ-Сервис», яке розташоване на території Російської Федерації. Оскільки після призначення пенсії позивач продовжував працювати на вказаному підприємстві у періоди з 01 травня 2010 року по 25 жовтня 2017 року та з 17 листопада 2017 року по 06 травня 2020 року, наявні підстави для перерахунку його пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з додатковим урахуванням вказаного стажу роботи. 27 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку його пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №119 від 28 липня 2020 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстави відсутності у системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за періоди роботи позивача з 01 травня 2010 року по 25 жовтня 2017 року та з 17 листопада 2017 року по 06 травня 2020 року. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його таким, що прийняте всупереч положень частини четвертої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, підписаної в тому числі Україною та Російською Федерацією.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.43-44/ зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періодів його роботи з 01 травня 2010 року по 25 жовтня 2017 року та з 17 листопада 2017 року по 06 травня 2020 року в ТОВ «КНГ-Сервис», яке розташоване на території Російської Федерації. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №119 від 28 липня 2020 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстави відсутності у системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за вказані періоди роботи. Оскільки положення статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, підписаної в тому числі Україною та Російською Федерацією, враховуються лише під час первинного призначення пенсії та не поширюються на правовідносини щодо проведення перерахунку пенсії, відповідачем прийнято правомірне рішення №119 від 28 липня 2020 року.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є пенсіонером та з 12 червня 2010 року отримує пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 15 лютого 2011 року /а.с.6/, протоколом 1418 від 12 серпня 2010 року /а.с. 21/ та розпорядженнями та рішеннями органу Пенсійного фонду /а.с.21-зворот - 32/.

Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 17 серпня 1978 року /а.с.13/ ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року прийнятий на роботу в ТОВ «КНГ-Сервис» Російської Федерації, а з 25 жовтня 2017 року звільнений із вказаної роботи; з 17 листопада 2017 року прийнятий на роботу в ТОВ «КНГ-Сервис» Російської Федерації, а з 06 травня 2020 року звільнений із вказаної роботи.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою від 27 липня 2020 року про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як непрацюючому пенсіонеру з урахуванням стажу роботи з 2010 року по 2020 рік в Російській Федерації /а.с.33-41/.

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №119 від 28 липня 2020 року /а.с.42/ у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно його заяви від 27 липня 2020 року відмовлено у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що аналіз наданих позивачем заяви та документів показав, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену з 12 червня 2010 року згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При первинному призначенні пенсії за даними трудової книжки враховано стаж його роботи з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2010 року на території Російської Федерації в ТОВ «КНГ-Сервис» згідно статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відповідно до трудової книжки, наданої разом із заявою від 27 липня 2020 року, після призначення пенсії ОСОБА_1 працював в ТОВ «КНГ-Сервис» з 01 травня 2010 року по 25 жовтня 2017 року та з 17 листопада 2017 року по 06 травня 2020 року. В системі персоніфікованого обліку відсутні дані про сплату страхових внесків за вказані періоди, а тому підстави для перерахунку пенсії з урахуванням стажу з 01 травня 2010 року по 25 жовтня 2017 року та з 17 листопада 2017 року по 06 травня 2020 року відсутні.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області №4845-4564/Г-038-1600/20 від 26 серпня 2020 року /а.с.9-10/ ОСОБА_1 повідомлено про прийняття управлянням рішення №119 від 28 липня 2020 року про відмову у перерахунку пенсії згідно заяви від 27 липня 2020 року у зв`язку з відсутністю правових підстав. Рішення направлене на його адресу 12 серпня 2020 року (вих. №1600-0217-8/40382).

Не погодившись з рішенням відповідача №119 від 28 липня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058- IV /далі - Закон № 1058- IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)/ застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою та другою статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058- IV встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що перерахунок пенсії проводиться за умов, якщо фізична особа є застрахованою особою, продовжувала працювати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії та за наявності страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії не менше як 24 місяці.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору..

Частинами першою та другою статті 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана в тому числі Україною та Російською Федерацією, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 вказаної Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Зі змісту наведених положень слідує, що положення вказаної Угоди, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 12 червня 2018 року у справі № 686/4998/15-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 459/955/15-а та від 13 лютого 2020 року у справі №686/17914/16-а.

Водночас відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є в тому числі громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною другою вказаної статті визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Таким чином, громадяни України, які працюють за межами України, мають право брати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом сплати ними єдиного внеску.

Виходячи з наведеного, перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судовим розглядом встановлено та учасниками справи визнається, що позивач після призначення йому пенсії з 12 червня 2010 року продовжував працювати на території Російської Федерації та страхові внески в Україні до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування не сплачував, тобто не був застрахованою особою у розумінні законодавства України.

Відтак, суд доходить висновку, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням стажу його роботи на території Російської Федерації у періоди з 01 травня 2010 року по 25 жовтня 2017 року та з 17 листопада 2017 року по 06 травня 2020 року.

Отже, при прийнятті рішення №119 від 28 липня 2020 року відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 27 липня 2020 року, та вчинити дії по виплаті нарахованих сум є похідною від попередньої основної позовної вимоги. Тож за умови відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги, відсутні й підстави для задоволення похідної позовної вимоги.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк