Рішення № 92780241, 11.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4607/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 10.08.2020 №119 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно із Законом України "Про державну службу";

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом України "Про державну службу, починаючи з 06.08.2020;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно із Законом України "Про державну службу", починаючи з 06.08.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що стаж державної служби позивача за період з 01.08.1983 по 11.08.2010 згідно її трудової книжки становить 27 років 11 днів, який включає в себе й період роботи останньої на посадах економіста, старшого економіста Полтавської планової комісії міськвиконкому та економіста першої категорії відділу економіки і прогнозування Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів з 10.08.1983 по 29.06.1994. Відтак, позивач вважає, що за наявності такого стажу вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ. Разом з тим, спірним рішенням управлінням безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні такої пенсії з посиланнями на те, що посади економіста та старшого економіста Полтавської планової комісії міськвиконкому не відповідають категорії посад, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. На переконання позивача, період її роботи на посадах економіста, старшого економіста Полтавської планової комісії міськвиконкому та економіста першої категорії відділу економіки і прогнозування Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів з 10.08.1983 по 29.06.1994 підлягає зарахуванню до стажу державної служби як період роботи в органі місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

04.09.2020 позивач усунула недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 31.08.2020.

Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 41-42/ зазначив, що аналіз наданих ОСОБА_1 документів показав, що період роботи з 10.08.1983 по 29.06.1994 на посаді економіста відділу економічного і соціального розвитку Полтавської планової комісії горисполкому не відповідає категорії посад, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Стаж роботи ОСОБА_1 складає 16 років 21 день. З огляду на це, управлінням прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ у зв`язку із відсутністю 20-ти років стажу державної служби.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 11/, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що учасниками справи не заперечується.

06.08.2020 позивач у віці 59 років 6 повних місяців звернулася до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про переведення її з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" /а.с. 21/.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 10.08.2020 №119 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ у зв`язку з відсутністю 20 років стажу державної служби /а.с. 25-26/.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що аналіз наданих ОСОБА_1 документів показав, що період роботи з 10.08.1983 по 29.06.1994 на посаді економіста відділу економічного і соціального розвитку Полтавської планової комісії горисполкому не відповідає категорії посад, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ; стаж роботи ОСОБА_1 складає 16 років 21 день.

Не погодившись з рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 10.08.2020 №119, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ /далі Закон № 889-VІІІ/.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ /далі Закон №3723-ХІІ/ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для отримання права на пенсію державного службовця особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державної служби, та особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016, є досягнення пенсійного віку, зокрема жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за статтею 37 Закону №889-VIII стала недостатність стажу державної служби.

Пунктами 1 та 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону та час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 /далі - Порядок №283/.

Відповідно до абзацу 13 пункту 2 Порядку №283 (чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Абзацом 13 пункту 3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

У додатку до Порядку №283 наведено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, зокрема виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Отже, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №735/939/17, від 22.05.2020 у справі №263/9612/16-а.

Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 01.08.1983 № НОМЕР_1 остання:

- з 01.08.1983 по 29.11.1985 обіймала посаду економіста в Плановій комісії Полтавського міськвиконкому;

- 3 29.11.1985 по 12.05.1992 обіймала посаду старшого економіста в Плановій комісії Полтавського міськвиконкому;

- з 12.05.1992 по 29.06.1994 обіймала посаду економіста першої категорії у відділі економіки і прогнозування Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів;

- 29.06.1994 звільнена з посади економіста першої категорії по переводу в Київський райфінвідділ з 01.07.1994;

- з 01.07.1994 по 18.06.1996 обіймала посаду головного економіста відділу фінансів підприємств комунальної власності та з питань нових форм господарювання виконкому Київської районної ради народних депутатів;

- з 18.06.1996 по 01.02.1997 обіймала посаду головного економіста відділу аналізу, регулювання та прогнозування Державного бюджету Відділення Державного казначейства у м. Полтаві;

- з 01.02.1997 по 09.03.1998 обіймала посаду головного казначея відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів Відділення Державного казначейства у м. Полтаві;

- з 09.03.1998 по 02.07.2001 обіймала посаду заступника головного бухгалтера сектора по операційній роботі Відділення Державного казначейства у м. Полтаві;

- з 02.07.2001 по 01.07.2002 обіймала посаду заступника начальника відділу по операційній роботі Відділення Державного казначейства у м. Полтаві;

- з 01.07.2002 по 08.11.2006 обіймала посаду начальника відділу по операційній роботі Відділення Державного казначейства у м. Полтаві;

- 08.11.2006 звільнена з посади начальника відділу по операційній роботі Відділення Державного казначейства у м. Полтаві у порядку переведення до Управління Держаного казначейства у м. Полтаві;

- з 09.11.2006 по 11.08.2010 обіймала посаду начальника операційного відділу Управління Державного казначейства у м. Полтаві.

Відповідно до довідок Головного управління Держказначейства у м. Полтаві про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби /а.с. 23-24/ ОСОБА_1 працювала в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області на посаді начальника оперативного відділу, заробітна плата на якій станом на липень 2020 року становить 9750,00 грн (посадовий оклад - 6100,00 грн, надбавка за ранг (5й) - 600,00 грн, надбавка за вислугу років (50 % за стаж державної служби 27 років) - 3050,00 грн); та додаткові виплати становлять 13169,00 грн: місячна премія - 1830,00 грн, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю - 11339,00 грн; на всі зазначені види оплати праці нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме, на посадах економіста, старшого економіста Полтавської планової комісії міськвиконкому та економіста першої категорії відділу економіки і прогнозування Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів з 10.08.1983 по 29.06.1994, підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що приймаючи рішення від 10.08.2020 №119 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ відповідач протиправно не врахував до загального стажу державної служби останньої період її роботи з 10.08.1983 по 29.06.1994 на посадах економіста, старшого економіста Полтавської планової комісії міськвиконкому та економіста першої категорії відділу економіки і прогнозування Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів, та, як наслідок, передчасно дійшов висновків про відсутність у позивача 20 років стажу державної служби.

Відтак, вказане рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 10.08.2020 №119 суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати, як таке, що прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" починаючи з 06.08.2020, а також зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно із Законом України "Про державну службу" починаючи з 06.08.2020, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява №29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2020 про переведення її з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.

При цьому, частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 10.08.2020 №119 перевірялося судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

При цьому, суд не вправі виходити за межі предмету доказування у цій справі та досліджувати чи є ці мотиви вичерпними та чи існують інші підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії згідно із Законом України "Про державну службу".

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" починаючи з 06.08.2020 та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно із Законом України "Про державну службу" починаючи з 06.08.2020, а вважає достатнім зобов`язати управління повторно розглянути заяву позивача від 06.08.2020 про переведення її з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказану норму та зважаючи на часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на її користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн.

Щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн, то суд зазначає, що позивачем надані належно оформлені документи, які підтверджують отримання правничих послуг та понесення витрат по їх оплаті на користь адвоката (а.с. 27-32).

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10 серпня 2020 року №119.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 серпня 2020 року про переведення її з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава