Ухвала суду № 92780102, 10.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10705/20

У Х В А Л А

10 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви за вхід. № 46458/20,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят першої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання від 19.11.2019 року №1295-VII «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянам України (згідно додатку) для індивідуального дачного будівництва в с. Фонтанка на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту) в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0738 га у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянину ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Ухвалою суду від 19.10.2020 року адміністративний позов залишений без руху, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

05.11.2020 року на виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків, яка обґрунтована наступним.

Предметом позову є оскарження рішення п`ятдесят першої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання від 19.11.2019 року №1295-VІІ, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0738 га у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянину ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Зазначаємо, що про вказане рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області позивачам стало відомо 07.10.2020 року, після отримання листа надісланого ОСОБА_3 , через АТ «Укрпошта» у кладенні якого і містився витяг із оскаржуваного рішення. На підтвердження наведеного додаємо до заяви про усунення недоліків копію листів та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» щодо від стеження відправлення за трекінгом (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) для підтвердження дати отримання листів.

Додатково зазначаємо, що оскаржуване рішення Відповідача не публікувалося на сайті Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області - «https://fontanska- rada.gov.ua», на сайті наявний лиш протокол поіменного голосування (на підтвердження додаємо скриншота з сайту).

Позивачі дізналися про наявність оскаржуваного рішення 07.10.2020 року у зв`язку з чим вважають, що процесуальний строк для оскарження вказаного рішення слід відраховувати саме з 07.10.2020 року, тобто з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши подану заяву суддя приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається із поданого адміністративного позову предметом розгляду у вказаній справі є рішення п`ятдесят першої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання від 19.11.2019 року №1295-VII.

Днем виникнення підстав для звернення до суду є 20.11.2019 року.

Адміністративний позов зареєстрований 15.10.2020 р. за вхід. № 10554/20, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, а саме 10 місяців 15 днів.

У поданій заяві за вхід. № 46458/20 позивачі вказують, що про оскаржуване рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області дізналися 07.10.2020 року, після отримання листа надісланого ОСОБА_3 , через АТ «Укрпошта».

Також позивачі вказують, що оскаржуване рішення не публікувалося на сайті Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області - «https://fontanska- rada.gov.ua», на сайті наявний лиш протокол поіменного голосування, про що, надано скриншота з сайту).

Суд не приймає, вказані доводи позивачів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що учасники справи зобов`язані, в т.ч.: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

По перше, згідно відомостей, що містяться на сайті Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області - «https://fontanska- rada.gov.ua» наявне рішення п`ятдесят першої сесії Фонтанської сільської ради VІІ скликання № 1295-VІІ від 19 листопада 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянам України (згідно додатку) для індивідуального дачного будівництва в с. Фонтанка на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту)» із Список громадян, яким надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років для індивідуального дачного будівництва в с. Фонтанка на

території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту). № 2 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )

По друге, згідно відомостей, що містяться на сайті Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області - «https://fontanska- rada.gov.ua» наявне рішення п`ятдесят сьомої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання 10 № 1457-VІІ від 10 квітня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиу довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянам України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва в с. Фонтанка на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області(в межах населеного пункту)», згідно якого розглянуто спільну заяву громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_2 .

По третє, листи направлені на адресу позивачів 02.10.2020 року згідно штампу УКРПОШТИ із вкладенням (оскаржуване рішення), за спливом понад 10 місяців із дня його прийняття.

При цьому, процедура відведення земельної ділянки у довгострокову оренду визначена приписами Земельного кодексу України.

Відповідно до положень статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі Проекту) складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, зокрема у випадку одержання безоплатно у власність чи у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Та визначається такий порядок дій:

1) Отримання дозволу на розробку Проекту

З метою отримання дозволу на розробку Проекту необхідно звернутись з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У разі отримання вищезазначеного дозволу за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення необхідно звернутися до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області через територіальні органи Держгеокадастру на місцях за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

2) Розробка та погодження Проекту

Проект розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій», що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного Кодексу України, зокрема підлягає погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та органами, що реалізують державну політику у сфері: охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури, у випадках передбачених зазначеною статтею.

3) Державна реєстрація земельної ділянки

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку який в подальшому буде підставою для реєстрації відповідного права на земельну ділянку.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Для державної реєстрації земельної ділянки власник (користувач) або його представник подає державному кадастровому реєстратору наступні документи:

заяву встановленого зразка;

погоджений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл).

4) Затвердження Проекту

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного такої експертизи) приймає рішення про затвердження Проекту та надання її у власність чи користування.

Рішення про затвердження Проекту є одночасно рішенням про передачу зазначеної земельної ділянку у власність чи у користування.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність чи на дання її у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

5) Реєстрація права на земельну ділянку в реєстраційній службі Укрдержреєстру

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Для отримання свідоцтва (витягу) про право власності (користування) на земельну ділянку необхідно звернутись в реєстраційну службу за місцезнаходженням земельної.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, вказана процедура не визначає на стадії отримання дозволу особою, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду, обов`язку направлення на адресу суміжних користувачів копії рішення про надання такого дозволу.

З огляду на викладене суддя приходить до висновку про визнання неповажними причин пропуску строку звернення до суду із позовом.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Зокрема, у п. 570 рішення у справі “ВАТ “Нафтова компанія Юкос” проти Росії” Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа “Безруков проти Росії”, п. 34).

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа “Салов проти України”), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа “Сутяжник проти Росії”, п. 38).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;

2) поведінку заявника;

3) поведінку державних органів;

4) перевантаження судової системи;

5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи “Бочан проти України”, “Смірнова проти України”, “Федіна проти України”, “Матіка проти Румунії” та інші).

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи “Волчлі проти Франції”, “ТОВ “Фріда” проти України”).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

З огляду на викладене суддя не приймає визначені заявником доводи щодо не порушення строку звернення до суду із позовом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни “дізналася” та “повинна була дізнатися”, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше 10 місяців не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

“Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.”

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 123, 256, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про усунення недоліків за вхід. № 46458/20 – відмовити.

Визнати не поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.