Рішення № 92779957, 09.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 р. справа № 400/2778/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2019 р. № 0002-5206-1415, №0001-5206-1415,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2020 №0001-5206-1415, №0002/5206/1415.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, нежитлові приміщення (гараж та склад) не є об`єктом оподаткування згідно з п.266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовувались позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником.

Ухвалою від 16.07.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив закрити провадження у даній справі, оскільки спірні рішення відкликані. Так, в ході інвентаризації було встановлено, що позивачу було помилково двічі нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

Позивачу на праві приватної власності до 10.08.2018 р. належали об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлові об`єкти, що складаються з гаражу та складу.

Позивач у позові зазначила, що об`єкти нерухомого майна використовувались нею безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

25.09.2020 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення №0001-5206-1415, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 5349,39 грн. та 0002-5206-1415, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1026,32 грн. за податковий період 2016 р.

У відзиві відповідач зазначив, що вищезазначені рішення були відкликані, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Так, відповідно до пп. 60.1.2 ст. 60 Податкового кодексу України (далі-ПК України), податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п.60.3 ст. 60 ПК України).

Відповідач не надав до суду належних доказів скасування спірних податкових повідомлень - рішень, а саме рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2020 №0001-5206-1415, №0002/5206/1415.

Відтак, рішення не є відкликаними і підстав для закриття провадження у даній справі не має, суд розглядає справи за наявними у справі матеріалами та зазначає наступне.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки входить до складу податку на майно (ст. 265 ПК України).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1. ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. "ж" п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності( в редакції чинній до 01.01.2019, яка була чинна протягом 2016 р - спірного періоду, за який нараховане податкове зобов`язання).

Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України).

Позивач обґрунтовує протиправність податкових повідомлень-рішень, посилаючись на пп."ж" п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки вона використовувала комплекс будівель для сільськогосподарського виробництва і є сільськогосподарським товаровиробником, тому не повинна сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.

Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Позивач у позовній заяві вказав, що нежитлові будівлі використовувались для сільськогосподарській діяльності, надала до суду витяг з Державного реєстру земельного кадастру про право власності на земельну ділянку щодо земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, відповідно до якого цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва та установчий договір, відповідно до якого позивач є членом фермерського господарства «Амарант Україна +».

Таким чином, суд приймає до уваги, що цільове призначення будівель, які належали позивачу на час виникнення спірних правовідносин є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності

При цьому, податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст. 77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, суду не спростовано використання позивачем зазначеної будівлі у сільськогосподарській діяльності.

Відтак, вищезазначена нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 540/2206/19 від 24.04.2020.

Згідно зі ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач не довів суду правомірність спірних рішень

Позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1633262354.1 від 28.02.2020 р. (а. с. 1), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) №0002-5206-1415 від 25.09.2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) №0001-5206-1415 від 25.09.2019 року.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич