Рішення № 92779845, 10.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7048/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів євреїв бувшого Радянського союзу до Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Львівська обласна державна адміністрація, Міністерство закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

01.09.2020 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Представництва Американського об`єднання комітетів євреїв бувшого Радянського союзу місцезнаходження: 79054, м. Львів, вул. Кульчицької, буд.1, кв.94, ЄДРПОУ 21720365 до Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області місцезнаходження: 80300, м. Жовква, площа Вічева, буд. 1, ЄДРПОУ 04056248, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п.3 щодо місць давніх поховань - Єврейського кладовища на вул. Шевченка у місті Жовква Львівської області;

- зобов`язати відповідача виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р ", в частині п. 3 місць давніх поховань - Єврейського кладовища на вул. Шевченка у місті Жовква Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що У місті Жовква, занесеному до Списку історичних населених місць України, знаходяться єврейське кладовище (місця поховань) на вул. Шевченка. До початку Другої Світової війни у Жовкві налічувалось майже 4500 євреїв, які становили 40 % жителів міста. З початком радянсько-німецької війни німці зайняли місто, були спалені синагоги, близько 3200 євреїв Жовкви до листопада 1942 року було відправлено до табору смерті Белжець , а решту знищено навесні 1943-го. Єврейське кладовище на вулиці Шевченка закладене у XVII ст. і розташоване на рівнинній місцевості на захід від історичного середмістя Жовкви, має форму багатокутника. Територія збережена в 1940 роках співпадає із кадастровою картою ЦДІАуЛ 1928 р. масштабу 1:2880, топогрфічними картами Військового географічного інституту 1933-1935 років і дешифрованим аерознімком Національного архіву США. На сьогодні питання відновлення початкових меж і розробки проекту землеустрою земельної ділянки кладовища залишається відкритим, а на місці єврейського кладовища - стихійний базар продажу тварин, що свідчить про повне нехтування духовними цінностями.

Позивач зазначає, що відповідачем не вживаються жодні заходи, спрямовані на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", зокрема в частині п.З щодо місць давніх поховань, зокрема органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин не проводять роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу, не продовжують здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Через таку бездіяльність на облік вказане кладовище станом на сьогодні не взято, фактичні межі кладовища на місці не встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації не здійснюється так як і не проводиться робота з вивчення стану закритого кладовища, у тому числі кладовищ національних меншин, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, проект землеустрою ділянки кладовища відсутній. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 03.09.2020. відкрито провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав. Ухвалу суду від 03.09.2020 отримав 11.09.2020 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про продовження строків для надання відзиву не надходило, будь-яких клопотань процесуального характеру не подано (згідно автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" вхідної кореспонденції по справі станом на 10.11.2020 не зареєстровано).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб`єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.

Треті особи особи не надали суду пояснення щодо обставин справи.

У зв`язку із перебуванням судді Грень Н.М. на амбулаторному лікуванні у період з 31.10.2020 по 09.11.2020, справа розглядається у перший робочий день судді - 10.11.2020.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до міського голови м. Жовкви із запитом на інформацію №274-20 від 24.06.2020, в якому просить повідомити про роботу з вивчення місць поховань євреїв (єврейського кладовища) проведену Жовківською міською радою та проведені заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України".

Жовківська міська рада листом № 293 від 30.06.2020 повідомила про те, що у штаті Жовківської міської ради структурний підрозділ з охорони культурної спадщини не передбачено. На території м. Жовкви діє історико-архітектурний заповідник однією з функцій якого є музеєфікація, дослідження історичних місць, вивчення історичних матеріалів і інше. З урахуванням вказаного, рекомендовано звернутись до керівництва ДІАЗу в м. Жовквіз відповідним клопотанням.

Позивач вважає, що відповідачем не вживаються жодні заходи, спрямовані на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", зокрема в частині п.З щодо місць давніх поховань, зокрема органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин не проводять роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу, не продовжують здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Конституції України визначено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Як передбачено ч.1 ст.9 Основного Закону, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 розділу І Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 року, яка ратифікована 04.10.1988 року указом Президії ВР УРСР за №6673-XI, під поняттям "культурна спадщина" розуміються пам`ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; ансамблі: групи ізольованих чи об`єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв`язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки; визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

Відповідно до параграфу 1 Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994 року, кожна із Сторін вживатиме належних заходів для охорони і збереження культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп (далі іменуються "Групами"), які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни.

Поняття "культурна спадщина", що стосується цілей цієї Угоди, означає культові споруди, історичні пам`ятки, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, бібліотечні та музейні фонди, які мають до цього відношення.

Параграфом 4 даної угоди встановлено, що у випадках, коли власті та зацікавлені організації заявляють, що групи не в змозі самі забезпечити належну охорону та збереження своєї культурної спадщини, кожна із Сторін вживатиме спеціальних заходів з метою забезпечення такої охорони та збереження її на своїй території, а також запрошуватиме до співробітництва іншу Сторону та її громадян там, де є потреба в допомозі з цією метою.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року за №1805-III, з наступними змінами та доповненнями, підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06. 1992 року за №2494-XII, з наступними змінами та доповненнями, держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Кабінетом Міністрів України 20.07.1998 прийнято Розпорядження №604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України".

Відповідно до вимог пункту 3 Додаткових заходів щодо збереження місць поховань у населених пунктах України, затверджених вищенаведеним розпорядженням, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, органам місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, доручено провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року за №1805-III, з наступними змінами та доповненнями, до історичних об`єктів культурної спадщини належать - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Згідно з ч.1 ст.3 даного Закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 11 ч.1 ст.6 цього ж Закону встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

До виключної компетенції сесії сільських, селищних, міських рад, відповідно до пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Обов`язки із забезпечення охорони, утримання в належному стані, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог частини 5 статті 8, статті 31, частини 2 статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу", покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Частиною 3 статті 30 Закону України "Про поховання та похоронну справу", утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об`єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини.

У Рекомендації Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки і культури (1968р.) під терміном "культурні цінності" розуміються: а) нерухомі об`єкти, такі як: місцевості археологічного, історичного чи наукового значення, споруди чи інші об`єкти, які становлять історичну, наукову, мистецьку чи архітектурну цінність, як релігійні, так і світські, в т. ч. архітектурні або традиційні ансамблі, історичні квартали в містах або сільських населених пунктах і етнологічні споруди попередніх культур, які ще й досі знаходяться в доброму стані. Це стосується таких нерухомих об`єктів, як руїни, що збереглися на поверхні землі, а також археологічні чи історичні залишки, виявлені в землі; термін "культурні цінності" охоплює також і їхнє безпосереднє оточення; б) рухомі цінності, що мають культурне значення, в т. ч. цінності в нерухомих об`єктах чи вилучені з них, а також рухомі цінності, приховані в землі, які можуть бути виявлені в місцях, що мають археологічне чи історичне значення, чи інших місцях.

Статтею 9 Рекомендацій передбачено, що Держави-члени мають надавати необхідний пріоритет заходам, необхідним для збереження місцезнаходжень культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт, аби зберегти історичні зв`язки і середовище. Заходи зі збереження чи врятування культурних цінностей, визначені статтями 22, 23, а саме: необхідно проводити детальні обстеження задовго до початку будь-яких громадських чи приватних робіт, які можуть становити небезпеку для культурних цінностей, щоби визначити: необхідні заходи для збереження важливих культурних цінностей в місці знаходження; заходи щодо збереження і врятування культурних цінностей необхідно вживати задовго до початку громадських чи приватних робіт. У районах, котрі становлять археологічну чи культурну цінність, як-от історичні міста, села, місцевості й райони, що їх варто охороняти в кожній країні відповідним законодавством, початок нових робіт мусить бути поставлений у залежність від обов`язкового проведення попередніх археологічних досліджень. У разі необхідності варто призупиняти роботи з метою забезпечення відповідних заходів для збереження чи врятування культурних цінностей.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини визначено, що складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об`єкти, а також будь - які інші сліди існування людства у минулих епохах.

Відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про національні меншини в Україні", держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам`ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Згідно матеріалів справи, на запит позивача щодо виконання вимог розпорядження від 20.07.1998 № 604-р, а саме щодо проведеної роботи, вжитих заходів Жовківською міською радою відповідно до п. 3 розпорядження КМУ щодо місць давніх поховань - єврейського кладовища, що знаходиться м.Жовкві, відповідачем не надано відповідної інформації.

Згідно відповіді на запит № 293 від 30.06.2020 повідомлено про те, що у штаті Жовківської міської ради структурний підрозділ з охорони культурної спадщини не передбачено. На території м. Жовкви діє історико-архітектурний заповідник однією з функцій якого є музеєфікація, дослідження історичних місць, вивчення історичних матеріалів і інше. З урахуванням вказаного, рекомендовано звернутись до керівництва ДІАЗу в м. Жовквіз відповідним клопотанням.

Таким чином, відповідач не надав жодних доказів виконання вимог п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", що знаходиться м. Жовкві Львівської області.

Відтак, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем досліджена та взята на облік у встановленому законом порядку територія єврейського кладовища у м. Жовкві.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача щодо охорони об`єктів культурної спадщини в аспекті Рішення Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року у справу N 1-10/2004 про охоронюваний законом інтерес та статті 10 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яка закріплює та зобов`язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяти діяльності громадських організацій щодо охорони культурної спадщини і статті 11 цього Закону, за якою громадським організаціям надається можливість встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач позовних вимог не спростував, суду своєї позиції стосовно позову не висловив, а отже відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, суд кваліфікує це як визнання позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про зобов`язання виконати вимоги п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України" є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п.3 щодо місць давніх поховань - Єврейського кладовища на вул. Шевченка у місті Жовква Львівської області.

Зобов`язати Жовківську міську раду Львівської області виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р ", в частині п. 3 місць давніх поховань - Єврейського кладовища на вул. Шевченка у місті Жовква Львівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Жовківської міської ради Жовківського району Львівської області (80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Жовква, площа Вічева, буд. 1; код ЄДРПОУ: 04056248) судовий збір у сумі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири, 0 копійок) на користь Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (79054, м.Львів, вул. Кульчицької, 1, кв. 94; код ЄДРПОУ: 21720365).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду, з урахуванням положень п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.11.2020.

Суддя Грень Н.М.