Рішення № 92779790, 11.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3402/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1019,35 грн за недотримання встановлених законодавством вимог щодо замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 26 грудня 2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області провідним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів Хохловою Інною Володимирівною зафіксовано факт розповсюдження суб`єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива торгівельної марки «Оболонь» та його торгівельного знаку, розміщеної на стаціонарній спеціальній конструкції (рекламоносії), закріпленій на фасаді над входом в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що є ознаками порушення абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Рішенням № 18 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28 травня 2020 року, прийнятим першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області накладено на суб`єкта господарювання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 1019,35 грн за недотримання встановлених законодавством вимог щодо замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом, оскільки сума штрафу за цим рішенням у добровільному порядку не сплачена, вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 119-120).

Поштове відправлення із ухвалою суду від 15 вересня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі, направлене на адресу відповідача, яку останній не отримав у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджено рекомендованим повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовими рішеннями є ухвали, рішення та постанови.

За приписами статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої зазначеної статті).

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 24 липня 2018 року за № 23830000000013618 Сєвєродонецькою міською радою Луганською області, адреса проживання: АДРЕСА_2 та здійснює такі види діяльності: 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.21 постачання готових страв для подій; 56.30 обслуговування напоями (основний), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 23-24, 36-37, 82, 117-118).

Судом встановлено, що відповідач мав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 20 вересня 2018 року до 20 вересня 2019 року, видану Головним управлінням ДФС у Луганській області 20 вересня 2018 року за реєстраційним № 12140308201800126/1324, за адресою: АДРЕСА_3 , закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (арк. спр. 33, 34).

26 грудня 2019 року посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області провідним спеціалістом відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів Хохловою Інною Володимирівною зафіксовано факт розповсюдження суб`єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива торгівельної марки «Оболонь» та його торгівельного знаку, розміщеної на стаціонарній спеціальній конструкції (рекламоносії), закріпленій на фасаді над входом в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що є ознаками порушення абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» (арк. спр. 18-19, 25-29).

Позивачем направлено відповідачу вимогу від 28 січня 2020 року № 01-11/287 про надання копій документів, що необхідні для провадження у справі 2 з про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 15-17).

Поштове відправлення повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання, про що свідчить запис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 9340501937035 та інформація про вказане вище поштове відправлення (арк. спр. 20, 21, 22).

28 січня 2020 року позивачем складено протокол № 07 про порушення законодавства про рекламу із зазначенням, що вимогою від 28 січня 2020 року відповідачу запропоновано надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 13-14).

28 лютого 2020 року позивачем прийнято рішення № 10 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 39).

28 лютого 2020 року листом за № 01-11/792 відповідачу направлено запрошення на розгляд справи на 27 березня 2020 року о 10 год 30 хв (арк. спр. 40), що підтверджено копією фіскального чека від 28 лютого 2020 року (арк. спр. 41).

Поштове відправлення повернуто позивачу 31 березня 2020 року за закінченням встановленого строку зберігання, про що свідчить запис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 9340102769595 та інформація про вказане поштове відправлення (арк. спр. 42-46).

24 березня 2020 року відповідач звернувся до позивача із заявою про неможливість надати документи, яка зареєстрована за вхідним номером 2986/01-10 (арк. спр. 47).

27 березня 2020 року позивачем прийнято рішення № 05 про продовження строку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до 26 червня 2020 року (арк. спр. 51).

30 березня 2020 року листом № 01-11/1489 направлено відповідачу запрошення на розгляд справи на 14 травня 2020 року о 10:30 годині. Поштове відправлення повернуто 04 травня 2020 за закінченням встановленого строку зберігання, про що свідчить запис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 9340501984416 та інформація про вказане поштове відправлення (арк. спр. 52-58).

14 травня 2020 року відповідачем надано заяву щодо перенесення строку розгляду справи через те, що кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому він здійснює підприємницьку діяльність відновило роботу після карантинних обмежень, та станом на 14 травня 2020 року, надати документи щодо вартості розповсюдженої реклами не можливо (арк. спр. 59).

Відповідно до протоколу № 27 засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 14 травня 2020 року позивачем вирішено перенести строк розгляду справи на 28 травня 2020 року (арк. спр. 60-62).

14 травня 2020 року листом за № 01-11/2419 направлено відповідачу запрошення на розгляд справи на 28 травня 2020 року о 10:30 годині. Поштове відправлення повернуто 17 червня 2020 року за закінченням терміну зберігання, про що свідчить запис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 9340502029663 та інформація про вказане поштове відправлення (арк. спр. 63-70).

Проте запрошення отримано відповідачем особисто, про що свідчить його підпис.

28 травня 2020 року відповідачем надано документи щодо вартості розповсюдженої реклами: пояснення від 28 травня 2020 року; копія рахунку - фактури від 27 травня 2020 року № 186410 (арк. спр. 71, 72), відповідно до якого вартість розповсюдженої реклами складає 203,87 грн.

Відповідно до протоколу № 29 засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 28 травня 2020 року позивач дійшов висновку про наявність у діях відповідача порушень вимог Закону України «Про рекламу» (арк. спр. 73-75).

Рішенням відповідача № 18 від 28 травня 2020 року за недотримання встановлених законодавством вимог щодо замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом, накладено на суб`єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 , штраф у розмірі 1019,35 грн. Зобов`язано суб`єкта господарювання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 , у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету за зазначеними у рішенні реквізитами (арк. спр. 76-79).

Рішення № 18 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28 травня 2020 року одержано особисто відповідачем 29 травня 2020 року, про що свідчить підпис в рішенні про накладення штрафу (арк. спр. 79).

Позивачем надіслало до Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області лист № 01-11/3106 від 24 червня 2020 року щодо надання інформації про сплату/несплату відповідачем штрафу за порушення Закону України «Про рекламу», накладеного рішенням на суму 1019,35 грн (арк. спр. 80).

Листом від 30 червня 2020 року № 02-11/1173 Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило, що станом на 30 червня 2020 року відсутні надходження коштів на оплату відповідачем штрафу у розмірі 1019,35 грн (арк. спр. 81).

Також судом досліджено матеріали фотофіксації проведення перевірки позивача, на яких містяться зображення будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зовнішньої реклами «Оболонь», куточку споживача, ліцензії, книги відгуків і пропозицій, статутних документів відповідача розміщених на оптичному носії (DVD-R диску Verbatim) з рукописним написом «Пилипенко» (21 фотографія) (арк. спр. 113).

Оглянуті зображення відповідають зображенням, наявним в матеріалах справи.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України (частини перша, друга статті 2 Закону № 270/96-ВР).

Згідно з статтею 1 Закону № 270/96-ВР:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

особа - фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною першою статті 3 Закону № 270/96-ВР визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону № 270/96-ВР реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Абзацами першим, другим частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами (абзац восьмий частини другої статті 22 Закону № 270/96-ВР).

Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Посадовими особами позивача зафіксовано порушення з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимог абзацу восьмого частини другої статті 8 Закону № 270/96-ВР, а саме 26 грудня 2019 року суб`єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розповсюджувалась зовнішня реклама (рекламоносій), яка містить зображення алкогольного напою - пива " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розміщена на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами (абзаци другий-сьомий часини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог одо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Абзацами першим-четвертим частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР регламентовано, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі (абзац п`ятий частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина шоста статті 27 Закону № 270/96-ВР).

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина сьома статті 27 Закону № 270/96-ВР).

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок № 693).

Приписи статті 27 Закону № 270/96-ВР кореспондуються з приписами пункту 2 Порядку № 693, зокрема, штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" (далі - Закон) накладаються у таких розмірах: п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на рекламодавців, винних у: замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом.

Абзацом третім підпункту другого пункту 4 Порядку № 693 визначено, що за порушення законодавства про рекламу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються (статті 22 та 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення"), штрафи накладаються: на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами: розповсюдження реклами алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, шляхом використання засобів зовнішньої та внутрішньої реклами (за винятком розміщення передбаченої законодавством інформації про виробника товару та/або товар у місцях, у яких такий товар реалізується чи надається споживачеві).

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (абзаци перший, третій пункту 12 Порядку №693).

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (пункт 13 Порядку № 693).

Пунктом 14 Порядку № 693 передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (пункт 18 Порядку № 693).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач повідомлявся про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу та був зобов`язаний надати, зокрема, інформацію про вартість розповсюдженої реклами, яку надав, проте участь в розгляді справи не приймав.

Отже, обов`язок щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу позивачем дотримано.

Згідно з вимогами пунктів 19, 20 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішеннями № 18 від 28 травня 2020 року застосовано штрафні санкції у розмірі 1019,35 грн (п`ятикратної вартості розповсюдження реклами).

Оскільки на час розгляду справи рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 28 травня 2020 року № 18 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем не оскаржено, штрафні санкції у розмірі 1019,35 грн відповідачем самостійно до Державного бюджету України не сплачені, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (ідентифікаційний код 40326412, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 2) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу" задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штраф у розмірі 1019,35 грн (одна тисяча дев`ятнадцять грн 35 коп.) за порушення законодавства про рекламу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива