Рішення № 9277973, 27.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.10 р.                     Справа № 7/57                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькелектрооптторг” м. Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання” м. Краматорськ

Предмет спору: стягнення боргу – 6336,00грн., 3% річних – 98,95грн., суму інфляційних – 608,26грн., пені – 757,47грн.

За участю представників:

від позивача: Гацула О.В. - довір.

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькелектрооптторг” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання” м. Краматорськ про стягнення боргу – 6336,00грн., 3% річних – 98,95грн., суму інфляційних – 608,26грн., пені – 757,47грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довіреність №304 від 27.11.2008р.; рахунок на оплату №84925/03 від 21.11.2008р.; видаткову накладну №118607/03 від 28.11.2008р.; платіжне доручення №2781 від 27.11.2008р.; відомість по взаєморозрахункам з контрагентом; лист №22/94 від 27.11.2008р.; претензію №34/35-125 від 18.12.2008р.; реєстр замовних листів №81; поштову квитанцію №9155 від 19.12.2008р.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, направив відзив на позов, яким визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних та 3% річних та заперечив проти позову щодо стягнення пені, посилаючись на відсутність договору між сторонами, а таким чином і відсутність узгодження такого виду відповідальності.

Також відповідач направив клопотання про розгляд можливості продовження строку розгляду справи на один місяць та відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом не задоволено, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжити строк розгляду справи можливо при наявності відповідного клопотання обох сторін, а від позивача такого клопотання не поступило, а по-друге, суд відкладає розгляд справи коли спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тоді як в матеріалах даної справи достатньо документів для повного та всебічного розгляду справи, в тому числі, письмовий відзив відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Листом №22/94 від 27.11.2008р. відповідач звернувся до позивача про поставку магніту КМТ-4А. У зазначеному листі відповідачем також зроблено відмітку „оплату гарантуємо до 10.12.2008р.”.

28.11.2008р. позивач поставив відповідачу 2 шт. магніту КМТ-4 загальною вартістю 12672, 00 грн.., що підтверджується двосторонньою накладною №118607/03 від 28.11.2008р., підписаною обома сторонами без зауважень, довіреністю №304 від 27.11.2008р.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, у тому числі, правочини.

Під правочином, згідно з приписами ст.202 Цивільного кодексу України, мається на увазі дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи із приписів ст.ст. 202, 203, 205 Цивільного кодексу України між сторонами відбувся правочин.

Зі статті 174 Господарського кодексу України вбачається, що зобов’язання можуть виникати, в тому числі, із угод між суб’єктами господарської діяльності, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

У зв’язку з неотриманням коштів у повному обсязі за поставлений товар (магнит КМТ-4), позивач звернувся до відповідача з претензією №34/35-125 від 18.12.2008р. про здійснення оплати за поставлений товар у сумі 6336, 00 грн.

В підтвердження факту направлення претензії відповідачу, в матеріалах справи міститься реєстр замовних листів №81 та поштова квитанція №9155 від 19.12.2008р.

До теперішнього часу відповідач товар, отриманий за видатковою накладною №118607/03 від 28.11.2008р. у повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим, у нього перед позивачем виник боргу в сумі 6336, 00 грн., який підтверджений матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.12.2008р. по 18.06.2009р. 3% річних у сумі 98, 95 грн. та інфляційні у сумі 608,26 грн.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару сторонами не узгоджений, лист №22/94 від 27.11.2008р. із зазначенням про оплату поставленого товару у строк до 10.12.2008р. доказом такого узгодження не є, оскільки він є одностороннім документом, а претензія направлена відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України лише 19.12.2008р.

Таким чином, судом не приймається до уваги період, за який нараховані вказані вище суми, оскільки він застосований позивачем без врахування норм діючого законодавства.

Відповідно до поштової квитанції №9155 від 19.12.2008р. та реєстру №81, поштове відправлення (претензія) було віддано на відділення поштового зв’язку для направлення кореспонденції на адресу відповідача саме 19.12.2008р.

Відповідно до п.4.2 Нормативів і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650 (в редакції, що діяла у спірний період), при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 цих же нормативів передбачено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Таким чином, період для нарахування 3% річних та інфляційних взято судом з урахуванням поштового перебігу та семиденного строку для оплати, передбаченого статтею 530 Цивільного кодексу України.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

- 3% річних – 91, 12 грн.;

- інфляційні – 543, 28 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача заявлених 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково: 3% річних у сумі 91,12 грн., інфляційні у сумі 543,28 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 757, 47 грн. за період з 11.12.2008р. по 10.06.2009р., посилаючись на несплату відповідачем поставленого товару.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом з’ясовано, що між сторонами не укладено договорів на поставку спірного товару. Будь-яких угод або домовленостей стосовно визначення строків оплати та розміру суми пені за прострочення оплати поставленого товару у такі строки сторонами також не узгоджено у двосторонньому порядку і іншого позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що сторони не досягли взаємної згоди щодо встановлення розміру пені, обов’язковість чого передбачена приписами чинного законодавства, вимога щодо стягнення з відповідача 757, 47 грн. пені задоволенню не підлягає у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Нормативів і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N1149, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькелектрооптторг” м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання” м.Краматорськ про стягнення боргу – 6336,00грн., 3% річних – 98,95грн., суму інфляційних – 608,26грн., пені – 757,47грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання” (84313, Донецька обл.., м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 10-В, р/р 26000190027014 у КФ КБ „Приватбанк” МФО 335548, ЄДРПОУ 05744426) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькелектрооптторг” (83057, м.Донецьк, пр.Веселий, 74, р/р 26004301610012 у Куйбишевському відділенні ПІБ України в м.Донецьку МФО 334408, ЄДРПОУ 01881190) – заборгованість у сумі 6336, 00 грн.; 3% річних у сумі 91, 12 грн., інфляційні у сумі 543, 28 грн., державне мито у сумі 91, 14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 210, 88 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя