Рішення № 92779425, 10.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2020 року Справа № 280/7217/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні окрему категорію термінових адміністративних м. Запоріжжя справ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варава Романа Сергійовича

про визнання постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та постанови про звернення стягнення на заробітну плату та пенсію протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варава Романа Сергійовича (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати поставнову ВП №62133011 від 20 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , прийняту Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Романом Сергійовичем;

- визнати протиправними та скасувати постанови від 30 травня 2020 року (ВП №62133011) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , прийняті Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Романом Сергійовичем, які надійшли на адресу Запорізької обласної організації профспілок працівників енергетики та електротехнічної промисловості та Хортицького відділення Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач повністю сплатив кредитні кошти по договору № R 091.0065962 від 16.03.2016. Однак, отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62133011 від 20.05.2020, яку прийнято відповідачем про стягнення заборгованості за даним кредитним договором. Позивач зазначає, що постійно проживає у м. Запоріжжі, ніколи не проживав та не була зареєстрований у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, на думку позивача, ураховуючи положення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не мав підстав для відкриття виконавчого провадження саме у виконавчому окрузі м. Києва. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

У встановлений ухвалою суду строк, позивачем усунуто недоліки.

У зв`язку із перебуванням судді Сацького Р.В. у щорічній відпустці, що підтверджено довідкою №02-35/20/83 від 12.10.2020, перебуванням на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності Серії АЛВ №955269 та довідкою від 04.11.2020 №02-35/20/87, розгляд питання щодо відкриття провадження здійснено у перший робочий день, а саме 04.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи призначено на 10.11.2020 о 15 год. 00 хв. та витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадженням № 62133011.

10.11.2020 від відповідача на електронну адресу суду подано заяву разом з матеріалами виконавчого провадження. У заяві відповідачем зазначено, що 05.11.2020 відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». На даний момент стан виконавчого провадження «завершено».

10.11.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.08.2007 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк», правноступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 23 від 04.07.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, було укладено кредитний договір №2007-001879ФО040С. Загальна сума заборгованості складає 17945,13 грн.

16.07.2020 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про примусове виконання рішення, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавче провадження № 62664464 з примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем № 10967 від 16.07.2020 про стягнення з позивача, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»» заборгованості в розмірі 17945,13 грн, основної винагороди виконавця у розмірі 1794,51 грн.

При цьому адреса проживання позивача була вказана як: 03187, м. Київ, вул. Котельникова, буд 87, кв. 157, 70202, Запорізька область, вул. Молодіжна, буд. 10.

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, вважаючи порушення приватним виконавцем правил територіальності при відкритті виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Абзацем другого частини першої статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

За змістом частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд зазначає, що частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у даній справі є правомірність постанови приватного виконавця від 20.05.2020 про відкриття виконавчого провадження №62133011 та постанови про зверненнястягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 30.05.2020 ВП №62133011.

Так, норми статті 37 Закону "Про виконавче провадження" визначають вичерпний перелік умов, за яких виконавчий документ повертається стягувачу: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Відтак, за відсутності наведених вище умов для повернення виконавчого документа стягувачу, у приватного виконавця виникає імперативний обов`язок відкрити таке виконавче провадження.

Як встановлено матеріалами виконавчого провадження, 05.11.2020 на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» про повернення виконавчого документу без подальшого виконання.

05.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варава Романом Сергійовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачау.

Тому суд вважає, що оскаржена постанова на даний час не порушує прав, свобод та інтересів позивача, оскільки не звернута до примусового виконання.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази сторін на підтвердження правомірності своїх дій та докази, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варава Романа Сергійовича про визнання постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та постанови про звернення стягнення на заробітну плату та пенсію протиправними - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог статтей 270, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 10.11.2020.

Суддя Р.В. Сацький