Рішення № 92779039, 14.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2020 р. Справа№200/8344/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо виплати позивачу недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 в сумі 45029,64 (сорок п`ять тисяч двадцять дев`ять грн. 64 коп.) на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є спадкоємцем майна, в тому числі і недоотриманої суми пенсії, яка належала його батькові ОСОБА_2 , який був пенсіонером МВС та отримувачем пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказує, що вперше він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії в зв`язку із смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Через те, що відповідачем не було прийняте рішення та йому не була надана відповідь, позивач ще неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату йому недоотриманої його батьком пенсії.

18 серпня 2020 року позивачу на електронну адресу, відповідачем було направлено відповідь про те, що із запиту неможливо ідентифікувати померлого пенсіонера, та роз`яснено, що він може звернутись до суду.

Щодо дотримання шестимісячного строку звернення до відповідача із заявою про виплату йому недоотриманої його батьком пенсії, позивач зазначив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже піврічний строк подання заяви закінчується 17.05.2020 року, а заява вперше була направлена поштою 01.04.2020 року.

Посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 вважає, що вперше заяву подав в установлений термін, а вдруге не зміг подати її своєчасно з поважної причини, виконуючи Порядок здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією.

Позивач вважає, що відповідач протиправно позбавляє його права на отримання заборгованості з виплати пенсії, яка належала його батьку, що змушує звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач проти позову заперечує, надав до суду письмовий відзив.

Копія документу "Список №3", визначена відповідачем у відзиві як: "паперові копії документів про направлення відзиву Позивачу" (для суду) містять штамп поштового відділення про відправлення поштових відправлень 20.09.2016 року.

У відзиві відповідач, серед іншого, зазначає, що статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами ч. 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті особи.

Зазначає, що згідно матеріалів позовної заяви батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19 листопада 2019 року було зроблено відповідний актовий запис № 1371 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , отже, в межах даних правовідносин позивач повинен був звернутися до відповідача з відповідною заявою до 19 травня 2020 року.

Однак із заявою про виплату недоотриманої пенсії та необхідним пакетом документів позивач до відповідача так і не звернувся до теперішнього часу.

Щодо посилань позивача на те, що 01.04.2020 року ним було направлено заяву про виплату недоотриманої пенсії, відповідач зазначив, що 17.04.2020 року Головним управлінням на адресу позивача простою кореспонденцією було направлено лист у якому повідомлялося, що позивачу необхідно особисто звернутись до управління Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання або до Головного управління та надати відповідні документи для отримання недоотриманої пенсії свого померлого батька.

Однак, всупереч нормам чинного законодавства позивач вдруге написав заяву 25.05.2020 року та направив її поштою, на що відповідачем 04.06.2020 року також було надано відповідь, із роз`ясненням того за яких умов можливо отримати вказану пенсію.

Щодо послань позивача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 як поважності пропуску строку звернення за недоотриманою пенсією його померлого батька, відповідач вказує, що зазначеною постановою визначено перелік осіб, які потребують самоізоляції, а не перелік осіб, які зобов`язані самоізолюватися, а тому позивач мав можливість скористатися своїми правом та надати документи для отримання недоотриманої пенсії своєчасно.

Відповідач звертає увагу, що вказані норми постанови щодо самоізоляції діють з квітня 2020 року, а право на отримання недоотриманої пенсії у позивача виникло з 20 листопада 2019 року.

Крім того, позивач у листопаді 2019 року звертався до Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ Донецької області із заявою про виплату допомоги на поховання, що також спростовує доводи позивача щодо поважності пропуску строку звернення за недоотриманою пенсією.

До теперішнього часу відповідачем так і не отримано від позивача заяви про виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 з належними документами.

Крім цього, відповідач зазначає, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування (пункт 2.22. Порядку № 22-1).

Надані до позовної заяви документи - договір купівлі-продажу квартири, копія рахунку за електропостачання та акт прийому в експлуатацію засобів обліку холодної води, у розумінні чинного законодавства, не підтверджують сумісне проживання позивача з померлим батьком.

Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України.

У встановлений строк судом позивач надав відповідь на відзив в якій підтримав свою позицію щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8344/20-а за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2020 року у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи № 200/8344/20-а за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку спрощеного провадження, на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, наявній у ній докази та повністю дослідивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьком позивача був ОСОБА_2 (а.с. 20).

ОСОБА_2 , отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_6 (а.с. 17) та перебував на обліку у відповідача.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.11.2019 року, виданого Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 84 року, про що 19.11.2019 року складено відповідний актовий запис № 1371 (а.с.16).

01 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шляхом направлення через відділення поштового зв`язку, звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату їм недоотриманої його батьком пенсії, до якої додав необхідні документи (а.с. 5-8).

Вказану заяву з додатками вручено відповідачу 02.04.2020 року, що підтверджується листом АТ "Укрпошта" від 28.05.2020 року (а.с.9).

17 квітня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 2263-2419/Ш-03/8-0500/20 (а.с. 41), (доказів направлення якого позивачу відповідачем суду не надано), фактично відмовило йому у виплаті, посилаючись на ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої така виплата можлива лише при зверненні до органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців з дати смерті пенсіонера.

Крім того, зазначено, що пунктом 2.26 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Вказано, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера позивачу необхідно звернутись до управління Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання або Головного управління та надати наступні документи: заяву, оригінал та копію паспорту та ІПН, документи, які підтверджують родинні стосунки, довідку уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), що підтверджує проживання з пенсіонером на день його смерті (а.с. 41).

25 травня 2020 року позивач та його син повторно звернулись до відповідача із заявою про виплату йому недоотриманої його батьком пенсії, до якої додав необхідні документи (а.с. 10-11).

04.06.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 0500-0301-8/10445 повідомив, що згідно Постанови № 103 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Постановою № 103 передбачено, що сума підвищення, яка складається з різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року щомісяця виплачується частинами у розмірі 50 відсотків у 2019 році та у розмірі 100 відсотків у 2020 та 2021 роках, тобто виплата недоотриманої пенсії буде здійснюватися кожного місяця окремою сумою до повної виплати її заборгованості. Також зазначено, що в ході розгляду заяви встановлено, що документи для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не завірені належним чином, у зв`язку з чим пакет документів залишено без розгляду. Для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера позивачу необхідно особисто звернутись до управління Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання або до Головного управління та надати наступні документи: заяву, оригінал та копію паспорту та ІПН, документи, які підтверджують родинні стосунки, довідку уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), що підтверджує проживання з пенсіонером на день його смерті (а.с. 40).

Відповідно до акту Голови територіального комітету мікрорайону № 2 м. Дружківки Донецької області від 01.10.2020 року ОСОБА_1 (син), на день смерті ОСОБА_2 проживав разом із померлим за адресою АДРЕСА_1 та вели спільне господарство, здійснювали догляд за ним і зробив поховання (а.с. 67).

Не погодившись із відмовою відповідача у виплаті недоотриманої її чоловіком пенсії та вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами ч. 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

У відзиві на позов, відповідач, серед іншого, посилається на пропуск позивачем вказаного 6-ти місячного строку звернення.

Проте, суд не приймає посилання відповідача на те, що із заявою про виплату недоотриманої пенсії та необхідним пакетом документів позивач до відповідача так і не звернувся до теперішнього часу, а також посилання на те, що позивач має особисто звернутись до управління Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання або до Головного управління та надати відповідні документи для отримання недоотриманої пенсії свого померлого батька, з огляду на таке.

Як вже було зазначено, батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, позивач мав звернутись до відповідача з відповідною заявою про виплату не пізніше 18.05.2020 року.

01 квітня 2020 року (тобто до спливу вказаного шестимісячного строку) ОСОБА_1 , шляхом направлення через відділення поштового зв`язку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату йому недоотриманої його батьком пенсії з додатками (а.с. 5-8).

Вказану заяву з додатками вручено відповідачу 02.04.2020 року, що підтверджується листом АТ "Укрпошта" від 28.05.2020 року (а.с.9).

Абзацом 3 п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), яка спеціальною нормою, що регулює питання подання документів для виплати недоотриманої батьком позивача пенсії, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Факт перебування померлого пенсіонера - ОСОБА_2 у нього на обліку відповідач не заперечує.

Суд зазначає про те, що вказана норма не тільки не визначає обов`язку подавати відповідні документи чи їх оригінали особисто, а взагалі не встановлює переліку документів, що має подати заявник саме у випадку звернення за виплатою недоотриманої пенсії померлого.

Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), яка є загальною нормою, щодо порядку подання відповідних документів, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Отже, суд звертає увагу відповідача на те, що ані Порядок № 3-1, ані Порядок № 22-1, які регулюють спріні правовідносини не містять вимоги щодо подання звернення за виплатою недотриманої пенсії померлого (на відміну від деяких інших видів заяв) лише особисто заявником, отже, таку заяву може бути подано і засобами поштового зв`язку.

Так само, вказані Порядки не містять і обов`язку подавати оригінали документів, необхідних для вирішення питання саме про виплату недотриманої пенсії померлого.

Таким чином, враховуючи звернення через направлення поштою, позивачем та його сином не порушено 6-місячний строк звернення до відповідача щодо виплати пенсії їх померлого батька/діда.

З довідки голови територіального комітету № 2 "Індустріальний" м. Дружківки ОСОБА_4 , судом встановлено, що позивач, на день смерті його батька, проживав разом із померлим за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що у додатках до звернень від 01.04.2020 року та від 25.05.2020 року відсутня вказана довідка, тобто вона позивачем відповідачу не подавалась.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абз. 3 п. 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» ...членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші)...

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї (сином) померлого ОСОБА_2 , вказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_4 (а.с. 20).

Судом встановлено, що паспорт позивача не містить відмітки про реєстрацію місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте, частинами другою та шостою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом частини десятої статті 6 вказаного Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, суд зазначає, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.

До вказаних звернень, у якості доказів того, що позивач проживав разом із померлим батьком за вказаною адресою були додані копія договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 (яка підтверджує факт придбання квартири у власність, а не проживання у ній), акт приймання в експлуатацію засобів обліку холодної води, який лише фіксує вказаний факт, а не факт проживання особи та квитанції про оплату комунальних послуг, наданих за вказаною адресою, які також не є належними доказами, що підтверджують факт проживання особи за певною адресою.

Проте, суд звертає увагу відповідача на те, що вищевказані звернення були підписані не одноособово позивачем, а ще і ОСОБА_3 , який, відповідно до матеріалів справи, є сином позивача, тобто, онуком (членом сім`ї) померлого пенсіонера.

Паспорт ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 містить відмітку про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, за адресою проживання померлого пенсіонера ОСОБА_2 .

Доказів реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за іншою адресою, станом на момент смерті ОСОБА_2 , відповідачем суду не надано.

Вказані обставини свідчать про протиправність відмови відповідача у зверненнях, з підстав непідтвердження факту проживання члена сімї`ї з пенсіонером на день його смерті.

Суд враховує, що у силу положень пункту 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Як було встановлено вище, із заявою про виплату недотриманої пенсії померлого до відповідача звертались позивач та його син, у той час як у позові позивач просить зобов`язати відповідача виплатити недоотриману пенсію лише позивачу.

Саме позивач та його син проживали разом із ОСОБА_2 на день його смерті, що підтверджується актом голови територіального комітету мікрорайону № 2 м. Дружківки Донецької області від 01.10.2020 року (а.с.67) та паспортом громадянина України ОСОБА_3 (а.с. 24).

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розумінні ст. 61 Закону № 2262-ХІІ мають право на отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Проте, відповідач безпідставно не прийняв рішення за результатами звернення позивача та його сина, отже допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у не прийнятті по суті рішення про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, враховуючи, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу та його сину, а також визначення конкретного розміру виплати, щодо якої ще не виникло спору, відносяться до виключної компетенції відповідних працівників відповідних управлінь Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади та втручатися в делеговані повноваження.

Суд звертає увагу відповідача на те, що судом надано правову оцінку, відповідно до якої позивач та його син мають право на виплату на виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .

У позовній заяві він, серед іншого, просить суд: "визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо виплати позивачу недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ", проте, за текстом позовної заяви та з матеріалів справи судом встановлено, що жодної виплати проведено не було.

Крім цього Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у неприйнятті рішення про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, згідно заяви позивача та його сина від 01 квітня 2020 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та його сина від 01 квітня 2020 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , з урахування висновків суду про те, що позивач та його син мають право на виплату на виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи фактичне задоволення тієї ж кількості немайнових вимог, що були заявлені у позові, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Цивільним кодексом України, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), яка полягала у неприйнятті рішення про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, згідно заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 01 квітня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 01 квітня 2020 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), з урахуванням висновку суду про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають право на виплату виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010).

Рішення складено у повному обсязі 14 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч