Рішення № 92779009, 10.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 р. Справа№200/8799/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати неправомірними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області по зменшенню величини оцінки страхового стажу до 1%, з якого обчислена пенсія; зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з використанням величини оцінки страхового стажу 1,35%; зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, виплатити заборгованість по пенсії, з моменту зменшення величини оцінки страхового стажу до 1% з якого обчислена пенсія по день перерахунку з використанням величини оцінки страхового стажу 1,35%, з урахуванням, фактично отриманої пенсії.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 26 жовтня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 жовтня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшла належним чином засвідчена копія матеріалів пенсійної справи в частині спірних правовідносин, витребувана ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 28 вересня 2020 року.

26 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено на 10 листопада 2020 року.

26 жовтня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

10 листопада 2020 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матерали адміністративного позову та відзиву та позовну заяву, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративно-правового спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця мешкання, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Позивач з 14.02.2017 року перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та одержує пенсію за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач в адміністративному позові зазначає, що Маріупольським Об`єднаним Управлінням Пенсійного Фонду України Донецької, як вбачається з його відповіді від 01.09.2020 року, було проведено з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, які набули чинності починаючи з 1 жовтня 2017 року, зменшення величини оцінки страхового стажу до 1%, на момент призначення позивачу пенсії відповідач керуючись діючими на той час вимогами Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосував при розрахунку пенсії величини оцінки страхового стажу 1,35%.

Позивач вважає, що відповідач цим зменшенням величини страхового стажу порушив його права, що призвело до зменшення розміру пенсії.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії (після оптимізації) - 2,85418.

Середній заробіток по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014,2015,2016): 3764,40 грн.

Середня заробітна плата для обчислення пенсії - 10 744,28грн. (2,85418*3764,40).

При призначенні пенсії позивачу, було використано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Коефіцієнт страхового стажу роботи становив 0,80887 (0,59917*1,35).

Розмір пенсії за віком на пільгових умовах до виплати з 14.02.2017 року, з урахуванням доплати за понаднормовий стаж - 8990,11 грн.

11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Цим законом були внесені зміни до Закону № 1058-ІV.

Зокрема, згідно з пунктом 4-3 Прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Згідно пункту 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: абзаців першого і другого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 1, підпунктів 4 та 5 пункту 2, підпункту 3 пункту З, абзаців другого і третього, п`ятого і шостого пункту 5, пунктів 6, 9, 13 - 15, підпунктів 10 та 22, абзаців двадцять шостого - двадцять восьмого, абзаців тридцять третього - тридцять сьомого, шістдесят шостого - сімдесят другого підпункту 27 пункту 19, пункту 24, підпункту 1 пункту 27, пункту 29 розділу І, пунктів 2-4 розділу II цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовуються з 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідач звертає увагу суду, що вищезазначеною нормою передбачена можливість зменшення розміру пенсії внаслідок перерахунку, у зв`язку із чим до пенсій встановлюється доплата для подовження виплати пенсії в раніше встановлено розмірі. В пункті 4 Прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не зазначено, що у разі зменшення розміру пенсії, перерахунок пенсії не проводиться або проводиться без зміни розміру пенсії, мова йде лише про незмінність розміру виплачуваємої пенсії. Означена норма не була визнана неконституційною, та станом на сьогоднішній день є чинною.

Також, відповідач посилається на правову позицію викладену в постановах Верховного суду від 05.02.2020 року №822/3781/17, Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року №826/11332/18, від 13.04.2020 року №640/7140/19, від 15.05.2020 №580/3522/19, Першого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року №0540/5446/18-а, Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020 року №520/13860/19 щодо спірних правовідносин.

Відповідач зазначає, що, оскільки пенсія позивачеві була призначена до 01 жовтня 2017 року, управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та використанням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015,2016,2017 рік в розмірі 3764,40 грн.

Коефіцієнт страхового стажу роботи з 01.10.2017 року становив - 0,59917, індивідуальний коефіцієнт з/п для обчислення пенсії (після оптимізації) - 2,85418, середній заробіток по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013,2014,2015): 3764,40 грн., середня заробітна плата для обчислення пенсії - 10744,28 грн.(2,85418*3764,40), розмір пенсії після перерахунку з урахуванням доплати за стаж склав 6736,93 грн., доплата до старого розміру пенсії в якому проводилась виплата - 2253,18 грн., розмір пенсії до виплати - 8990,11 грн.

Відповідно до п. 6 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України №1058, затвердженого постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року, під час перерахунку пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначений відповідно до Закону, застосовується величина оцінка одного року страхового стажу, визначена ст. 25 Закону України №1058 на дату проведення перерахунку. Тобто величина оцінки одного року страхового стажу має становити - 1.

На підставі особистої заяви позивача, ОСОБА_1 з 01.02.2019 року було перераховано пенсію із додаванням стажу роботи.

Коефіцієнт страхового стажу роботи з 01.02.2019 року збільшився до - 0,63917.

З 01.03.2019 року на виконання ч. 2 ст. 42 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 „Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" управління проведено позивачу перерахунок пенсії.

Коефіцієнт страхового стажу роботи з 01.03.2019 року становив - 0,63917, індивідуальний коефіцієнт з/п для обчислення пенсії (після оптимізацїї) - 2,85418, середній заробіток по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013,2014,2015)*1,17=4404,35 (3764,40 грн*1,17), середня заробітна плата для обчислення пенсії- 12570,81 грн. (2,85418*4404,35), розмір пенсії після перерахунку з урахуванням доплати за стаж склав 8384,04 грн., доплата до старого розміру пенсії в якому проводилась виплата - 606,07 грн., розмір пенсії до виплати - 8990,11 грн.

З метою подальшої реалізації вимог ст. 42 Закону України №1058, 01.04.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році». Відповідно до п. 2 Постанови №251, у 2020 році перерахунок пенсії згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, затвердженого постановою КМУ №124 від 20.02.2019 року проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11.

На виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року та №251 від 01.04.2020 року, позивачу з 01.05.2020 року проведено перерахунок пенсії: коефіцієнт страхового стажу роботи - 0,63917, індивідуальний коефіцієнт з/п для обчислення пенсії (після оптимізації) - 2,85418, середній заробіток по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2013,2014,2015)*1,17* 1,11= 4888,82 (3764,40 грн*1,17*1,11), середня заробітна плата для обчислення пенсії- 13953,60 грн. (2,85418*4882,82), розмір пенсії після перерахунку з урахуванням доплати за стаж склав 9267,88 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині заявлена позовних вимог за період з 01.10.2017 року по 20.03.2020 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 ).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 березня 2003 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону № 1058 коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Приписами частини першої статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" визначено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) : (100% х 12), де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85 (ч. 2 ст. 25 Закону № 1058).

Суд зазначає, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Відповідно до статті 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно п. 4-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

З матеріалів справи встановлено, що на момент призначення пенсія позивачу розрахована згідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ, як пенсія за віком, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу, який дорівнював 1,35% відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 - IV.

При цьому, як вбачається з положеннь ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

З матеріалів справи встановлено, що пенсія позивачу була призначена 14.02.2017 року відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв`язку з чим у відповідності до вище вказаних положень пенсія підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. Таким чином, вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.

Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу виплачувалась доплата до раніше призначеного розміру пенсії.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.

У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «КйартанАсмудсон проти Ісландії» ).

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідач правомірно здійснив перерахунок пенсії позивачу 01.10.2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Дослідивши надані до суду матеріали, відповідно до яких позивачу здійснено перерахунки пенсії починаючи з 01 жовтня 2017 року, суд дійшов висновку, що пенсія обчислена у розмірі визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.02.2020 року у справі № 822/3781/17.

Враховуючи, що позовні вимоги зобов`язального характеру є похідними від позовних вимог щодо визнання дій протиправними, вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання неправомірними дій Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області по зменшенню величини оцінки страхового стажу до 1% з якого обчислена пенсія; зобов`язання Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з використанням величини оцінки страхового стажу 1,35%; зобов`язання Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, виплатити заборгованість по пенсії, з моменту зменшення величини оцінки страхового стажу до 1%, з якого обчислена пенсія по день перерахунку з використанням величини оцінки страхового стажу 1,35%, з урахуванням, фактично отриманої пенсії - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко