Ухвала суду № 92778979, 23.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

23 жовтня 2020 р. Справа №200/7855/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

21 серпня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Волноваський РВ ДРАЦС), в якому позивач просила:

- скасувати висновок Волноваського РВ ДРАЦС від 06 березня 2020 року № 20.46-17/1351 про відмову в поновленні та внесенні змін до актового запису про народження № 8 від 14 лютого 1983 року, а також у поновленні та внесенні змін до актового запису про шлюб № 7 від 25 листопада 2000 року;

- зобов`язати Волноваський РВ ДРАЦС поновити та внести зміни до актового запису про народження № 8 від 14 лютого 1983 року в частині національності дитини ОСОБА_1 «німкеня», а також поновити та внести зміни до актового запису про шлюб № 7 від 25 листопада 2000 року в частині національності дружини ОСОБА_1 «німкеня».

І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

25 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/7855/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 2 ст. 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч. 8 ст. 262 КАС України).

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що встановлення факту її приналежності до національності «німкеня» та поновлення актового запису про народження та шлюб необхідно для підтвердження її національного походження з метою реалізації особистих прав, отримання можливості користування окремими пільгами та гарантіями, передбаченими законодавством Федеративної Республіки Німеччина для громадян колишніх радянських республік німецького походження.

Позивач вважає відмову відповідача у поновленні та внесенні змін до актових записів про її народження і шлюб в частині національності «німкеня» такою, що порушує її права, передбачені ст. 11 Закону України «Про національні меншини» і підлягає скасуванню.

На цих підставах позивач просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що Волноваський РВ ДРАЦС не може внести зміни в графу «національність», оскільки в зразках актових записів цивільного стану, описах та зразках бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року № 1025, графа «національність» відсутня.

Відповідач зауважує, що національність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не випливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Чинне законодавство не передбачає зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах національності дитини, її батьків чи осіб, які вступають у шлюб.

Вирішення питання про скасування висновку Волноваського РВ ДРАЦС від 06 березня 2020 року № 20.46-17/1351 про відмову у поновленні та внесенні змін до актового запису про народження № 8 від 12 квітня 1977 року, складеного виконкомом Сердитянської селищної ради м. Шахтарськ, відповідач відніс на розсуд суду, вказавши, що зміна національності не належить до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 21 лютого 2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 19 липня 2001 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в її паспорті.

З 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 набула статус внутрішньо переміщено особи, що підтверджено довідкою № 1438-5000238024.

Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 23356202, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд. 9) зареєстрований як юридична особа 09 лютого 1993 року, про що 02 червня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 239 120 0000 000207; в стані припинення не перебуває.

06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Волноваського РВ ДРАЦС з заявою, в якій просила в межах компетенції розглянути такі питання:

- щодо поновлення актового запису № 8 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного виконкомом Сердитянської сільської ради м. Шахтарськ Донецької області від 12 квітня 1977 року та внесення змін у актовий запис про народження ОСОБА_1 з доповненням національності «німкеня»;

- щодо поновлення актового запису № 7 про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , складеного виконкомом Сердитянської сільської ради Шахтарського району Донецької області від 25 листопада 2000 року та внесення змін (доповнень) в графі національність дружини - «німкеня».

Разом з заявою позивач подала до Волноваського РВ ДРАЦС копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , картки платника податків від 15 листопада 2012 року, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 листопада 2019 року № 1438-5000238024, свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 14 лютого 1983 року виконкомом Сердитянської селищної ради народних депутатів м. Шахтарськ Донецької області, свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого виконком Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області 25 листопада 2000 року, та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00024335274, сформованого 24 жовтня 2019 року.

Суд зауважує, що заява від 06 березня 2020 року, з якою позивач звернулася до відповідача, не відповідає формі, що встановлена Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила № 96/5).

Докази звернення позивача до відповідача з заявою за формою, яка передбачена Правилами № 96/5, суду не надані.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Волноваський РВ ДРАЦС надав відповідь від 06 березня 2020 року № 20.46-17/1351, в якій роз`яснив, що не має можливості внести змінити до актових записів в частині зміни національності, оскільки відділи реєстрації актів цивільного стану не наділені такими повноваженнями.

Відповідач роз`яснив заявниці, що для внесення змін до актового запису про народження та шлюб подається заява за формою, встановленою Правилами № 96/5; за видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану у зв`язку зі зміною і поновленням актових записів цивільного стану сплачується державне мито, що передбачено п. 3 Розділу 2 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року № 811, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2012 року за № 1623/21935.

Для вирішення порушених заявницею питань відповідач рекомендував звернутися до суду.

Докази, які б свідчили, що в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 Волноваський РВ ДРАЦС складав висновок про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 8 від 12 квітня 1977 року та про шлюб № 7 від 25 листопада 2000 року, як це передбачено Правилами № 96/5, суду не надані.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин суд застосовує норми права з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому за визначенням, наведеним у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

В свою чергу, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись з заявою до Волноваського РВ ДРАЦС, мала на меті внести зміни до актових записів про своє народження та про шлюб, зазначивши факт її належності до національності «німкеня», а тому оскаржує протиправну, на її думку, відмову органу реєстрації актів цивільного стану, викладену в листі від 06 березня 2020 року № 20.46-17/1351, який вважає висновком Волноваського РВ ДРАЦС.

Таким чином, позивач, зазначаючи у позові про відмову Волноваського РВ ДРАЦС у внесенні змін до актових записів, не просила визнати неправомірними такі дії відповідача, а мала намір вирішити питання про внесення змін щодо її національності у вже існуючі записи. Як наслідок, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 49 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону № 2398), тобто дій/подій, що впливають на набуття ,зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (ч. 1 ст. 22 Закону № 2398).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила ; 96/6).

Відповідно до п. 1.1. розділу І Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пп. пп. 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У ч. 1 ст. 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності дитини, її батьків чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі ст. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Ст. 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стару повністю відповідає ст. 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також ст. 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Наслідки закриття провадження у справі визначає ст. 239 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За правилами, наведеними у ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 200/7855/20-а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн, про що свідчить квитанція № 149 від 18 серпня 2020 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення їй судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 239, 241, 248, 256, 257, 258, 259, 261, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 200/7855/20-а за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код: 23356202, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд. 9) про скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу:

- у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі;

- повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;

- позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

3. Ухвала постановлена і підписана суддею 23 жовтня 2020 року.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Кравченко