Рішення № 92778837, 11.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Справа № 160/7568/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63У на суму 2 754,18 грн.;

- стягнути з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 650,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом.

23.07.2020 року позивач звернувся до суду із заявою про виконання вимог ухвали суду від 10.07.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 09.09.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3855-52/04-63У від 13.02.2020 року, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 2 754,18 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки з 2014 року до цього часу він є директором ТОВ «Юридична компанія «Юрист-Дніпро», яке здійснює за нього, як за найманого працівника, відрахування на рахунки відповідача відповідних зборів та податків. Крім того, представник позивача зазначила, що оскаржувана вимога позивачем отримана не була, про її існування йому стало відомо з постанови старшого державного виконавця Соборного відділу виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинського Д.С. від 13.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61973361. Позивач вважає, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню.

20.08.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли пояснення, в яких остання зазначила, що з відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.06.2020 року за №58551/10/04-36-10-03-14, наданої на адвокатський запит від 12.06.2020 року № 1206/20, вбачається, що за даними інформаційної системи АІС «Податковий блок» у ОСОБА_1 обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 2 853, 94 грн., однак на дані обставини підтверджуючих документів з боку контролюючого органу не було надано. Разом з тим, дані обставини без надання підтверджуючих документів, не можуть бути дійсними, оскільки вимоги прийняті контролюючим органом не є узгодженими.

27.08.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач з 29.05.2007 року зареєстрований як адвокат та на даний час реєстрацію підприємницької діяльності не припинено. Крім того, згідно інформаційних даних, адвокат ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з 08.02.2018 року. Проте, податкова звітність ним не подається, доходів він не отримує, як наслідок, повинен сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Так, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн.х22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017). Отже, за 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн.х22%. де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). У 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 гри. на місяць (4173,00 грн.х22%, де 4173,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019). Таким чином, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків загальна сума недоїмки станом на кінець 2019 року склала 17 564,97 грн.

01.09.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання звертає увагу суду, що позивач не є суб`єктом господарювання за для підстав сплати єдиного внеску на рахунки відповідача, а є з вересня 2014 року лише директором ТОВ «ЮК «ЮРИСТ-ДНІПРО», за якого підприємство як за найманого працівника сплачує податки, у тому числі єдиний соціальний внесок. Наголошувала на тому, що податковим органом не надано підтверджуючих документів з приводу ухвалення оскаржуваної вимоги від 13.02.2020 року та взагалі порушено порядок розрахунку суми єдиного внеску та процедуру ухвалення податкової вимоги.

Під час розгляду справи та виготовлення повного тексту рішення, судом з`ясовано, що відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2020 року, якою останнього зобов`язано надати належним чином завірену копію податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф3855-52/04-63У на суму 2 754,18 грн. та документів, що стали підставою для її прийняття, надано зовсім іншу вимогу, а саме від 13.02.2020 року №Ф3855-52/04-63 на суму 17 564,17 грн., яка визнана судом протиправною та скасована.

Крім того, наданий відповідачем 27.08.2020 року відзив на позовну заяву стосувався іншої податкової вимоги, ніж та, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

З метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі, суд ухвалою від 12.10.2020 року повторно витребував у відповідача докази, а саме: належним чином завірену копію податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф3855-52/04-63У на суму 2 754,18 грн., а також документи, що стали підставою для її прийняття.

27.10.2020 року відповідач на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020 року на електронну адресу суду надав копії витребуваних документів разом із додатковими поясненнями, в яких зазначає, що згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 зареєстрований як адвокат 29.05.2007 року та на теперішній час реєстрацію припинення підприємницької діяльності не припинено. При цьому, позивач будучи працевлаштованим добровільно здійснив реєстрацію самозайнятої особи з усіма правами та обов`язками. Проте, податкова звітність ним не подається, доходів він не отримує, як наслідок, повинен сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Так, контролюючим органом за ІV квартал 2019 року позивачу донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 2 754,18 грн., з граничним строком сплати до 20.01.2020 року, у зв`язку з чим винесено вимогу від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63, яку 16.04.2020 року направлено на адресу Соборного відділу виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового стягнення.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 зареєстрований як адвокат 29.05.2007 року.

Відповідно до копії наказу № 1 від 26.09.2014 року ОСОБА_1 з 29.09.2014 року призначений на посаду директора ТОВ «Юридична компанія «Юрист-Дніпро».

Відповідно до діючого законодавства, дана юридична особа, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, здійснює за позивача, як за найманого працівника, на рахунки відповідача відповідні збори та податки.

08.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-3855-52/04-63 зі сплати заборгованості з ЄСВ за періоди: 2018 рік та 1-3 квартали 2019 року.

Не погодившись із прийнятою вимогою, позивач 31.01.2020 року звернувся до суду із позовом про її скасування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі №160/1255/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково, а саме визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року №Ф-3855-52/04-63.

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 13.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-3855-52/04-63 на суму 17 564,97 грн., яку ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року у справі №160/4709/20, яке набрало законної сили 18.08.2020 року, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63 щодо сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 17 564,97 грн.

Судом встановлено, що 13.02.2020 року крім вимоги на суму 17 564,97 грн., контролюючим органом також прийнято іншу вимогу №Ф-3855-52/04-63У, якою ОСОБА_1 донараховано єдиний соціальний внесок на суму 2 754,18 грн. та яку 16.04.2020 року направлено на адресу Соборного відділу виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового стягнення.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63У, якою донараховано єдиний соціальний внесок на суму 2 754,18 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків на кінець 2019 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 17 564,97 грн.

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу від 13.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-3855-52/04-63 на суму 17 564,97 грн., яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року у справі №160/4709/20, яке набрало законної сили 18.08.2020 року, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63 щодо сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 17 564,97 грн.

Судом встановлено, що контролюючим органом 13.02.2020 року було винесено також вимогу №Ф-3855-52/04-63У про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 754,18 грн.

При цьому, періоду за який винесена оскаржувана вимога остання не містить, зазначено виключно що сума боргу станом на 16.04.2020 року складає 2 754,18 грн.

За приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, не передбачено зазначення у вимозі періоду, за який нарахована недоїмка.

Разом з тим, з пояснень, наданих представником відповідача 27.10.2020 року вбачається, що борг з єдиного соціального внеску у сумі 2 754,18 грн. виник внаслідок донарахування за ІV квартал 2019 року з граничним строком сплати до 20.01.2020 року.

Водночас, з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року у справі №160/4709/20, яке набрало законної сили 18.08.2020 року та яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63 щодо сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 17 564,97 грн., вбачається, що скасована вимога, включала в себе, в тому числі, донарахування за ІV квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн.

Тобто, питання щодо правомірності нарахування за ІV квартал 2019 року єдиного внеску у сумі 2 754,18 грн. судом вже було вирішено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, судом встановлено, що з 29.09.2014 і по день звернення до суду з даним адміністративним позовом позивач є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрист-Дніпро», у зв`язку з чим, відповідно до діючого законодавства, дана юридична особа, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, здійснює за позивача, як за найманого працівника, на рахунки відповідача відповідні збори та податки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідач не надав суду доказів здійснення адвокатської діяльності позивачем, як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача статусу адвоката лише посвідчує його право на здійснення адвокатської діяльності, однак не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 № Ф-3855-52/04-63У Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо сплати заборгованості з єдиного внеску у сумі 2 754,18 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як встановлено письмовими доказами, на підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, адвокатом позивача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 02.07.2020 року, копію додаткової угоди №1 від 02.07.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.06.2019 року №12, копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1/НК/20, копію квитанції №RC_00DI25NET7N9V51GSWQ6K від 06.07.2020 року на суму 15 728,64 грн.

27.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких ним було висунуте прохання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач зазначав, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, до того ж ціна позову є не більшою за розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що сума заявлена до відшкодування у розмірі 15 650,00 грн. є надмірною.

При цьому, з наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено, що 02.07.2020 року між позивачем (клієнт) та адвокатом Моніч Аліною Євгеніївною укладено договір №0207НК/20 про надання правової (правничої) допомоги та 02.07.2020 року укладено додаткову угоду №1 від до цього договору.

Згідно із додатковою угодою №1 від 02.07.2020 року, остання визначає вартість юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги.

Так відповідно до додаткової угоди вартість послуг складає: представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 1 година - 1 500,00 грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, яке не відбулось за вини суду 1 година - 500,00 грн., складання заяв, клопотань - 1 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи, складання та подання позову - 2 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи, складання пояснення, відзиву, відповіді на відзив, доповнення до позову, уточнення позову - 1 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи, складання та подання апеляційної скарги - 3 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи, складання та подання касаційної скарги - 4 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи, вихід адвоката до державних установ, органів для збору інформації, доказів для підготовки справи, подання матеріалів до суду - 1 000,00 грн. за 1 годину зайнятості адвоката в даних установах, складання та подання адвокатського запиту - 1 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи, ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн. за 1 годину ознайомлення з матеріалами справи.

Також, відповідно до акту надання юридичних послуг № 1/НК/20 від 02.07.2020 року виконавцем були надані наступні роботи (послуги):

1) підготовка, складання, подання позову про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро від 08.11.2019 р. № Ф-3855-52/04-63 на суму 14810, 79 грн. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 160/1255/20), вартістю за 1 годину роботи 2 000,00 грн., із витрачанням 2 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 4 000,00 грн.;

2) підготовка, складання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про долучення матеріалів до справи № 160/1255/20, вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

3) підготовка, складання та подання відповіді на відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро на адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/1255/20, вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

4) підготовка, складання, подання позову про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро від 13.02.2020 р. № Ф-3855-52/04-63 на суму 17564, 97 грн. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 160/4709/20), вартістю за 1 годину роботи 2 000,00 грн., із витрачанням 2 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 4 000,00 грн.;

5) підготовка, складання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про долучення матеріалів до справи № 160/4709/20, вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

6) підготовка, складання та подання відповіді на відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро на адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4709/20, вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

7) підготовка, складання та подання листа від 25.05.2020 р. № б/н (вх. ДПС від 25.05.2020 р. № 67603, 10) до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро, про надання виконавчого документа № Ф-3855-52/04-63У від 13.02.2020 р., вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

8) підготовка, складання та подання адвокатського запиту від 12.06.2020 р. вих. № 1206/20 про надання відповіді на лист ОСОБА_1 від 25.05.2020 р. № б/н (вх. ДПС від 25.05.2020 р. № 67603, 10) до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро, вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

9) підготовка, складання та подання заяви про вчинення кримінального правопорушення уповноваженими службовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро за ч. 1 ст. 366 КК України до Соборного відділення поліції, Дніпропетровський відділ поліції, ГУНП в Дніпропетровській області, вартістю за 1 годину роботи 1 000,00 грн., із витрачанням 0,5 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 500,00 грн.;

10) підготовка, складання та подання позову про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро від № Ф-3855-52/04-63У від 13.02.2020 р. на суму 2 754, 18 грн. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, вартістю за 1 годину роботи 2 000,00 грн., із витрачанням 2 годин робочого часу, загальною вартістю послуги 4 000,00 грн.;

11) розходи на засоби поштового зв`язку відповідно до квитанцій, наданих ТОВ «Нова Пошта» (відправлення засобами поштового зв`язку адвокатського запиту на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро від 12.06.2020 р., відправлення засобами поштового зв`язку заяви про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України уповноваженими службовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро від 02.07.2020 р., відправлення засобами поштового зв`язку адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги на суму 2754, 18 грн. разом із долученими додатками, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 р.).

06.07.2020 року квитанцією №RC_00DI25NET7N9V51GSWQ6K ОСОБА_1 сплатив на рахунок адвоката Моніч А.Є. суму 15 728,64 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В даному випадку, вбачається безпідставне включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката на вчинення дій у інших адміністративних справах, які вже розглянуті іншим складом суду та зовсім не пов`язані з розглядом справи, що розглядається.

Також, вбачається безпідставне нарахування вартості послуг за направлення листів та запиту, а також за відправлення поштової кореспонденції, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього та не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю.

Крім того, суд звертає увагу, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, враховуючи, що аналогічні спори позивача вже були вирішені судами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову в рамках даного провадження.

На підставі викладеного, суд вбачає необхідним частково задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності, пропорційності та обсягу наданих послуг у розмірі 2 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 06.07.2020 року, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-3855-52/04-63У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 2 754,18 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець