Ухвала суду № 92778717, 05.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 жовтня 2020 р.Справа №160/10637/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В.

за участі секретаря судового засідання Лукомського А.О.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сєдих Ю.В.

представників відповідача Дерегуса Є.О., Серьогіна Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2129 про визнання протиправним та скасування наказу в частині

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А 2129 в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира Військової частини А 2129 №225 від 21.08.2020 року про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в розмірі 1741280,60 грн. (один мільйон сімсот сорок одна тисяча двісті вісімдесят гривень 60 копійок).

Ухвалою суду від 09.09.2020р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

02.10.2020р. позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій позивач просить суд: зупинити стягнення за наказом №225 від 21.08.2020 року військової частини А2129 на підставі якого фінансово-економічна служба утримувати по 20% з грошового забезпечення ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що предметом оскаржуваного Наказу № 225 від 21.08.2020 року є притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. До міста служби позивача начальнику фінансово-економічної служби було направлено наказ № 225 від 21.08.2020 року командира військової частини А 2129 про утримання по 20% з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 . У разі виконання, наказу № 225 від 21.08.2020 року, поворот його виконання у разі повного скасування буде ускладненим, у зв`язку з чим, відбудеться неправомірне стягнення на грошову суму, яка оспорюється, а сума, яка підлягає стягненню є суттєвою для нього і може призвести до скрутного фінансового становища. Отже, існує очевидна протиправність оскаржуваного наказу, виконання якого в примусовому порядку до вирішення даної справи по суті може завдати значних матеріальних збитків позивачу.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні заяву про забезпечення адміністративного позову, підтримали та просили її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечували, у задоволенні просили відмовити.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступних висновків.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно зі ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р від 30.01.2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

З аналізу ст. 150 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що заява не є надуманою, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідачів, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідачів, а не завдати шкоди правам та інтересам учасникам справи. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін.

Верховним Судом України у постановах від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс-16 та від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс-17, Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 509/5216/13-ц вже висловлювалась правова позиція, відповідно до якої забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 11.08.2015р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підчас проходження військової служби відносно позивача командиром військової частини В0136 було накладено дисциплінарне стягнення на підставі наказу командира військової частини В0136 від 19.05.2017 року № 244 «Про призначення службового розслідування щодо нестачі майна та зброї частини». 19.05.2017 року актом службового розслідування було встановлено нестачу майна та зброї а саме: 5.45 мм автоматів АКСУ-74 - 6 шт., 7.62 мм автоматів АКСМ - 5 шт., 9 мм пістолетів ПМ - 10 шт., ножі НР - 1 шт., ПКМ - 2 шт. За наказом командира військової частини В0136 від 19.05.2017 року № 245 «Про підсумки службового розслідування щодо втрати зброї в частині» на старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – попередження.

05.08.2020 року за наказом № 302 командира військової частини А 1035, призначено службове розслідування щодо уточнення даних по факту виявлених недоліків по службі РАО під час проведення аудиту у військової частині А103 5 щодо неповноти проведення службового розслідування від 19.05.2017 року.

21.08.2020 року наказом Командира Військової частини А 2129 № 225 «Про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності»: - пункт 1 накладена матеріальна відповідальність по 20% з грошового забезпечення начальника відділення бойового управління військової частини А 2129 капітана ОСОБА_1 до повного відшкодування завданої шкоди державі на суму 1 741 280, 60грн.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу командира Військової частини А 2129 №225 від 21.08.2020 року про притягнення капітана ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в розмірі 1741280,60 грн.

У випадку виконання наказу № 225 від 21.08.2020 року командира військової частини А 2129, поворот його виконання у разі повного скасування може істотно ускладнити поновлення порушених прав та буде вимагати від позивача значних матеріальних та інших зусиль.

При цьому, до місця служби позивача начальнику фінансово-економічної служби було направлено наказ № 225 від 21.08.2020 року командира військової частини А 2129 про утримування по 20% з грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 , вказане відповідачами не заперечується.

Таким чином, існує реальне звернення стягнення з грошового забезпечення позивача та може відбутися неправомірне стягнення на грошову суму, яка оскаржується до прийняття рішення по справі.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні заявника, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своєму клопотанні просить позивач, відповідають предмету позову. Вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження в частині існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Зупинення дії п.1 наказу носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямовує на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача.

Також, суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та зупинити стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу №225 від 21.08.2020р. Військової частини А2129 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/10637/20.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 238, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, – задовольнити.

Зупинити стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу №225 від 21.08.2020р. Військової частини А2129 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/10637/20.

Відповідно до п.5, 6 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина А2129 (адреса: 49006, м.Дніпро, вул.Надії Алексєєнко, 42а, код ЄДРПОУ 07897921).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити учасникам справи, що в силу вимог частини восьмої статті 154 КАС України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова