Ухвала суду № 92778571, 09.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/11551/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – позивач, ГУ ДПС у Волинській області, податковий орган) звернулось із позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення в дохід Державного бюджету податкового боргу в сумі 337443,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статей 16, 36, 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання згідно із податковим повідомленням – рішенням від 17 травня 2016 року №0023951304. З метою погашення податкового боргу була сформована та надіслана вимога від 12 грудня 2017 року форми «Ф» №23994-17, однак податковий борг не був погашений.

З огляду на вказане просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представником позивача подано до суду клопотання від 13 жовтня 2020 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду (арк. спр.24-25).

ОСОБА_1 у запереченні на позов від 21 жовтня 2020 року позовних вимог не визнала мотивуючи тим, що ГУ ДПС у Волинській області при визначені грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленнями-рішенням від 17 травня 2016 року №0023951304 керувалося виключно відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, із яких неможливо встановити складові прощеної (анульованої) кредитором суми боргу, яка може включати як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню).

Звертає увагу, що позивач посилаючись на неправомірне списання боргу згідно з рішенням від 25 травня 2017 року №17113-17 не надає до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ні матеріалів службової перевірки по вказаних правопорушеннях, ні матеріалів про притягнення винного працівника до дисциплінарної відповідальності, ні копію вироку про визнання вищевказаної громадянки винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Вказує, що чинним законодавством в тому числі і ПК України не передбачено такого поняття як поновлення податкового боргу та вторинне виникнення податкового боргу.

З урахуванням зазначеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (арк. спр. 51-56).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 18).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 11:00 год. 15 жовтня 2020 року та запропоновано ГУ ДПС у Волинській області подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із обов`язковим обґрунтуванням поважності причин такого пропуску (арк. спр. 21).

Судовий розгляд справи, призначений на 15 жовтня 2020 року було відкладено на 10:00 год. 22 жовтня 2020 року та в подальшому на 11:00 год. 09 листопада 2020 року (арк. спр. 50).

У підготовче судове засідання 09 листопада 2020 року сторони не прибули. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 72-73).

Відповідач у запереченнях на позов від 21 жовтня 2020 року просить судовий розгляд проводити без її участі (арк. спр. 51-56).

Представником позивача 09 листопада 2020 року подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ГУ ДПС у Волинській області (арк. спр. 74).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною четвертою статті 229 КАС України, передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду розглянуто судом у письмовому провадженні за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви Головного управління ДПС у Волинській області без розгляду з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Нормами частини третьої статті 122 КАС України, передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Нормами пункту 102.4 статті 102 ПК України, передбачено, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як убачається із позовної заяви податковий борг в сумі 337443,76 грн, про стягнення якого просить контролюючий орган у межах розгляду даної справи виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, визначеного на підставі податкового повідомлення – рішення від 17 травня 2016 року №0023951304, в тому числі 269819,01 грн - основного платежу, 67624,75 грн - штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як убачається із інтегрованої картки ОСОБА_1 за платежем податок на доходи з фізичних осіб, з урахування адміністративного порядку оскарження податкового повідомлення – рішення від 17 травня 2016 року №0023951304 несплачені суми податкового зобов`язання набули статусу податкового боргу 02 серпня 2016 року (арк. спр. 12).

Поряд з цим як установлено судом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 04 серпня 2020 року, тобто із пропуском спеціального строку встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України.

Суд зауважує, що непогашення платником податку податкового боргу надає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Стосовно доводів позивача про те, що дані суми податкового боргу були неправомірно списані згідно рішення від 25 травня 2017 року №17113-7 колишнім працівником управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_2 , яка була притягнута до відповідальності за вчинення вказаного правопорушення та з моменту поновлення безпідставно списаних суд – 30 листопада 2017 року встановлений нормами ПК України 1095 –денний строк звернення пропущений не був, суд зазначає наступне.

Як установлено із матеріалів справи податковий борг в сумі 337443,76 грн виник 02 серпня 2016 року, тобто до списання такого боргу 25 травня 2017 року, на яке посилається позивач як на підставу поважності пропущеного строку звернення до суду, минуло понад 9 місяців, протягом яких позивачем заходи щодо примусового стягнення такого податкового боргу не вживалися.

Окрім того, суд зауважує, що після поновлення списаних сум - 30 листопада 2017 року ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду із відповідним позовом аж через 2 роки і 8 місяців, а відтак вказані обставини не є поважними та не можуть слугувати підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Нормами пункту 102.2 статті 102 ПК України, передбачено, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (підпункт 102.2.1. пункту 102.2 статті 102 ПУ України);

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (підпункт 102.2.1. пункту 102.2 статті 102 ПУ України).

Доказів існування вказаних обставин із наявністю яких законодавець пов`язує можливість стягнення податкового боргу без дотримання строку давності, визначеного в статті 102 ПК України позивачем суду не надано, натомість ПК України не містить такого поняття як вторинне виникнення податкового боргу та не надає контролюючому органу права на звернення до суду із позовною заявою про стягнення податкового боргу поза межами вказаних строків, у разі якщо після списання податкового боргу, такий борг був знову поновлений в інтегрованій картці платника.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача на обмежене фінансування ГУ ДПС у Волинській області як на причину неможливості здійснити сплату судового збору у справі, оскільки як убачається із платіжного доручення від 19 вересня 2019 року №1860 судовий збір за подання даного адміністративного позову було сплачено ще 20 вересня 2019 року (арк. спр. 3), проте із даним позовом контролюючий орган звернувся до суду лише 04 серпня 2020 року, тобто майже через рік після того як було сплачено судовий збір, що також свідчить про неповажність пропуску строку звернення до суду.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно- правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

На думку суду, ГУ ДПС у Волинській області не вказало і не підтвердило відповідними доказами про існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Нормами частини першої статті 183 КАС України, визначено, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними, тому клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовну заяву ГУ ДПС у Волинські області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 180, 183, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст ухвали складено 10 листопада 2020 року.